
- •Передмова
- •Авторський варіант розподілу навчального матеріалу курсу “Методичні особливості викладання безпеки життєдіяльності у середній школі” за розділами й видами занять
- •Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень учнів
- •2. Форми й методи навчання
- •3. Методика створення технологічної моделі уроку з основ безпеки життєдіяльності
- •Технологічна модель уроку
- •Технологічна модель уроку
- •4. Алгоритмізація навчання з основ безпеки життєдіяльності
- •Електронебезпека
- •Навчальний алгоритм наркотичної залежності
- •Небезпека розливу сдор
- •5. Інформаційні технології у процесі вивчення обж
- •6. Дидактичні засади впровадження дослідницьких технологій у навчально–виховний процес з обж
- •10 Клас
- •11 Клас
- •Лабораторний практикум з основ безпеки життєдіяльності в 11 класі Лабораторно–практичне заняття 1 Аварії та пожежна безпека на виробництві
- •Лабораторно–практичне заняття 2 Дослідження факторів навколишнього середовища, які впливають на психофізіологічний стан людини
- •Лабораторно–практичне заняття 3 Вплив радіації на здоров’я людини
- •3. Датчик іонізаційних випромінювань
- •Результати дослідної роботи
- •Лабораторно–практичне заняття 4 Дозиметричний контроль
- •2. Дозиметр “Белла”
- •2.2. Технічні характеристики
- •Допустимі дози опромінення (мЗв/рік)
- •Результати дослідної роботи
- •Лабораторно–практичне заняття 5 Правила радіаційної безпеки й гігієни
- •Продуктах харчування (Бк/кг) і питній воді (Бк/л)
- •Результати дослідної роботи
- •7. Узагальнюючі заняття з основ безпеки життєдіяльності
- •Небезпечні чинники для життя й діяльності людини, з якими знайомляться учні у шкільному курсі фізики
- •Методична розробка уроку на тему “Радіоактивність і ... Любов”
- •Гучність музики “Погребальний звон” посилюється.
- •Звучить музика Верді “Аве, Марія”.
- •8. Комплексна діагностика знань учнів з основ безпеки життєдіяльності
- •Теоретичний матеріал (20 балів)
- •8.4. Рейтингова оцінка успішності учнів з основ безпеки життєдіяльності
- •Рекомендований варіант оформлення рейтингового табеля успішності учнів з обж
- •1.2. Зміст розділу “Надзвичайні ситуації, які загрожують добробуту людини та суспільства”
- •Кримінальна відповідальність за порушення правил боротьби з епідеміями
- •1.3. Зміст розділу “Цивільна безпека” в 10 класі
- •Моделі безпеки при отруєнні нікотином
- •Моделі безпеки при інтоксикації організму людини
- •Моделі безпеки при отруєнні наркотичними речовинами
- •1.4. Тестові завдання для проведення підсумкового контролю знань учнів у 10 класі
- •2. Навчально–методичне забезпечення уроків з обж в 11 класі
- •2.1. Тематичне планування уроків з основ безпеки життєдіяльності в 11 класі (18 годин)
- •2.2. Зміст розділу “Надзвичайні події, які загрожують добробуту людини та суспільства”
- •Допустимі дози опромінення (мЗв/рік)
- •Основні принципи й способи захисту від радіації
- •2.3. Зміст розділу “Громадянська безпека” в 11 класі
- •2.3.2. Людина в інформаційному просторі. У кінці хх століття людство вступило в нову стадію свого розвитку, яка впритул наближує його до побудови інформаційного суспільства (іс).
- •2.4. Тестові завдання для проведення підсумкового контролю знань учнів у 11 класі
- •3. Державна підсумкова атестація з основ безпеки життєдіяльності в 11 класі та її зміст
- •Рекомендована література
Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень учнів
Зміст навчального матеріалу |
Навчальні досягнення учнів |
9 клас Тема: Безпека людини і право (2 год.) Безпека людини: економічна, продовольча, екологічна, особиста, громадська, політична. Створення безпечних умов життєдіяльності з урахуванням індивідуальних особливостей. Основи міжнародного та національного законодавства щодо безпеки і здоров’я людини. Безпека людини у контексті концепції ООН про сталий розвиток людства.
Практична робота:
|
Учень наводить приклади:
пояснює:
розуміє:
користується:
|
Для об’єктивного оцінювання вчителем рівня сформованості теоретичних знань, практичних умінь та навичок учнів потрібно визначити їх сутність і з’ясувати, який зміст ми вкладаємо у ці поняття, котрі називають педагогічною тріадою?
Знання – результат пізнавальної діяльності індивіда, перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення в свідомості людини різних виявів навколишньої дійсності. Знання є головним компонентом освіти. Це категорія, яка відбиває зв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованих засад діяльності тощо, яка має певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки за умови, якщо вони виявляються як уміння виконувати відповідні розумові або фізичні дії.
Засвоєння знань учнями передбачає вивчення фактів про предмети та явища навколишнього середовища, формування понять і вивчення закономірностей. У дошкільному віці та в початкових класах вивчають переважно факти і формуються елементарні поняття. У школах І–II ступенів крім фактів і елементарних понять вивчають закономірності, а в школах ІІІ ступеня, спеціальній та вищій більше уваги приділяється вивченню закономірностей. Чим вищим є ступінь навчання, тим більше місця займає узагальнення фактів, вивчення загальних закономірностей, більш глибоке їх розкриття.
Уміння – здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань. За педагогічною енциклопедією, уміння – це можливість ефективно виконувати дії згідно з метою і умовами, в яких необхідно діяти. Наприклад: скласти або розв’язати ситуаційну задачу, створити навчальний алгоритм поняття, скласти структурно–логічну схему конкретної небезпеки, зробити висновок із спостережень, проаналізувати навчальний матеріал тощо.
Уміння поділяються за видами:
предметно–практичні – уміння виконувати дії щодо переміщення об’єктів у просторі, зміни їх форми тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, що забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об’єкта та завдань діяльності;
предметно–розумові – уміння щодо виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвинутої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння);
знаково–практичні – уміння щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Прикладами цих дій є письмо, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо;
знаково–розумові – уміння щодо розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Наприклад, дії, що є необхідні для виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому вигляді.
Навички – це уміння, доведені до автоматизму, тобто автоматизований компонент свідомої дії. Виникнення навичок досягається тренуванням, тобто кількістю виконаних вправ. Навички набувають без особливого керування та контролю з боку свідомості, вони можуть входити до складу уміння.
На початку вироблення навичок обов’язково наявний компонент пізнавальної дії, тобто просте вміння, яке через повторення автоматизується, перетворюючись на навичку. Уміння при багаторазовому повторенні перетворюється на навичку, а навичка, у свою чергу, є складовою частиною нової навички.
Навик – це дія, яка характеризується високою мірою засвоєння. Уміння і навички залежно від виду діяльності бувають:
інтелектуальні (робота з книжкою, письмовий виклад думок: реферат, тези тощо);
загальнотрудові (включення верстата, виготовлення деталі тощо);
професійні – включають у себе як інтелектуальні вміння і навички, так і вміння і навички виконувати трудові і фізичні);
спортивні (виконання комплексних вправ, навички стрибати, бігати тощо);
суспільної поведінки (вміння доброзичливо спілкуватися з людьми, допомагати іншому; навички ввічливого ставлення до старших, вияву поваги до жінок);
технічні, економічні, юридичні; технологічні; лабораторні; організаційні.
З погляду психології розрізняють такі види вмінь і навичок:
сенсорні (слухання, визначення температури за кольором, окомір, читання книги);
моторні (робота на тренажері та комп'ютері, фізичні вправи, гра на інструменті);
сенсомоторні (малювання, складання схем, графіків, актів, протоколів, водіння автомобіля);
інтелектуальні (розв'язання задач, порівняння, розрахунки, аналізи, висновки, тези, анотації.
Про рівень знань можна робити висновки лише за їх виявами у видозмінених ситуаціях і під час розв’язування нестандартних задач, а про рівень сформованості певного способу мислення – за характером інтелекту-альної діяльності учня, за способом міркувань, умінням оперувати знаннями, за темпами та якістю формування знань і вмінь, їх реалізації на практиці.
У зв’язку з тим, що специфічною особливістю курсу ОБЖ є його повна спрямованість на щоденне використання одержаних знань, вмінь та навичок в особистому житті, головна увага тематичного й поточного оцінювання повинна приділятися рівням умінь та навичок учнів. Тому для проведення контролю знань створюються теоретичні й практичні ситуації, під час яких перевіряються вміння учнів застосовувати свої знання у стандартних і нестандартних ситуаціях.
Отже, при оцінюванні навчальних досягнень учнів у процесі вивчення предмета ОБЖ вчителеві необхідно враховувати такі чинники:
1. Види ситуацій, в яких потрібно застосовувати отримані знання та вміння (фрагменти ситуацій, стандартні або нестандартні ситуації).
Стандартна ситуація передбачає, що учням відомі всі 5 компонентів умінь з основ безпеки життєдіяльності, зокрема:
предмет дій (об’єкт), його складові й ознаки;
зміст операцій, які входять до складу дії (процес, процедура);
прилади й інструменти, які необхідно використовувати при виконанні дії (засоби);
умови, за яких має виконуватися дія;
результати, які повинні бути досягнуті внаслідок виконання дії (продукт).
Нестандартна ситуація передбачає, що учням невідомий хоча б один з п’яти названих компонентів.
2. Рівень теоретичних знань, який свідчить про можливості учня відтворювати частину теми або повністю тему, рівень розуміння змісту (суттєву чи несуттєву частину), вміння обґрунтовувати та відстоювати свою думку.
Незначна частина фактів (умінь) не визначає суть теми (уміння).
Значна частина фактів (умінь) визначає основну суть теми (уміння).
Володіти темою означає, що учень має достатню інформацію (тезаурус), а також знає, як діяти, й уміє діяти.
3. Рівень умінь та навичок, який свідчить про вміння й навички учня застосовувати свої знання на практиці та діяти за виробленою системою дій (алгоритмом), а також свідчить про швидкість (автоматизм) прийняття рішення.
4. Рівень самостійності виконання завдання, який ґрунтується на вмінні учня ставити мету, знаходити альтернативні способи розв’язування ситуацій, оцінювати їхні наслідки, контролювати свої дії.
Таблиця 1.5.2
Складові рівні компетенції учнів з основ безпеки життєдіяльності
Критерії оцінки |
Види навчаль-них ситуацій |
Складові рівні компетенції |
||
Рівень теоретичних знань |
Рівень умінь і навичок |
Рівень самос-тійності вико-нання завдання |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Фрагменти ситуацій |
Відтворення ок-ремих фактів. |
Виконання елемен-тів дій. |
Повне керівництво вчителя і контроль. |
2 |
Фрагменти ситуацій |
Відтворення ок-ремих фактів. |
Виконання фраг-ментарних еле-ментів дій. |
Повне керівництво вчителя (задає сце-нарій ситуації) і контроль. |
3 |
Фрагменти ситуацій |
Відтворення сукуп-ності окремих фактів. |
Виконання окремих операцій. |
Повне керівництво вчителя і контроль. |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
4 |
Фрагменти ситуацій |
Відтворення не-значної частини фактів. |
Виконання не-значних дій. |
Визначення й спря-мування дій учня при повному конт-ролі вчителя. |
5 |
Фрагменти ситуацій |
Відтворення у системі значної частини фактів. |
Виконання значних дій. |
Визначення й спря-мування дій учня при повному конт-ролі вчителя. |
6 |
Фрагменти ситуацій |
Відтворення й розуміння значної частини фактів. |
Виконання значних дій. |
Визначення й спря-мування дій учня за його проханням при частковому конт-ролі вчителя. |
7
|
Стандартні ситуації |
Відтворення й розуміння теми в цілому. |
Виконання значних дій. |
Учень діє в цілому самостійно, інколи звертаючись за кон-сультацією до вчи-теля, виявляє навич-ки самоконтролю. |
8 |
Стандартні ситуації |
Відтворення й розуміння теми в цілому. |
Виконання знач-них дій, повільні дії. |
Учень діє самос-тійно, користується додатковими дже-релами, намагається контролювати дії. |
9 |
Стандартні ситуації |
Відтворення й розуміння теми в цілому. |
Повне володіння темою, неавто-матизовані повільні дії. |
Учень діє самос-тійно, визначає аль-тернативи дій, на-магається контро-лювати свої дії. |
10 |
Нестандартні ситуації |
Відтворення і розу-міння теми в цілому, уміння переконати. |
Повне володіння темою, автоматизм дій, швидке прий-няття рішень. |
Учень самостійно розв’язує ситуацію, самостійно аналізує її, контролює свої дії. |
11 |
Нестандартні ситуації |
Відтворення й розуміння теми в цілому. |
Повне володіння темою, швидке прийняття рішень. |
Учень самостійно визначає мету, зна-ходить альтер-нативні шляхи її досягнення, володіє навичками само-контролю. |
12 |
Нестандартні ситуації |
Відтворення й розуміння теми в цілому, уміння переконати. |
Повне володіння темою, автоматизм дій. |
Учень самостійно визначає мету, зна-ходить альтер-нативні шляхи її досягнення, оцінює наслідки обраного варіанта. |
Таблиця 1.5.3
Оцінювання знань, умінь і навичок учнів з основ безпеки життєдіяльності
Рівні навчальних досягнень |
Бали
|
Критерії навчальних досягнень учнів |
||
Теоретичні знання |
Уміння та навички |
Рівень самостійності |
||
І. Початковий |
1 |
Учень має уявлення з визначеної проблеми, відповідає однослівно на питання вчителя. |
Самозахист на рівні фізіологічних ін-стинктів. |
Цілковите керівницт-во навчальною діяль-ністю учня з боку вчителя і повний контроль. |
2 |
Учень має уявлення з визначеної проблеми, відповідає однослівно на питання вчителя. |
Виконання окремих дій. |
Цілковите керівницт-во навчальною діяль-ністю учня з боку вчителя і повний контроль. |
|
3 |
Учень відтворює ок-ремі факти, пов’язані між собою. |
Виконання окремих дій, пов’язаних між собою. |
Повне керівництво вчителя і контроль. |
|
ІІ.Середній |
4 |
Учень знайомий з ал-горитмом поведінки, відтворює інформацію, що стосується одного кроку алгоритму. |
Виконання незнач-них дій, пов’язаних між собою, що відповідають одному кроку алгоритму. |
Постійна допомога вчителя при фрагмен-тарному контролі. |
5 |
Учень відтворює ін-формацію на 1–2 будь–яких кроки алгоритму. |
Виконання дій, по-в’язаних між собою, що стосуються двох будь–яких кроків алгоритму. |
Допомога при окре-мих (теоретичних і практичних) кроках учня. |
|
6 |
Учень відтворює ін-формацію на 1–3 кроки алгоритму в будь–якій послідовності. |
Виконання незнач-них дій щодо захисту й допомоги в будь–якій послідовності. |
Допомога при окре-мих (теоретичних або практичних) кроках учня. |
|
ІІІ Достатній |
7 |
Учень відтворює ін–формацію на 1–4 кроки алгоритму. |
Часткове виконан-ня операцій щодо за-хисту й допомоги відповідно до ін-струкції (правил) . |
Учень діє в цілому самостійно, часто звертається за до-помогою до вчителя. |
8 |
Учень відтворює інфор-мацію для типових ситуацій з теми повністю (5 кроків). |
Часткове виконан-ня необхідних опе-рацій щодо захисту й допомоги у правиль-ній послідовності. |
Учень діє в цілому самостійно, при потре-бі звертається за до-помогою до вчителя, виявляє навички само-контролю. |
|
9 |
Учень відтворює тему в цілому, свідомо приймає рішення. |
Повне послідовне виконання операцій щодо захисту й допо-моги, що стосується однієї теми. |
Учень діє в цілому самостійно, вміє зна-ходити інформацію з різних джерел, володіє навичками само-контролю. |
|
IV Високий |
10 |
Свідоме відтворення та розуміння учнем теми в цілому, вміння перекону-вати у правильності свого вибору. |
Виконання вивче-них операцій щодо захисту й допомоги, знання альтернатив-них способів захисту й допомоги. |
Учень за допомогою вчителя розв’язує не-стандартну ситуацію, вміє свідомо користу-ватися правилами безпеки. |
11 |
Свідоме відтворення й розуміння учнем теми в цілому, вміння ар-гументовано пере-конувати. |
Повне виконання вивчених операцій, вміння знаходити до-даткові способи захисту й допомоги. |
Учень самостійно розв’язує нестандарт-ну ситуацію, самостій-но аналізує її наслідки та свої дії. |
|
12 |
Свідоме відтворення та розуміння учнем теми в цілому, вміння аргумен-товано переконувати. |
Уміння обирати безпечний варіант розв’язання ситуації, брати на себе функції організатора. |
Учень самостійно визначає мету дій, обирає й обґрунтовує модель безпеки, оці-нює наслідки обра-ного варіанта. |