7.3. Стан рівноваги платіжного балансу

Якщо загальна сума платежів за міжнародними операціями країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.

Порушення рівноваги платіжного балансу потребує певних змін, зокрема: змін рівня цін; доходу; валютних курсів та інших макроекономічних показників.

Аналіз рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні стану:

• балансу поточних платежів;

• базового балансу;

• балансу офіційних розрахунків.

З поняттям рівноваги платіжного балансу пов’язане поняття фінансування сальдо платіжного балансу.

Як і будь-яка інша економічна система, платіжний баланс зазнає впливу різних зовнішніх та внутрішніх факторів, дія яких має різну тривалість у часі.

Отже, розрізняють рівновагу платіжного балансу:

• довгострокову;

• середньострокову;

• короткострокову.

Довгострокова рівновага — забезпечується відсутністю сальдо з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу, тобто NBc = 0, NBс — чистий баланс поточного рахунка.

Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування. Стан базового балансу визначає середньострокову рівновагу. Сальдо базового балансу — це сумарний результат поточного балансу і балансу руху довгострокового капіталу, тобто NBc + NBk = 0, NBk — чистий баланс рахунка руху довгострокового капіталу.

Короткострокова рівновага має місце у тому разі, коли у звітному періоді відсутні будь-які дії урядових органів щодо використання офіційних резервних активів. Вона має місце за відсутності сальдо рахунка офіційних резервів, тобто NBr = 0.

Аналіз причин порушення рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні категорії незбалансованості зовнішніх розрахунків даної країни, до яких належать:

• сезонний, або випадковий дисбаланс — сезонні коливання обсягів експорту та імпорту;

• структурний дисбаланс — країна недостатньо швидко пристосовується до змін попиту на експорт та імпорт;

• циклічний дисбаланс;

• дисбаланс через дестабілізуючі спекуляції і «втечу капіталу»;

• дисбаланс з інших причин, до яких відносять заходи валютного регулювання, а також глобальні технологічні зміни в економіці.

Загальними умовами, що мають виконуватися для досягнення рівноваги платіжного балансу, є:

• досягнення нульового сальдо, тобто рівність дебету та кредиту, у базисному балансі чи балансі офіційних розрахунків;

• повна зайнятість по країні;

• відсутність істотних обмежень за міжнародними операціями в країні.

7.4. Призначення та структура платіжного балансу

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною і зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

Сфери особи використання інформації платіжного балансу.

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо існує загроза валютної кризи.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Інформація платіжного балансу, використовується також для:

• проведення оцінок кредитоспроможності країни;

• аналізу тенденцій економічного розвитку країни як індикатор економічного циклу;

• складання прогнозів впливу на валютні курси;

• прогнозу подальшої політики уряду;

• розуміння аналізу ризиків по країні;

• проведення оцінок стану економіки держави.