2. Особливості страхування життя в Україні

В розвинених країнах на сферу страхування життя приходиться від 40 до 70% від загальних надходжень по страховому ринку. В Україні менше 1,5%, що є основною і звісно негативною особливістю розвитку цього виду страхування. Аналіз загальноекономічних факторів і вивчення історії формування страхового ринку в Україні дозволяють виділити три причини нерозвиненості страхування життя в Україні:

перша – психологічний фактор. Велика кількість громадян втратили кошти при банкрутстві Держстраху колишнього Радянського Союзу і краху пірамідальних страхових компаній початку 90-х років;

друга – низька платоспроможність населення. За оцінками фахівців ринок страхування життя починає стрімко розвиватися, коли середньомісячний дохід на одного громадянина перевищує 250 американських доларів. В Україні цей показник є значно нижчим;

третя - недосконале законодавство. В Україні, як і раніше, заборонено робити страхові внески і страхові виплати в іноземній валюті, що ускладнює роботу страховиків з формування страхових резервів і проведення відповідних фінансових розрахунків (можливість укладення договорів страхування життя в іноземній валюті закладена в Програмі розвитку страхового ринку України, але цей пункт так і не виконано). До цього ж можна додати і невідповідність податкового законодавства страховому.

Серед наведених трьох причин головною, на наш погляд, є недовіра населення. Ця причина виникла не відразу. Після того як збанкрутів Держстрах колишнього СРСР у населення ще зберігався високий рівень страхової культури. Це і обумовило успіх пірамідальних компаній. За короткий термін 1-2 роки, в умовах підвищеної інфляції, вони спромоглися втягти в коло своєї діяльності широкі верстви населення. Успіх компаній такого типу був обумовлений виключно постійним зростанням інфляції. Після того як інфляція в 1994 році різко знизилася ці компанії стали банкрутами, а населення вже вдруге, за короткий термін, втратило кошти в страховому секторі. Якщо банкрутство системи Держстраху СРСР мало об’єктивний характер, то в появі і банкрутстві пірамідальних компаній винна держава в особі органів нагляду за страховою діяльністю.

За класифікацією країн ЄС встановлено 7 видів довгострокового страхування, серед яких 6 (окрім безперервного страхування здоров’я) належать до страхування життя. Це наступні види: страхування життя і ануїтетів; страхування до шлюбу і народження дитини; довгострокове страхування життя; страхування тонтин; страхування пенсій; страхування капіталів.

Сьогодні на українському ринку страхування життя пропону­ються три основних групи страхування і їх різновиди:

а) ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

б) змішане страхування життя - накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою за­безпечити визначений капітал до потрібної дати (наприклад, для покупки будинку, навчання, весілля і т.п.);

в) пенсійне страхування - накопичувальне страхування для забезпечення додаткового (наприклад, щомісячного) доходу про­тягом визначеного терміну чи довічно після виходу на пенсію чи досягнення якогось віку.

При цьому між приватними пенсійними фондами і страховими компаніями триває конфлікт. Приватні пенсійні фонди стверджують, що страховики не мають права здійснювати пенсійне страхування і користуватися відповідними податковими пільгами. Питання досі не врегульовано через суперечність в Законах України “Про недержавне пенсійне забезпечення” і “Про страхування”.

Обмежена кількість страхових послуг зі страхування життя в Україні має об’єктивний характер і з розвитком цього сектору неодмінно зростатиме. Фахівці очікують зростання ринку страхування життя в 2006-2008 роках, якщо матиме місце тенденція зростання доходів населення і фінансової стабілізації. Певною мірою цьому сприятиме і діюче в країні законодавство. Слід вказати, що на розвиток ринку страхування життя негативний вплив має політична нестабільність (особливо вибори 2004 та 2006 років) з якими повязують невизначеність подальшої економічної ситуації.