У структурі платіжного балансу виділяють три основні складові:

• торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів;

• баланс послуг та некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);

• баланс руху капіталів і кредитів.

Крім названих трьох складових, деякі дослідники називають ще дві основні складові платіжного балансу:

• баланс поточних операцій, що включає рух товарів, послуг та односторонніх переказів;

• операції з офіційними валютними резервами.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру її зв’язків з партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів — включає:

• платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, теле-космічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передавання інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

• за діючими у світовій статистиці правилами у розділ «Послуги» входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони, звичайно, ближчі до руху капіталу;

• за методикою МВФ показують односторонні перекази:

• державні операції — субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

• приватні перекази — перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають «невидимими» операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

Баланс поточних операцій (торговельний баланс і «невидимі» операції) — включає всі операції, які завершуються протягом даного періоду. Вони відображаються у платіжному балансі і не здійснюють на нього жодного впливу у наступні періоди. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів — виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. Це міжнародний рух підприємницького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу. Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни щодо інвестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс у результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;

• міжнародний рух позикового капіталу.

Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:

• Вивіз капіталу, до якого входять:

прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами;

придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій;

придбання національними резидентами банківських депозитів у зарубіжних банках.

• Приплив капіталу:

прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами;

придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни;

придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Міжнародний рух позикового капіталу включає:

• Довго — і середньострокові операції — це державні й приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

• Короткострокові операції — включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

Базисний баланс — сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів і кредитів.

Помилки і пропуски — це спеціальна стаття платіжного балансу, яка включає як статистичні похибки, так і невраховані операції. Показники різко зростають у кризових ситуаціях.

Теоретично виходячи з принципу подвійного запису операцій, обсяги зустрічних потоків за дебетом і за кредитом мають збігатися, але на практиці цього майже ніколи не відбувається. Проблема полягає у тому, що дані про одні й ті самі операції надходять з різних джерел. Так дані про обсяги і склад зовнішньоторговельних операцій надаються митницями, а дані про відповідні валютно-фінансові потоки акумулюються банківською статистичною звітністю. Митна й банківська статистика містять розбіжності через неповноту охоплення з різних причин. А контрабанда, надання незаконних послуг, неорганізовані товарні потоки, вивіз валюти туристами не потрапляють до жодного з джерел статистичної інформації. Розбіжність між дебетовим та кредитовим оборотом має назву чистих помилок та пропусків. За методикою МВФ ці розбіжності не повинні перевищувати 10 % від експорту чи імпорту товарів і послуг (залежно від того, що більше експорт чи імпорт на дату розрахунку).

Операції з офіційними валютними резервами — підсумкова стаття платіжного балансу, яка відображає операції з офіційними валютними резервами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів. Ця стаття ще називається «Операції з ліквідними валютними активами» або «Баланс офіційних розрахунків» — це чиста сума усіх урядових операцій. Для кінцевих розрахунків за операціями використовуються офіційні резерви. До офіційних резервів можуть включати резерви урядових витрат (у тому випадку, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (у тому випадку, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).

7.5. Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту — «Керівництво з платіжного балансу» ВРМ, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р., в якому і пропонується сучасна класифікація статей платіжного балансу.

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги та доходи

Приватні односторонні перекази

Офіційні односторонні перекази

Підсумок: А. Баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу в США)

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання SDR (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів

Підсумок: А + В + С + D + Е + F + G (відповідає концепції офіційних розрахунків в США)

Н. Підсумкова зміна резервів

SDR(СПЗ)

Резервна позиція в МВФ

Інші вимоги

Кредити МВФ

Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами — членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво різняться як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, ураховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнs, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.