6. Страхова сума, франшиза види і типи договорів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

При проведенні страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страховик здійснює виплати страхового відшкодування в межах страхової, суми у разі:

1. загибелі під час ДТП, або смерті внаслідок цієї пригоди спадкоємцю третьої особи – повний розмір страхової суми (за законом передбачено 51 тис. грн.)

2. при втраті працездатності (постійної чи тимчасової) в межах витрат пов’язаних з лікуванням застрахованої особи (витрати підтверджуються довідками з медичних закладів).

3. при здійснені виплат по нанесеній шкоді майну третьої особи передбачається безумовна франшиза в сумі 510 грн. (Тобто перші 510 гривень постраждалій третій особі виплачує страхувальник-винуватець аварії, а решту збитку в межах страхової суми компенсує страховик). Максимальна виплата по нанесенню шкоди майну третьої особи складатиме 25 тис. грн.

Ставки страхового платежу встановлюється диференційовано в залежності від виду транспортного засобу, від типу договору страхування, терміну страхування, місця використання транспортного засобу (наприклад, чим вартість марки машини вища, то і сума страх. платежу зростає, чим більшим є населений пункт тим вищим буде страховий платіж). Базовий страховий платіж встановлено у розмірі 191,32 грн.

При заподіянні шкоди майну третьої особи внаслідок ДТП, коли суб’єкти страхування не дійшли згоди, за рахунок страховика проводиться експертиза. При настанні страхового випадку та виплати страхового відшкодування третій особі у обсязі, більшому за 25% страхової суми, страхувальник, з вини якого сталося ДТП, має переукласти договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності в компанії, яка проводила виплату. Франшиза при відшкодуванні шкоди життю або здоров’ю третьої особи не застосовується.

Відповідно до закону укладаються такі види договорів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів:

внутрішній договір страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

договір міжнародного обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Законом передбачені такі типи договорів:

транспортний засіб визначений в договорі, що керується будь-якою особою на законних підставах (договір першого типу);

будь-який транспортний засіб, що керується особою вказаною в договорі (договір другого типу);

транспортний засіб визначений в договорі страхування і особа визначена в договорі страхування (договір третього типу).

7. Механізм розрахунку страхових платежів за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Розміри індивідуальних страхових платежів встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів. Базовий платіж та коригуючи коефіцієнти обраховуються МТСБУ актуарно на основі даних статистики про ДТП за останній рік.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів при укладанні договору страхування більш ніж на півроку, страховики мають право застосовувати знижки і надбавки до страхового платежу (система бонус-малус). Сутність системи полягає в присвоєнні страхувальнику певного класу за безаварійну їзду (всього їх п’ятнадцять: М - 13). При укладанні договору страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів вперше страхувальнику присвоюється 3 клас. Залежно від кількості страхових випадків, що виникли застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу (до найнижчого М).

Коригуючи коефіцієнти до базового платежу є такими:

1. В залежності від типу транспортного засобу (чим більше обсяг двигуна, тим більшим є коефіцієнт);

2. В залежності від території переважного використання транспортного засобу (в залежності від кількості населення, що мешкає в населеному пункті);

3. В залежності від сфери використання транспортного засобу (автомобіль використовується юридичною або фізичною особою);

4. В залежності від водійського стажу застрахованої особи;

5. В залежності від кількості зазначених в договорі осіб;

6. Наявності або відсутності у страхувальника протягом року доведених у судовому порядку спроб страхового шахрайства або випадків, що були підставою для проведення регресних виплат.