- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації для виконання лабораторних завдань та самостійної роботи з курсу “Стандартизація продукції тваринництва”
- •Передмова модуль і
- •Тема 1. Основні положення державної системи стандартизації
- •Єдина система технологічної підготовки виробництва (єстпв)
- •Тема 2. Вітчизняні системи стандартів
- •Єдина система конструкторської документації (єскд)
- •Єдина система технічної документації (єстд)
- •Державна система забезпечення єдності вимірювань (дсв)
- •Система стандартів безпеки праці (ссбп)
- •Система розробки і постановки продукції на виробництво (српв)
- •Стандарти на штрихове кодування
- •Тема 3. Порядок розробки стандартів
- •Тема 4. Управління якістю сільськогосподарської продукції
- •Тема 5. Способи контролю та методи оцінювання показників якості сільськогосподарської продукції
- •Модуль іі
- •Тема 1. Стандартизація коров’ячого молока та продуктів його переробки. Знайомство з дсту – 3662-97 на молоко
- •Вимоги до якості молока за дсту 3662-97
- •Експертний лист
- •Тема 2. Визначення вгодованості великої рогатої худоби та стандартизація шкіряної сировини
- •Україна
- •Ветогляд
- •Тема 3. Визначення вгодованості свиней та стандартизація шкіряної сировини
- •Тема 4. Визначення вгодованості овець і кіз. Стандартизація шкіряної сировини
- •Тема 5. Стандартизація продукції птахівництва
- •Тема 6. Визначення вгодованості коней для забою
- •Тема 7. Стандартизація продукції кролівництва
- •Тема 8. Стандартизація продукції бджільництва. Стандарт на бджолиний мед
- •Тема 9. Стандартизація грубих і силосованих кормів
- •Тема 10. Стандартизація концентрованих і комбінованих кормів
- •Література
Тема 9. Стандартизація грубих і силосованих кормів
Мета заняття. Вивчити основні види грубих і силосованих кормів та вимоги до їх якості, заготівлі і зберігання.
Зміст теми і методика виконання завдань. Добре сіно є найважливішим зимовим кормом. Воно містить білки, вітаміни групи В, Е і К, каротин, мінеральні речовини.
За основу визначення якості сіна беруть кількісні показники, встановлені ГОСТ 4808-87 “Сено. Технические условия”, (табл. 13).
Загальну оцінку сіна дають на основі органолептичних і біохімічних показників. Якість сіна оцінюють в агрохімічних лабораторіях і станціях. Однією з важливих умов аналізу є правильний, вибір середньої проби, її відбирають через 30 – 75 днів після закладання сіна на зберігання. Середню пробу розсипного сіна беруть від кожних 25 т, пресованого – 50 т.
Середня проба має бути масою біля 1 кг. Відібраний за загальноприйнятими правилами зразок упаковують у поліетиленовий мішок, супроводжують актом відбору та відправляють у лабораторію.
Таблиця 13
Нормативні вимоги до якості сіна (ГОСТ 4808- 87) по класах
Показник вмісту, % |
Характеристика і норми для сіна різних класів |
|||||||||||
сіяного бобового |
сіяного злакового |
сіяного бобово-злакового |
природ-них сінокосів |
|||||||||
І |
ІІ |
III |
І |
II |
III |
І |
ІІ |
III |
І |
II |
ІІІ |
|
Бобові рослини, не менше |
90 |
75 |
60 |
- |
- |
- |
50 |
35 |
20 |
- |
- |
- |
Злакові та бобові рослини, не менше |
- |
- |
- |
90 |
75 |
60 |
- |
- |
- |
80 |
60 |
40 |
Волога, не більше |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
17 |
Сирий протеїн, не менше |
14 |
10 |
8 |
10 |
8 |
6 |
11 |
9 |
7 |
9 |
7 |
5 |
Каротин, мг/кг, не менше |
30 |
20 |
15 |
20 |
15 |
10 |
25 |
20 |
15 |
20 |
15 |
10 |
Клітковина, не більше |
27 |
29 |
31 |
38 |
30 |
33 |
27 |
29 |
32 |
28 |
30 |
33 |
Мінеральні домішки, не більше |
0,3 |
0,5 |
1,0 |
0,3 |
0,5 |
1,0 |
0,3 |
0,5 |
1,0 |
0,3 |
0,5 |
1,0 |
Отруйні та шкідливі рослини, не більше |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
0,5 |
1,0 |
1,0 |
Залежно від ботанічного складу й вирощування трав сіно поділяють на бобове, злакове, бобово-злакове та природних сінокосів. При оцінці якості сіна особливу увагу звертають на запах, колір, фазу розвитку, під час якої були зібрані рослини. Колір визначають оглядом внутрішніх шарів скирт і тюків. Колір сіяного бобового та бобово-злакового сіна повинен бути від зеленого та зелено-жовтого до світло-бурого, сіяного злакового й природних сінокосів – від зеленого до жовто-зеленого та зелено-бурого. Запах визначається органолептично. Доброякісне сіно, добре висушене і вчасно зібране, має специфічний аромат. Запах печеного хліба свідчить про те, що сіно збиралося вологим і піддавалося самонагріванню. Високоякісне сіно не повинно бути забруднене землею. З такого сіна при струшуванні не виділяється порох.
Горілість сіна визначають при огляді (йому властиві темний колір і запах меду або печеного хліба), вологість – при висушуванні в сушильній шафі при температурі 105 °С.
Сіно з сіяних трав не повинно містити отруйні і шкідливі рослини, а в сіні природних сіножатей кількість їх не повинна перевищувати 1 % за масою.
Сінаж – корм із трав, переважно багатолітніх, скошених на початку бутонізації чи колосіння, підв’ялених до вологості 45 – 55 %, що виключає можливість розвитку на них гнилісних, маслянокислих і інших небажаних бактерій, дріжджів, які збереглися в анаеробних умовах.
Приготування сінажу основане на створенні фізіологічній сухості маси шляхом її пров’ялювання до вологості 55 - 60 % і нижче та зберіганні без доступу повітря. Рівень вологості, коли вода міцно утримується колоїдами і стає недоступною бактеріям, називають фізіологічною сухістю. Експериментальні дані свідчать, що відносна фізіологічна сухість настає при пров’ялюванні до вологості 45 - 55 %. Нормативні вимоги до якості сінажу згідно ГОСТ 23637- 79 “Сенаж. Технические условия” наведено у таблиці 14.
В залежності від вмісту сухої речовини в готовому консервованому кормі розрізняють силос із пров’ялених трав (35 – 40 % сухої речовини), що інколи називається “силажем”, і сінаж (40 – 60% сухої речовини). Не можна змішувати поняття сінаж і силос із пров’ялених рослин, так як ці корми відрізняються за принципом консервування, за біологічним показником і поживною цінністю.
Таблиця 14
Нормативні вимоги до якості сінажу (ГОСТ 23637- 79)
Показники |
Характеристика і норма для класів |
||
1 |
2 |
3 |
|
Запах |
ароматний, фруктовий |
Допускається запах меду чи свіжого житнього хліба |
|
Колір |
сірувато-зелений, жовто-зелений, зелений для люцерни |
сірувато-зелений, світло-коричневий, світло-бурий |
|
Вміст сухої речовини у сінажі, %: |
|
|
|
бобовому, |
40 - 55 |
40 - 55 |
40 - 55 |
злаковому чи злаково-бобовому |
40 - 60 |
40 - 60 |
40 - 60 |
Вміст сирого протеїну у сухій речовині сінажу, %; |
|
|
|
бобового |
15 |
13 |
11 |
бобово-злакового |
13 |
11 |
9 |
злакового |
12 |
10 |
8 |
Вміст клітковини у сухій речовині, %, не більше |
29 |
32 |
35 |
Вміст сирої золи у сухій речовині, %, не більше |
12 |
14 |
15 |
Каротин в сухій речовині, мг/кг, не менше |
55 |
40 |
30 |
Вміст масляної кислоти, %, не більше |
не допуска-ється |
0,1 |
0,2 |
Правильно приготовлений силос із злакових рослин можна використовувати через 12 - 18 днів, а із бобових – через 50 - 90. Перед використанням силосу необхідно визначити його якість. Для цього відбирають три проби: першу – на відстані 0,7 - 1 м від верху, другу – із середнього шару, третю – на висоті 1 - 1,5 м від дна. Їх відбирають з горизонтальної поверхні з різних місць, відступаючи 50 - 60 см від стін споруди і 3,5 м від торцевої сторони траншей з двох протилежних сторін. Проби відбирають не раніше ніж через 1 - 1,5 міс після закладки. Доставляють їх в закупорених 2 - 3-літрових банках чи поліетиленових мішках, кожну пробу поміщають в окремий поліетиленовий пакет, потім її швидко перемішують і беруть навіску для складання середнього зразка.
Співвідношення маси навісок повинно бути в середньому рівне 1,5 : 3 : 1, тобто 1,5 частини (550 г) силосу від проби, взятої з верхньої частини, 3 частини (1,08 кг) в центрі по довжині й ширині траншеї і 1 частина (370 г) біля стін траншеї. Всього проба буде складати 2 кг. Середній зразок поміщають в поліетиленовий пакет, в масу добавляють 5 мл суміші хлороформу з толуолом (1 : 1). В пакет вкладають паспорт чи етикетку, витісняють з нього повітря, щільно зав’язують чи заклеюють і відсилають на аналіз.
Згідно вимог ГОСТ 23638 - 79 “Силос из зеленых растений. Технические условия” добрий силос повинен мати приємний фруктовий запах, помірно кислий смак, оливково-зелений колір. При порчі силосу змінюється колір, спочатку з’являється матовий відтінок, а потім переважають темні тони: коричневий, темно-коричневий.
Структура і консистенція засилосованих рослин повинні добре зберігатися. Потім після органолептичної оцінки доброякісність силосу оцінюють за такими показниками: вологість, активна кислотність (рН), вміст кислот (молочної вільної, оцтової вільної і зв’язаної, масляної вільної і зв’язаної, співвідношенням цих кислот), аміаку і каротину. У висушених зразках визначають золу, жир, протеїн, клітковину, БЕР, кальцій, фосфор, цукор, крохмаль. В доброякісному силосі повинно міститися 23 - 25 % сухої речовини, показник активної кислотності (рН) знаходитися у межах 3,9- -4,3, сума органічних кислот складати 1,8 - 2,2 %, в тому числі 55 - 70 % молочна кислота. В 100 кг доброго силосу міститься 20,8 - 23,8 корм. од. і 1,19 - 1,37 кг перетравного протеїну.
Згідно стандарту силос поділяється за якістю на три сорти по кожній з трьох груп областей.
Завдання 1. Ознайомитися з ГОСТ 4808-87 “Сено. Технические условия”, ГОСТ 23637- 79 “Сенаж. Технические условия”, ГОСТ 23638 - 79 “Силос из зеленых растений. Технические условия”. Записати основні вимоги до якості цих видів кормів за хімічним складом та органолептичними показниками.
Завдання 2. Визначити якість зразків сіна за органолептичними показниками згідно відповідного стандарту.
Завдання 3. Визначити якість зразків силосу за органолептичними показниками згідно відповідного стандарту.
