2. Правові засади міжнародних залізничних перевезень, порядок оформлення товаротранспортних документів та відповідальність перевізника.

Конвенція щодо міжнародних залізничних перевезень ( COTIF, КОТІФ). Укладена 9 травня 1980 р. у Берні, інтегрувала дві Бернські конвенції про залізничні перевезення. Одна з них стосувалася перевезень вантажів (її французька абревіатура СІМ, МВК), інша - паса­жирів і багажу (CІV, МПК). Бернські конвенції було переглянуто у 1980 р., внаслідок чого з'явилася Конвенція КОТІФ, яка набула чинності у 1985 р. Конвенція є одним з основних договорів щодо регламентації перевезень залізничним транспортом.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до КОТІФ. Укладення договору міжнародного перевезення вантажів у прямому міжнародному сполученні залізничним транспортом за межами країн СНД регламентується Єдиними правилами з договору про міжнарод­не залізничне перевезення вантажів (СІМ), які становлять Додаток В до Конвенції КОТІФ. Такі перевезення здійснюються лініями і шля­хами, віднесеними до списку ліній СІМ тільки за згодою держав-учасниць, які використовуються для сполучення між ними.

Договір перевезення вантажів оформляється прямою накладною, складеною на маршрут, що пролягає територіями принаймні двох держав і охоплює лише лінії або шляхи, внесені до списку СІМ. До­говір вважається укладеним, як тільки залізниця відправлення прийняла до перевезення вантаж разом з накладною. Прийняття засвідчується штемпелюванням накладної та у відповідних випадках кожного додаткового аркуша штемпелем станції відправлення або позначкою облікової машини із зазначенням дати прийняття.

Ця процедура повинна бути виконана негайно після здавання для перевезення всіх зазначених у накладній вантажів і, якщо цього вима­гають чинні на станції відправлення приписи, після оплати взятих на себе відправником платежів або після надання гарантії. Після штем­пелювання накладної або нанесення позначки облікової машини ця накладна є доказом відповідності змісту договору перевезення.

Залізниця повинна засвідчити прийняття вантажу і дату прий­няття для перевезення штемпелюванням з датою або нанесенням позначки облікової машини на дублікаті накладної перед повернен­ням його відправнику. Цей дублікат не має чинності ні накладної, що супроводжує вантаж, ні коносаменту.

Відправник повинен подати належним чином запов­нену накладну. Для кожного вантажу складається окрема накладна. Одна накладна може стосуватися тільки вантажу кожного окремого вагона. Додаткові положення можуть відхилятися від цих правил. Залізниці встановлюють єдиний зразок накладної, яка повинна мати дублікат для відправника. Для певних сполучень, особливо між суміжними державами, залізниці передбачають у тарифах застосу­вання накладної спрощеного зразка. Для деяких сполучень з держа­вами, які не приєднались до цієї Конвенції, у тарифах передбачено застосування спеціальної процедури. Накладна має бути надрукова­на двома або за необхідності трьома мовами (наприклад, з переліче­них - французькою, німецькою, англійською, арабською, італійсь­кою, голландською), принаймні одна з яких повинна бути робочою мовою Організації ОТІФ (французькою). Дані вносяться відправни­ком до накладної латинськими літерами, якщо додаткові положення або міжнародні тарифи не передбачають відхилень.

Накладна повинна обов'язково містити:

1. назву станції призначення;

2. ім'я та адресу одержувача (як одержувач може бути зазначена тільки одна фізична особа або інший суб'єкт права);

3. назву вантажу;

4. масу або, за відсутності маси, подібні дані відповідно до чин­них на станції відправлення приписів;

5. кількість місць і опис пакування дрібних та вагонних відпра­вок, які складаються з одного або кількох місць і підлягають пере­вантаженню залізнично-морського сполучення;

6. номер вагона, а також для приватних вагонів - їх власну масу (тару), якщо завантаження є обов'язком відправника;

7. докладний перелік документів, які вимагаються митницями та іншими адміністративними органами і долучаються до накладної або, відповідно до позначки в накладній, перебувають у розпорядженні залізниці на зазначеній станції, у митниці або в іншому органі;

8) найменування та адресу відправника (як відправник може бу­ти зазначена тільки одна фізична особа або інший суб'єкт права). Як­що на станції відправлення чинні приписи вимагають підпис, відправ­ник повинен додати до свого прізвища та адреси власноручний, дру­кований або штемпельний підпис.

Накладна повинна у разі потреби містити всі інші відомості, пе­редбачені Єдиними правилами. Інші відомості можуть бути внесені до накладної тільки у тому разі, якщо це вимагається або допускаєть­ся законами і нормами держави, додатковими положеннями чи тари­фами і не суперечить Єдиним правилам. Проте відправник може внести до накладної у передбаченому для цього місці позначки, що стосуються відправлення, але призначаються лише для відома одер­жувача і не покладають на залізницю жодних зобов'язань або відпо­відальності.

Не допускається заміна накладної іншими документами або до­дання до неї інших документів, крім передбачених або дозволених Єдиними правилами, додатковими положеннями і тарифами. Відправник може визначати в накладній маршрут перевезення, заз­начаючи прикордонні пункти або прикордонні станції та, за потре­би, станції транзиту між залізницями. Він може зазначати тільки ті прикордонні пункти або прикордонні станції, які відкриті для пе­ревезень у цьому сполученні. Залізниця відправлення повинна ок­ремо зазначити в накладній та її дублікаті сплачені витрати за транспортування, якщо чинні на станції відправлення приписи не передбачають, що ці витрати зазначаються тільки в дублікаті нак­ладної.

Залізниця завжди має право перевірити відповід­ність вантажу відомостям, внесеним до накладної відправником, і дотримання положень щодо перевезення вантажів, які допускаються до перевезення за певних умов.

Відправник повинен долучити до накладної документи, необхідні для виконання перед видачею вантажу формальностей, яких вимага­ють митниці або інші адміністративні органи. Ці документи можуть стосуватися тільки вантажів, охоплених однією й тією самою нак­ладною, якщо інше не передбачено приписами митниць або інших адміністративних органів чи тарифів. Залізниця не зобов'язана пе­ревіряти достатність та правильність доданих документів.

Відправник шляхом додаткових розпоряджень може змінити до­говір перевезення, вимагаючи:

1. вилучення вантажу зі станції відправлення;

2. затримання вантажу в дорозі;

3. відстрочення видачі вантажу;

4. видачі вантажу не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у нак­ладній;

5. видачі вантажу на іншій станції, ніж станція призначення, що вказана у накладній;

6. повернення вантажу на станцію відправлення;

7. обтяження вантажу накладною платою;

8. збільшення, зменшення або відміни накладної плати;

9. прийняття на свій рахунок витрат за неоплачену наперед відправку;

Розпорядження не повинні спричинити поділу відправки.

Право відправника змінювати договір перевезення втрачається, навіть якщо він має дублікат накладної, у випадках, коли одержувач:

- забрав накладну;

- прийняв вантаж;

- скористався своїми правами: після прибуття вантажу на станцію призначення може вимагати від залізниці вручення йому наклад­ної та видачі вантажу;

- має право віддати розпорядження, як тільки вантаж перетнув митну територію країни призначення.

З цього моменту залізниця повинна дотримуватися розпоряд­жень і вказівок одержувача.

Одержувач може змінити договір перевезення, шляхом додаткових розпоряджень, вимагаючи:

1. зупинки вантажу в дорозі;

2. відстрочення видачі вантажу;

3. видачі вантажу в країні призначення не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у накладній;

4. видачі вантажу в країні призначення на іншій станції, ніж станція, зазначена у накладній, якщо міжнародні тарифи не містять інших положень;

5. виконання формальностей, яких вимагають митниці або інші адміністративні органи.

Проте у жодному разі розпорядження не повинні спричинити поділу відправки. Право одержувача змінювати договір перевезення втрачається у тих випадках, коли він:

1. забрав накладну;

2. прийняв вантаж;

3. скористався своїми правами: після прибуття вантажу на стан­цію призначення може вимагати від залізниці вручення йому нак­ладної та видачі вантажу;

4) визначив особу, яка забрала накладну і прийняла вантаж. Якщо одержувач віддав розпорядження про видачу вантажу іншій особі, то ця особа не має права змінювати договір переве­зення.

Регламентація залізничних перевезень пасажирів та багажу згідно з КОТІФ. Договір перевезення¹. Перевезення пасажирів. Пасажир повинен мати дійсний квиток. Міжнародні тарифи або уго­ди між залізницями визначають форму та зміст квитків, а також мо­ву і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.

Крім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, у квитках повинні бути зазначені:

1. станції відправлення і призначення;

3. маршрут; якщо дозволено вибір маршрутів або видів транс­порту, то ця можливість повинна бути вказана;

4. категорія потягу і клас вагона;

5. вартість перевезення;

6. перший день дійсності квитка;

7. термін його дійсності.

Купонна книжка, видана відповідно до міжнародного тарифу, вважається одним квитком для цілей Єдиних правил. При одер­жанні квитка пасажир повинен переконатися, що квиток видано згідно з його вказівками.

Діти віком до повних п'яти років, для яких не вимагаються окремі місця, провозяться безплатно без квитка. Діти віком від п'яти до пов­них десяти років і молодші за віком, для яких вимагаються окремі місця, провозяться за зниженими цінами. Пасажир має право без до­даткової оплати брати із собою в пасажирський вагон легкі для пере­везення речі (ручну поклажу).

Оформлення і перевезення багажу. Багаж оформляється при пред'явленні квитка, дійсного принаймні до станції призначення ба­гажу. При оформленні багажу пасажиру видається квитанція, яка повинна містити скорочення CIV. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму і зміст багажної квитанції, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.

Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то багажна кви­танція повинна містити:

1. назву станції відправлення і станції призначення;

2. маршрут;

3. день і час здавання до перевезення;

4. кількість пасажирів;

5. кількість місць багажу та їх масу;

6. вартість перевезення та інші витрати.

При отриманні багажної квитанції пасажир повинен перекона­тися, що її заповнено відповідно до його вказівок. Багаж видається при пред'явленні багажної квитанції.

Залізничні перевезення також регулюються багатосторонніми Угодами:

• про міжнародне вантажне сполучення (УМВС)

• про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС).

Обидві угоди було укладено у 1950 - 1951 р. Угода регламентує форму залізничної накладної. В 1991 р. відмовилися від участі в Угодах європейські країни, але форма накладної при відправленні вантажів з території та на територію країн колишнього СРСР залишилась.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Передбачена цією конвенцією залізнична накладна має іншу форму. Тому при оформленні переве­зень із СНД, коли частина шляху проходитиме через європейські країни, накладна вантажного перевезення оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує з СНД, де накладну переоформ­ляють у накладну КОТІФ. Така процедура виконується на прикор­донних станціях і при відправленні товарів у країни СНД.

Переве­зення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні здійснюється за накладними і тільки мережею залізниць - учасниць цієї угоди. Залізниці, відправники та одержувачі вантажів зобов'язані виконувати положення угоди про вантажні перевезення.

Договір вантажного перевезення оформляється накладною, яка складається з таких аркушів :

1. оригінал накладної;

2. залізнична відомість;

3. дублікат накладної;

4. аркуш видачі вантажу;

5. аркуш повідомлення про прибуття вантажу.

Аркуші 1, 2, 4 і 5 накладної супроводжують вантаж до станції призначення. Оригінал та аркуш повідомлення про прибуття ванта­жу (1 і 5) видають вантажоодержувачу, а аркуш видачі вантажу зали­шається на залізниці призначення з розпискою одержувача про одержання вантажу. Залізнична відомість оформляється в такій кількості екземплярів, щоб вистачило по одному на кожну транзит­ну залізницю, а також на залізницю призначення. Вона супроводжує (аркуш 2) вантаж і залишається, залежно від заповнення, або на транзитній залізниці, посвідчуючи передання вантажу наступному перевізнику, або на залізниці призначення. Аркуш 3 накладної (дублікат) повертається відправнику після укладення договору пере­везення. Цей аркуш не має чинності оригіналу накладної (аркуша 1), але є доказом укладення договору перевезення для відправника. Тому за відсутності накладної (її перебування у перевізника) вважають, що відомості, які містяться в дублікаті, ідентичні таким у накладній (оригіналі). Оригінал накладної в обігу не бере участі. Поступка прав вантажоодержувачем вантажовідправнику не вимагає пред'яв­лення ні дублікату, ні оригіналу накладної. Більше того, оскільки заміна прав виконується телеграфом, передбачається, що навіть як­що б зазначені документи і могли потрапити якимось чином в руки першого адресата вантажів, вони не були б потрібні для поступки на­лежних йому прав.

Оригінал і дублікат накладної можуть бути тільки іменними, тобто складеними на ім'я відповідного вантажоодержувача. Накладна має конститутивне значення (складання накладної та нанесення на неї ка­лендарного відтиску є підставою для договору перевезення), а також значення доказу (наявність відтиску на екземплярі або дублікаті нак­ладної є доказом укладення такого договору). Але, оскільки накладна залишається у перевізника до видачі її одержувачу, вона зберігає силу доказу тільки стосовно одного юридичного факту - укладення дого­вору перевезення. Розпорядження накладною ніяким чином не впли­ває на долю вантажу. Права, що випливають із накладної, не можуть бути скасовані.

Відправник повинен надати станції відправлення одночасно з ван­тажем для перевезення правильно заповнену і підписану накладну. При цьому всі аркуші заповнюють спільно відправник і особа, яка представляє залізницю. Накладна повинна бути заповнена у строгій відповідності до Пояснення із заповнення накладної. У виняткових випадках відправник може зроби­ти виправлення в накладній, але не більше ніж в одній графі або у двох, якщо вони взаємопов'язані. Про внесені виправлення він пови­нен зазначити в графі "Особливі заяви відправника" та завірити підписом чи штемпелем. У разі внесення змін чи доповнень в накладній залізницею, вони повинні бути підтверджені підписом відповідного працівника залізниці та завірені станційним штемпе­лем. Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийняття станцією відправлення вантажу і накладної для перевезення. Після штемпелювання накладна є доказом укладення договору переве­зення.

Супровідні документи із виконання митних та інших правил. Відправник зобов'язаний додати до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху слідування вантажу, а також у разі необхідності - сертифікат і спе­цифікацію. Ці документи повинні стосуватися тільки тих вантажів, які зазначені в даній накладній. Залізниця не зобов'язана перевіряти правильність і достатність документів, доданих відправником до накладної.

Відповідальність за відомості, внесені у накладну. Відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній, а також за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв чи внесення їх у невідповідну графу накладної.

Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Якщо внаслідок перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування чи на станції призначен­ня, з'ясується, що відомості, зазначені відправником у накладній, не відповідають дійсності, станція, що здійснювала перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до ст. 18 Угоди про міжнародні вантажні перевезення і зазна­чити у графі "Комерційний акт" накладної.

Виконання договору перевезення. Видача вантажу. Розшук вантажу. Після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця після оплати їй одержувачем всіх належних згідно з накладною провізних платежів зобов'язана видати:

1. вантаж;

2. оригінал накладної (аркуш 1);

3) аркуш повідомлення про прибуття вантажу (аркуш 5).

Одержувач зобов'язаний оплатити провізні платежі та прийняти вантаж.

Зміна договору перевезення. Право зміни договору перевезення належить відправнику та одержувачу. Відправник може внести такі зміни до договору перевезення:

1. забрати вантаж на станції відправлення;

2. змінити станцію призначення. При цьому за необхідності заз­начити прикордонні станції, через які після зміни договору переве­зення повинен прямувати вантаж;

3. змінити одержувача вантажу;

4. повернути вантаж на станцію відправлення.

Одержувач також може внести зміни до договору перевезення:

- змінити станцію призначення вантажу в межах країни призна­чення;

- змінити одержувача вантажу.

При цьому одержувач може внести зміни до договору перевезення на підставі Угоди тільки на вхідній прикордонній станції країни приз­начення і тільки тоді, коли вантаж ще не відправлено з цієї станції.

Якщо вантаж уже проминув вхідну прикордонну станцію країни призначення, зміна договору перевезення одержувачем можлива тільки відповідно до внутрішніх правил, які діють на залізниці приз­начення. Зміна договору перевезення, що призведе до поділу ванта­жу на частини, не допускається.

Зміна договору перевезення виконується на підставі письмової заяви відправника або одержувача. Право відправника на зміну дого­вору перевезення втрачається з моменту отримання накладної одер­жувачем або прибуття вантажу на вхідну прикордонну станцію залізниці призначення, якщо на ній є письмова заява одержувача або телеграфне повідомлення станції призначення про заяву одержувача щодо зміни договору перевезення. Відправник не відповідає за наслідки внесених змін до договору перевезення на підставі письмо­вої заяви одержувача або телеграфного повідомлення станції приз­начення. Зміна договору перевезення може бути виконана один раз відправником і один раз одержувачем.

Регламентація залізничних перевезень згідно з УМПС. Переве­зення пасажирів, багажу і вантажобагажу в прямому міжнародному залізничному і змішаному залізнично-морському сполученні в межах країн СНД здійснюється згідно з положеннями УМПС від 1 листо­пада 1951 р. із змінами і доповненнями на 30 травня 1999 р.

Перевезення пасажирів. Проїзні квитки¹. Документом на право проїзду в міжнародному сполученні у межах УМПС є пасажирський квиток, оформлений ручним або електронним способом, що має літери МС. Це основний документ, який засвідчує укладення дого­вору залізничного перевезення пасажира.

Проїзний квиток повинен містити такі дані:

1. найменування станції відправлення і призначення;

2. номер квитка, зазначений друкарським способом;

3. маршрут прямування;

4. клас вагона;

5. вартість проїзду;

6. термін придатності квитка;

7. дату видачі квитка;

8. найменування залізниці, що видала квиток.

Квитки мають вигляд купонних книжок, які складаються з обкла­динки і квитка-купона. Купонна книжка дійсна для проїзду від зазна­ченої в квитку-купоні станції відправлення залізниці однієї країни до станції призначення залізниці іншої країни за зазначеним у квитку-купоні напрямком.

У сполученні між станціями окремих залізниць за домовленості можуть також застосовуватись картонні квитки. Купонні книжки певного прямого міжнародного сполучення розглядаються як один проїзний документ. Обкладинка купонної книжки без білета-купо-на і білет-купон без обкладинки не дають права на проїзд і за пред'явлення пасажиром вважаються недійсними та вилучаються залізницею.

Квитки прямого міжнародного сполучення видаються для проїзду: 1) у м'яких вагонах (1-го класу); 2) у твердих вагонах (2-го класу). Пасажир зобов'язаний до початку поїздки купити квиток, перевірити правильність відомостей, що містяться в ньому, зберег­ти його протягом всього періоду поїздки. Пасажир має право провез­ти при собі безкоштовно ручну поклажу, загальна маса якої не пере­вищує 35 кг на дорослого пасажира і 15 кг на дитину до 12 років.

Перевезення багажу. Для підтвердження прийняття багажу для перевезення пасажиру видається багажна квитанція, що повинна містити такі дані:

1. літери "МС";

2. найменування станції та залізниці відправлення;

3. номер потягу і дату відправлення;

4. найменування станції та залізниці призначення;

5. маршрут прямування.

При отриманні багажної квитанції пасажир повинен впевнитись, що вона складена відповідно до його даних.

Перевезення товаробагажу 2. Для підтвердження прийняття товаробагажу для перевезення відправнику видається товаробагажна квитанція. Маса окремого місця товаробагажу повинна бути не мен­шою від 5 кг і не перевищувати 165 кг. При здаванні товаробагажу відправник повинен назвати його цінність. Станція відправлення зо­бов'язана відмовити в прийнятті товаробагажу, якщо відправник не зробив цього.

Керівники залізничних відомств країн СНД 1 жовтня 1997 р. ук­лали в м. Баку Угоду про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне вантажне перевезення, згідно з якою переве­зення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між залізницями сторін здійснюються на підставі Угоди про міжна­родне залізничне вантажне сполучення (СМГС) з урахуванням особливостей застосування її окремих норм, які сторони затвердили у додатках.

Керівники центральних органів залізниць країн - суб'єктів ко­лишнього СРСР 20 жовтня 1992 р. ухвалили рішення про продов­ження застосування Статуту залізниць Союзу РСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р. № 270) до міждержавних перевезень вантажів.

Суб'єкти колишнього СРСР уклали також такі угоди:

1. Угоду про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів і контейнерів колишнього Міністерства шляхів сполучень СРСР між державами - учасницями Співдружності, Азербайджанською Рес­публікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою.

2. Угоду про спільне використання вантажних вагонів і контей­нерів від 12 березня 1993 p.

3. Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та оновлення залізничного рухомого транспорту.

4. Сторонами Угоди є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна;

5. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. На­приклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту.

6. Базельську конвенцію 1989 р. про контроль за транскордонним пе­ревезенням небезпечних відходів та їх видаленням.

Її мета - визначити однакові правила, що забезпечують найшвидше відшкодування збитку, заподіяного під час перевезення небезпечних вантажів певними видами транс­порту.

Згідно зі ст. 5 Базельської конвенції суб'єктом відповідальності є перевізник, який з моменту інциденту несе відповідальність за зби­ток, заподіяний будь-якими небезпечними вантажами під час їх пе­ревезення, наприклад залізничним транспортом. Якщо перевізник доведе, що збиток був заподіяний цілком або частково внаслідок дій потерпілої особи через її недогляд з наміром завдати шкоди чи недбалість, перевізник може бути цілком або частково звільнений від відповідальності перед нею.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що міжнародні залізничні перевезення займають певний обсяг серед інших видів міжнародних перевезень. Важливе місце в обсязі міжнародних перевезень займають автомобільні перевезення до розгляду яких ми переходимо.