2. Класифікація авіаційного страхування за кордоном і в Україні.

Відповідно до вказаних вище авіаційних ризиків існує міжнародна класифікація авіаційного страхування, яка має такий вигляд:

1. Страхування каско повітряних судів (aviation hull insurance);

2.Страхування різних видів авіаційної відповідальності (aviation liability insurance): - експлуатантів повітряних суден та інших літальних апаратів перед третіми особами (aircraft operators liability

to third parties); - перед пасажирами на випадок смерті або тілесних ушкоджень (PLL – passengers legal liability); - відповідальності за багаж і ручну поклажу, за вантаж і пошту (liability for baggage, cargo and mail); - загальногромадянської відповідальності аеропортів (airport operators liability); - відповідальності власників і операторів ангарів (hangar keepers liability); - відповідальності організаторів авіаційних виставок та авіашоу (air display organizers liability); - відповідальності товаровиробників літальних апаратів та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу і пов'язаних з авіацією галузей (manufacturers product liability).

3. Страхування пілотів та екіпажу від нещасних випадків (insurance of pilots, crews and ground staff against personal accident risks);

4. Страхування пілотів від утрати професійної ліцензії (insurance of pilots and other crews against loss of professional license).

В Україні авіаційне страхування є обов’язковим, а його класифікація має дещо інший вигляд:

1. Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

2. Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;

3. Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

страхування повітряних суден;

4. Страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Як бачимо, більшість позицій повторюється, отже, в принципі Україна дотримується міжнародних вимог щодо проведення авіаційного страхування. Відмінність полягає в тому, що в Україні не страхуються пілоти від утрати професійної ліцензії.

Такі види страхування як відповідальність операторів аеропортів, виробників за виготовлені авіаційні апарати страхується в Україні на добровільних засадах.

3. Основні умови проведення обов’язкового авіаційного страхування в Україні

Страхові компанії, які отримали дозвіл на проведення авіаційного страхування повинні вступити до Авіаційного страхового бюро України.

Авіаційне страхове бюро України є юридичною особою, що діє на підставі положення “Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро і Морського страхового бюро” від 27 квітня 1998 року. Основними його завданнями є:

координація діяльності українських страховиків в сфері авіаційного страхування;

дослідження та прогнозування українського національного ринку авіаційного страхування;

організація співробітництва між усіма учасниками авіаційного ринку;

підготовка нормативних актів в сфері авіаційного страхування;

аналіз статистичних даних про авіаційні події;

співробітництво з міжнародними організаціями в сфері авіаційного страхування;

розробка методичного забезпечення страхування авіаційних ризиків;

робота щодо підвищення кваліфікації страховиків, що здійснюють авіаційне страхування;

інформування зацікавлених осіб щодо стану авіаційного страхування в Україні.

Страхувальниками можуть бути українські експлуатанти повітряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності на повітряне судно, та особи, які є замовниками авіаційних робіт.

Правила проведення обов’язкового авіаційного страхування поширюються на іноземних експлуатантів повітряних суден під час виконання ними польотів у повітряному просторі України в частині відповідальності за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу та третім особам.

Факт укладення договору страхування посвідчується страховим полісом (сертифікатом).

У страховому полісі (сертифікаті), який належить до бортової документації повітряного судна, обов'язково зазначаються: номер/серія та дата видачі; підстава видачі; найменування страховика; найменування страхувальника; найменування додатково застрахованих осіб/повітряних перевізників (у разі потреби); тип повітряного судна, його державний та реєстраційний знаки; перелік страхових ризиків; страхова сума; географічні межі польотів; термін дії договору; види польотів; найменування перестраховика (за вимогою страхувальника); особливі умови страхування; винятки/застереження.

У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний протягом двох робочих днів після повідомлення його про настання страхового випадку письмово повідомити про такий випадок страховика.

Розслідування страхового випадку може проводитися страховиком або уповноваженою ним особою (аварійний комісар), які мають право доступу до об'єкта та необхідні матеріали офіційного розслідування авіаційної події, в тому числі до його закінчення комісією, відповідно до вимог законодавства. Термін розслідування страховиком страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб після отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування (страхову виплату). Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, страховик може продовжити термін розслідування ще на 60 діб.

Термін обгрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні (страховій виплаті) - 15 діб після закінчення розслідування страхового випадку.

Страховик має право відмовити у страховому відшкодуванні (страховій виплаті) у разі:

вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку;

надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (страхової виплати), якщо це не суперечить законодавству.