Тема 6. Українські землі в складі Російської та Австро-Угорської імперії. Національне відродження (кін.18-поч.20 ст.)

1. Українські землі у ХІХ – на початку ХХ ст. входили до складу:

а) Російської імперії, Речі Посполитої, Туреччини;

б) Російської імперії, Австро - Угорщини; в) Австро – Угорщини, Російської імперії та Туреччини.

2. На території Лівобережної України (Малоросії) кріпосне право було запроваджено в:

а) 1775 р.; б) 1783 р.; в) 1796 р.

3. Кріпосне право на території Південної України (Новоросії) було запроваджено в:

а) 1775 р.; б) 1783 р.; в) 1796 р.

4. На території Закарпаття, яке входило до складу Угорського королівства, адміністративна, фінансова, судова і військова влада в першій половині ХІХ ст. перебувала в руках:

а) губернаторів; б) мандаторів; в) жупанів.

5. Засновником таємного Малоросійського товариства був:

а) В. Капніст; б) В. Лукашевич; в) М. Новиков.

6. У м. Тульчині на Поділлі у 1821 р. було створене:

а) Малоросійське товариство;

б) Південне товариство;

в) Північне товариство.

7. Повстання Чернігівського піхотного полку в Україні, організоване декабристами, відбулося:

а) 14 – 25 грудня 1825 р.; б) 29.12.1825 – 3.01.1826 рр.;

в) 7 – 15.01.1826 р.

8. Дрібномаєтна і безземельна польська шляхта Правобережної України була позбавлена прав та привілеїв і знищена як стан у:

а) кінці ХVІІІ ст.; б) першій третині ХІХ ст.; в) другій третині ХІХ ст.

9. У 20 – 30-х рр. ХІХ ст. Правобережна Україна була ареною селянських повстань, очолюваних:

а) Василем Лукашевичем; б) Устимом Кармалюком;

в) Лук’яном Кобилицею.

10. Засновником народницького напрямку в українській історіографії вважається один із засновників Кирило – Мефодлієвського братства:

а) Т. Шевченко; б) П. Куліш; в) М. Костомаров.

11. Таємне Кирило – Мефодієвське братство існувало у:

а) 1843 – 1845 рр.; б) 1845 – 1847 рр.; в) 1847 – 1848 рр.

12. Програмним документом Кирило – Мефодієвського братства вважається:

а) “Книга буття українського народу (Закон Божий)”;

б) “Катехізис автономіста”;

в) “Кобзар”.

13. “Руською трійцею” називали:

а) таємний гурток революційно налаштованих студентів Львівського університету;

б) український альманах, який вийшов у Будапешті у 1837 р.;

в) трьох товаришів – учнів греко-католицької семінарії у Львові.

14. Головна Руська Рада в Галичині діяла у:

а) 1846 – 1848 рр.; б) 1848 – 1849 рр.; в) 1848 – 1851 рр.

15. Опришківський рух на Буковині у першій половині ХІХ ст. понад 10 років очолював:

а) Устим Кармалюк; б) Олекса Довбуш; в) Мирон Штолюк.

16. Селянський рух на Буковині у 1848 р. очолював:

а) Григорій Яхимович; б) Лук’ян Кобилиця; в) Михайло Куземський.

17. Ухвалу Угорського сейму про скасування панщини в Закарпатті імператор Франц-Йосиф ствердив у:

а) 1846 р.; б) 1848 р.; в) 1853 р.

18. У першій половині ХІХ ст. землі України були переважно:

а) аграрним краєм; б) промисловим краєм;

в) краєм інтенсивного розвитку і промисловості і сільського господарства.

19. Спосіб виконання селянами – кріпаками своїх повинностей, коли вони, позбавлені земельних наділів, змушені були працювати в поміщицькому господарстві з щомісячний харчовий пайок, називався:

а) урочна система; б) оброчна система; в) місячина.

20. Спосіб виконання панщини, коли селянин отримував завдання на день (денну норму), називався:

а) урочна система; б) оброчна система; в) місячина.

21. Кріпосне право в підросійській Україні було ліквідоване у:

а) 1848 р.; б) 1853 р.; в) 1861 р.

22. Дворові селяни і ті, хто працював на поміщицьких підприємствах, у результаті реформи 1861 р.:

а) отримали особисту волю та земельний наділ від своїх поміщиків, але повинні були їм служити або виплачувати оброк протягом ще двох років; б) отримали особисту волю, а відслуживши протягом двох років своїм власникам чи виплачуючи їм весь цей час оброк, могли отримати земельний наділ з державних фондів;

в) отримали особисту волю, але протягом двох років повинні були відслужити своїм власникам або сплатити оброк. За ними закріплювалися лише землі, які вони мали до реформи.

23. Виборні органи місцевого дворянського самоврядування, що створювалися у підросійській Україні після реформи 1864 р., називалися:

а) управами; б) земствами; в) гмінами.

24. Судовою реформою Олександра ІІ на східноукраїнських землях запроваджувалися:

а) формальна рівність всіх перед законом, становий суд, участь у судових засіданнях присяжних засідателів;

б) формальна рівність усіх перед законом, публічний суд, участь у судових засіданнях присяжних засідателів;

в) залежний від державної адміністрації становий суд, відкриті судові засідання, участь у них присяжних засідателів.

25. Військова реформа Олександра ІІ запроваджувала на східноукраїнських землях:

а) рекрутські набори серед всіх верств населення на військову службу терміном 6 –7 р.;

б) рекрутські набори серед селян на військову службу терміном 25 р.;

в) загальну військову повинність усіх громадян з 20-річного віку та дійсну військову службу терміном 6 –7 р.

26. Органи самоврядування, які створювалися згідно з Міським положенням 1870 р., називалися:

а) земства; б) гміни; в) думи.

27. Селянська община в підросійській Україні була остаточно зруйнована в результаті:

а) діяльності земств; б) аграрної реформи Столипіна;

в) Першої світової війни.

28. У другій половині ХІХ ст. в Наддніпрянській Україні провідними галузями економіки були:

а) вугледобувна, металургійна, цукрова;

б) хімічна, металургійна, цукрова;

в) хімічна, вугледобувна та цукрова.

29. До 90 % акціонерного капіталу у Наддніпрянській Україні на п. ХХ ст. належало:

а) українцям; б) євреям;

в) європейцям – німцям, французам, англійцям, бельгійцям та ін..

30. Серед монополістичних об’єднань капіталістів у Наддніпрянській Україні на п. ХХ ст. переважали:

а) синдикати; б) трести; в) концерни.

31. В. Антонович, Т. Рильський, К. Михальчук були лідерами:

а) галицьких москвофілів; б) українських соціалістів;

в) громадівців - хлопоманів.

32. Вихідців зі сполячених поміщицьких родин, які порвали зі шляхтою, перейшли з католицизму в православ’я й ідентифікували себе з українським простолюдом, називали:

а) народниками; б) хлопоманами; в) радикалами.

33. Відновлену в Києві на початку 70-х рр. ХІХ ст. зусиллями В. Антоновича, М. Драгоманова, О. Русова та інших українофілів таємну культурно – просвітню організацію називали:

а) Кирило – Мефодієвським братством;

б) Старою Громадою; в) Товариством Тарасівців.

34. Київський часопис, у якому в 1874 – 1876 рр. співпрацювали члени Старої громади, називався:

а) “Основа”; б) “Киевский телеграф”;

в) “Громада”; г) “Киевская старина”.

35. прихильниками і популяризаторами соціалістичних ідей серед українців у 60 – 80-х рр. ХІХ ст. були:

а) В. Антонович, Т. Рильський, М. Драгоманов;

б) М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолинський;

в) М. Зібер, С. Подолинський, Т. Рильський.

36. У 80 – 90 рр. українознавчі матеріали громадівців у Наддніпрянській Україні друкував журнал:

а) “Громада”; б) “Мета”; в) “Киевская старина”.

37. В останній третині ХІХ ст. Галичину розглядали як “український П’ємонт”:

а) тільки українці; б) тільки поляки; в) українці та поляки.

38. Мовно – літературний, а пізніше і політичний рух другої половини ХІХ ст., що об’єднував в основному консервативно і проросійськи орієнтовану духовну та світську українську інтелігенцію Галичини, Буковини і Закарпаття, називають:

а) москвофільством (русофільством); б) народовством; в) радикальством.

39. Культурницький, а пізніше й політичний рух другої половини ХІХ ст., що

об’єднував в основному ліберально та національно орієнтовану світську й

духовну інтелігенцію а Галичини, Буковини і Закарпаття, називають:

а) москвофільством (русофільством); б) народовством; в) радикальством.

40. І. Франко, М. Павлик, В. Будзиновський, М. Панкевич, О. Терлецький у 80-х рр. ХІХ ст. були:

а) москвофілами; б) народовцями; в) радикалами.

41. Ініціаторами створення Русько – української радикальної партії були:

а) русофіли (москвофіли); б) народовці; в) радикали.

42. Галицька українська молодь на початку ХХ ст. була об’єднана в спортивних та протипожежних товариствах:

а) “Сокіл”, “Руська бесіда”, “Пласт”;

б) “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”;

в) “Січ”, “Сокіл”, “Руська бесіда”.

43. У 1901 – 1944 рр. митрополитом Української греко – католицької церкви був:

а) Сильвестр Сембратович; б) Андрій Шептицький;

в) Йосип Сліпий.

44. Кооперативний рух серед українців Галичини та Буковини розгорнувся у: а) 1840 – 1850 рр.; б) 1869 – 1870 рр.; в) 1890 – 1900 рр.

44. Революційна українська партія була заснована в:

а) січні 1900 р.; б) березні 1902 р.; в) лютому 1905 р.

45. Ідеї самостійної України “для українців” були проголошені у:

а) статті “Моя сповідь”; б) “Передньому слові до “Громади””;

в) брошурі “Самостійна Україна”.

46. Програмною метою Української народної партії була:

а) самостійна соборна Україна;

б) автономна Україна в складі федеративної демократичної Росії;

в) соціалістична світова держава.

47. Українська думська громада існувала в:

а) І та ІІ Думах; б) ІІ та ІV Думах; в) І та ІV Думах.

48. Союз визволення України висловився за:

а) підтримку Росії в першій світовій війні;

б) підтримку Австро – Угорщини в першій світовій війні;

в) нейтралітет українців в першій світовій війні.

49. Російська окупація Галичини, Буковини і Закарпаття тривала:

а) з вересня 1914 р. до червня 1915 р. ;

б) з грудня 1914 р. до лютого 1916 р.;

в) з червня 1915 р. до травня 1916 р.

50. Легіон добровольців “Українські січові стрільці” було створено у:

а) 1913 р.; б) 1914 р.; в) 1916 р.