- •Тема 1 – 2. Історія як наука. Найдавніші часи.
- •Тема 3. Київська Русь
- •Тема 3. Литовсько-польська доба української історії. Козацтво (14 –перша пол. 17 ст.).
- •Тема 5. Українська національна революція 17 ст. Козацька держава (сер. 17 – кін. 18 ст.)
- •Тема 6. Українські землі в складі Російської та Австро-Угорської імперії. Національне відродження (кін.18-поч.20 ст.)
- •Тема 7.Українська національно-демократична революція (1917-1921 рр.)
- •Тема 8. Міжвоєнний період (1921-1939)
- •Тема 9. Україна в другій світовій війні. Урср у 1945-1991 рр.
- •Тема 10. Урср у 1945-1991 рр. Наростання системної кризи тоталітарного ладу.
- •Тема 11. Україна незалежна.
Тема 8. Міжвоєнний період (1921-1939)
Кордони між УСРР і Польщею, встановлені згідно з Ризьким мирним договором, існували протягом:
а) жовтня 1920 р. – вересня 1939 р.;
б) березня 1921 р. – вересня 1939 р.;
в) березня 1921р. – червня 1941 р.
Головна мета плану ГОЕЛРО, прийнятого наприкінці грудня 1920 р. VІІ Всеросійським з’їздом Рад, полягала у:
а) забезпеченні електроенергією населення радянських України і Росії;
б) забезпеченні безробітних робочими місцями на будівництві електростанцій;
в) створенні в Україні та інших радянських республіках умов для індустріалізації;
г) перетворенні енергетичної галузі на основну експортну галузь радянської економіки.
Політична криза в Україні на початку 1921 р. була спричинена:
а) діяльністю опозиційних до КП(б)У політичних партій;
б) зовнішньополітичними обставинами: міжнародним невизнанням УСРР як держави;
в) політикою “воєнного комунізму”, яка призвела до господарської розрухи.
На початку 20-х рр. в УСРР були створені осередки:
а) Російської православної церкви;
б) Української автокефальної православної церкви;
в) Української греко – католицької церкви.
У 1921 – 1923 рр. посуха, скорочення виробництва продовольства внаслідок господарської розрухи та непомірні реквізиції призвели до голоду, який охопив:
а) Західну Україну; б) Буковину та Закарпаття; в) південні губернії УРСР; г) північні губернії УРСР.
Юридичне оформлення СРСР відбулося:
а) 30.12.1922 р.; б) 28.12.1920 р.; в) 31.01.1924 р.
Відбудова промисловості України була завершена у:
а) 1919 – 1920 рр.; б) 1921 – 1922 рр.; в) 1925 – 1926 рр.
На початку 20-х рр. на Харківському паровозобудівному заводі було налагоджено випуск перших в Україні:
а) танків; б) легкових автомобілів; в) тракторів.
У народному господарстві України в 1920 – 1926 рр. приоритетний розвиток отримали такі галузі промисловості:
а) вугільна, легка, машинобудівна, хімічна, металургійна, деревообробна, енергетична;
б) вугільна, машинобудівна, металургійна, енергетична;
в) легка, хімічна, деревообробна, енергетична.
“Кризу збуту”, яка охопила економіку УРСР у 1922 – 1923 рр., було ліквідовано:
а) економічними методами, без втручання з боку держави;
б) адміністративно – командними методами, після втручання держави і партійних органів;
в) стихійно, завдяки страйкам селян і робітників та самовільним замінам цін на продукцію.
Більшовики вважали завданням політики “українізації”:
а) утвердження національної свідомості і державного патріотизму серед українських громадян;
б) перебудову культури України на ідеологічних засадах марксизму;
в) розбудову української державності та незалежності;
г) поширення культурного доробку українських митців в інших радянських республіках.
У 20-х рр. більшовицький курс на “українізацію” отримав підтримку з боку українських комуністів – прихильників ідеї національного відродження:
а) Д. Мануїльського, Г. Гринька, О. Шумського, Д. Лебедя;
б) О. Шумського, М. Скрипника, Г. Гринька;
в) М. Скрипника, Л. Кагановича, Г. Гринька, Д. Лебедя.
Режисером художніх фільмів “Звенигора”, “Арсенал”, “Земля” був:
а) В. Гардін; б) О. Довженко; в) Л. Ревуцький.
Перший п’ятирічний план розвитку народного господарства України (1928 – 1933 рр.):
а) мав на меті кардинальні зміни у структурі народного господарства, а саме: базовими галузями повинні були стати легка та харчова промисловість, а також машинобудування;
б) закріплював усталену ще до революції традиційну структуру народного господарства України, яка ґрунтувалася на видобувних галузях і первинній обробці сировини;
в) передбачав, що в Україні розвиватиметься лише енергетика, а всі капіталовкладення спрямовуватимуться на розвиток аграрного сектора.
В Україні в роки “індустріалізації” першочерговий розвиток отримали такі галузі промисловості:
а) енергетика, металургія, легка промисловість;
б) видобувні галузі та первинна обробка сировини, енергетика, металургія; в) харчова, легка промисловість, машинобудування.
У роки перших (довоєнних) п’ятирічок велика промисловість України:
а) перейшла в підпорядкування загальносоюзних наркоматів;
б) контролювалася урядом республіки;
в) перебувала, як правило, у приватній власності.
Олексій Стаханов був:
а) відомим діячем УКП;
б) ударником соціалістичної праці, організатором соцзмагання у Донбасі в роки другої п’ятирічки;
в) директором Дніпрогесу.
У 1930 – 1932 рр. українське селянство:
а) з ентузіазмом включилося в процес колективізації, охоче віддавало у колективне користування власний реманент, худобу, добровільно записувалося у колгоспи;
б) байдуже поставилося до більшовицьких планів колективізації;
в) вороже поставилося до колективізації, чинило стихійний опір більшовикам.
Більшовикам вдалося реалізувати план форсованої колективізації українського села:
а) оскільки українське селянство щиро вірило в ідеали комунізму і підтримувало політику КП(б)У;
б) завдяки насильницьким методам, масовим репресіям та голоду;
в) тому, що новостворені колгоспи швидко довели перевагу колективного господарства над індивідуальним.
Реакція українського селянства на статтю Й. Сталіна “Запаморочення від успіхів” та постанову ЦК ВКП (б) від 14.03.1930 р. щодо “перегинів” у колективізації була такою:
а) селяни масово почали вступати у колгоспи;
б) селяни почали масово виходити з колгоспів;
в) почалися селянські бунти проти більшовицьких активістів, колгоспи ліквідовувалися, а їхнє майно розкрадалося.
Хто з діячів комуністичної партії безпосередньо несе відповідальність за організацію голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні:
а) О. Шліхтер, С. Косіор, В. Молотов, Й. Сталін;
б) Й. Сталін, В. Молотов, П. Постишев, С. Косіор;
в) М. Бухарін, О. Шліхтер, С. Косіор, П. Постишев.
Як називалися органи, на які в роки сучільної колективізації покладалися завдання організаційного зміцнення колгоспів:
а) комнезами; б) політвідділи МТС; в) ДПУ - НКВС.
Карткова система, запроваджена у містах УРСР через продовольчу кризу, була скасована у:
а) 1932 р.; б) 1934 р.; в) 1936 р; г) 1939 р.
У результаті сталінських репресій у 1929 р. була змушена заявити про саморозпуск:
а) Російська православна церква;
б) Українська автокефальна православна церква;
в) Українська греко – католицька церква;
г) Протестантська церква України.
“Українізація” була згорнута, оскільки:
а) зникла потреба в державній підтримці української мови та культури, які вже й так успішно розвивалися;
б) довелося знову розпочати боротьбу з націоналізмом, поширення якого почало загрожувати існуванню радянської влади в УРСР;
в) треба було забезпечити централізацію та уніфікацію суспільного життя в Україні.
Згідно з рішенням Паризької мирної конференції 1919 р., а також положеннями Ризького мирного договору 1921 р., західні та північно – західні території України:
а) формували незалежну Українську державу;
б) увійшли до складу УСРР;
в) увійшли до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини.
Згідно із законом про адміністративну уніфікацію, прийнятим румунським урядом:
а) закони румунського королівства поширювалися на буковинські землі, було ліквідоване самоврядування українських громад, влада перейшла до румунських чиновників;
б) закони румунського королівства поширювалися на буковинські землі, але зберігалося самоврядування українських громад;
в) Буковина, що увійшла до складу Румунії, отримала статус автономної території, право на створення місцевих органів самоврядування та власних законів.
У перші роки перебування в складі Польщі українці Східної Галичини бойкотували вибори сейму і сенату. Вони домагалися:
а) соціального захисту інвалідів і безробітних;
б) національно – культурної автономії;
в) політичної автономії.
Єдиним легальним українським вищим навчальним закладом у міжвоєнній Польщі вважається:
а) Львівський університет; б) Львівська політехніка;
в) Богословська академія у Львові.
У міжвоєнний період західноукраїнські землі у складі Польщі:
а) досягли значного економічного розвитку, стали центром концентрації промисловості;
б) економічно розвивалися тими ж темпами, що й інші регіони;
в) залишалися аграрно – сировинним придатком економіки Центральної Польщі, її внутрішньою колонією, ринком збуту для польських товарів і джерелом сировини та дешевої робочої сили.
Українське підприємництво в міжвоєнній Польщі:
а) взагалі не розвивалося;
б) мало рівні з польським підприємництвом можливості для розвитку;
в) підприємницька ініціатива українців у Східній Галичині була обмежена низкою законодавчих актів та економічних заходів, які робили збитковою підприємницьку діяльність у цьому регіоні; лише кооперативний рух розвивався і мав перспективи.
Творцем ідеології інтегрального націоналізму був:
а) В. Липинський; б) Д. Донцов; в) В. Винниченко.
Члени ОУН в боротьбі за незалежність України надавали перевагу:
а) мирним, парламентарним формам боротьби;
б) організованим у рамках закону страйкам, демонстраціям, бойкотам;
в) терористичним актам, експропріаціям та саботажу.
Визначте статус КПЗУ:
а) самостійна партія; б) автономна частина ВКП(б);
в) автономна частина Комуністичної партії Польщі;
г) автономна частина КП(б)У.
Основу сільського господарства західноукраїнських земель у міжвоєнний період становили:
а) господарства колективної форми власності;
б) поміщицькі, державні та церковні маєтності;
в) дрібні приватні селянські господарства.
Після першої світової війни Закарпаття, опинившись у складі Чехо – Словаччини, було виділене в окремий адміністративний край під назвою:
а) Підкарпатська Україна; б) Підкарпатська Русь;
в) Карпатська Україна.
Армія Карпатської України мала назву:
а) Українська Повстанська армія;
б) Карпатська Січ; в) Карпатська армія.
Нова економічна політика (НЕП) передбачала:
а) продрозкладку, максимальне обмеження приватної власності, ліквідацію торгівельно – грошових відносин, перерозподіл та заборона оренди землі, заборона використання найманої праці, монополія держави на банки, великі підприємства, внутрішню та зовнішню торгівлю, терор, примус, зрівняльний розподіл – як основні методи організації виробництва;
б) продподаток, вільна внутрішня торгівля при збереженні державної монополії на зовнішньоторгівельні операції, фінансово – банкову сферу, передача дрібних підприємств в оренду та приватну власність при збереженні великої промисловості у власності держави, іноземні концесії, госпрозрахунок на рівні трестів;
в) натуральний податок, державний контроль над усіма сферами виробництва та розподілу, колективна власність на землю, на основі якої створювалися колгоспи, заборона іноземних концесій, планово – адміністративні методи керівництва народним господарством.
Унітаризм – це:
а) урочиста грамота, декларація, маніфест;
б) державний устрій, для якого характерні централізоване керівництво адміністративно – територіальними одиницями та відсутність самоврядних засад;
в) союзна держава, яка складається з державних утворень (республік, штатів, земель тощо), що мають певну політичну самостійність.
Визначте статус КП(б)У на початку 20-х рр.:
а) незалежна, самостійна політична партія;
б) обласна організація РКП (б);
в) автономна одиниця у складі РКП (б).