1.1. Особливості національно-патріотичного виховання

«...Виховання, створене самим народом і засно­ване на народних починаннях, має таку виховну си­лу, якої немає в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу.» К.Д. Ушинський

Національне виховання — передавання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина своєї країни (національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Поняття національне виховання охоплює всі особливості виховання загалом. Воно завжди має конкретно-історичну національно-державну форму і спрямоване на формування громадянина конкретної держави, яка не може бути безнаціональною. Національно-патріотичне виховання найбільшо відповідає потребам відродження України. Воно однаково стосується як українців, так і інших народів, що проживають в Україні.

Сучасна національна система виховання покликана передати підростаючому поколінню все багатство генетичного коду народу, його мову, національний характер, своєрідність світовідчуття і світосприймання, національний спосіб мислення і направлена формувати соціально значущі особистії риси громадянина України, такі як національна свідомість, глибока духовність, трудову активність, морально-етичну, фізичну, екологічну, правову культуру та почуття патріотизму.

Патріотизм (від. Patriot - співвітчизник) той, хто лю­бить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви та подвиги. Із змістової точки зору патріотичне виховання учнів у сучасних умовах - це, насамперед, становлення національної свідомості, почуття належності до рідної землі, народу. Цей процес має два етапи, що відповідно характеризуються різни­ми рівнями засвоєння національних цінностей. На першому етапі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засво­єння рідної мови, родинних звичаїв, традицій, національної міфології, фольклору, мистецтва, народних поглядів, переко­нань, ідеалів, загальноприйнятих норм поведінки тощо. На другому етапі - гролюдянсько-патріоптчне самоусвідомлен­ня- в процесі залучення учнів до продуктивної діяльності, спрямованої на розбудову власної держави, її впорядкування і зміцнення; вивчення історії Вітчизни, героїки минулих епох, трудових подвигів, подвижництва в ім'я вільного життя.

Зміст націонльно-патріотичного виховання повинен наповнюватися національними духовними цінностями, до яких належать народний світогляд, мораль, естетика, психологія, національний характер і темперамент, самосвідомість, спосіб мислення, історія тощо. Це сприятиме етнізації виховного процесу, формуванню національно свідомих громадян.

Мета національно-патріотичного виховання грунтується на запиті суспільства і спрямована на підготовку свідомих громадян. Вона ґрунтується на національних особливостях, ментальності народу, її формулю­вання повинно враховувати зміни в суспільстві, орієнтува­ти підростаюче покоління на явища майбутнього, виховувати потрібні для цього якості особистості.

Виховання підростаючого покоління має враховувати перспективи розвитку суспільства, адже, як зазначає 0. Ви­шневський: «Через десять років життя ставитиме до україн­ця зовсім інші вимоги, ніж ті, які ставило донедавна і до яких наша виховна традиція пристосувалась. Незалежно від історично сформованих виховних поглядів у найближчому майбутньому нам потрібен буде не мрійник, не емоційна та самозосереджена істота, а практичний ініціативний діяч, господар з сильним характером, вольовий, цілеспрямований, з глибокою вірою у вартості, яким служить. Не все в цій ха­рактеристиці узгоджується з українською виховною тради­цією. А це означає, що вона повинна зазнати уточнень».