2.Німецький федеральний банк в системі регулювання грошово-кредитних відносин

До фінансових посередників Німеччини належать центральний банк країни – Німецький Федеральний банк (НФБ), комерційні, або кредитні, банки, а також спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Основою банківської системи ФРН є Німецький федеральний банк (Бундесбанк). Німецький федеральний банк є юридичною особою публічного права, 100 % його статутного капіталу належить державі, не належить до жодної з гілок влади та діє відповідно до Закону про Бундесбанк 1957 р.

Бундесбанк є одним з ключових елементів Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), володіє більш як 24 % акцій Європейського центрального банку. Німецька модель центрального банку базова у країнах Центральної Європи.

Повноваження Бундесбанку та уряду чітко розмежовані: Бундесбанк відповідає за монетарну політику, а уряд − за фіскальну. Головним завданням банку є регулювання грошового обігу та кредиту для забезпечення стабільності євровалюти відповідно до визначеної монетарної політики Європейського центрального банку.

Найважливіші функції Бундесбанку такі: регулювання грошового обігу та відсоткових ставок, політика рефінансування, регулювання банківських резервів і обсягів грошової маси, операції із золотом та валютою, касове виконання бюджету, кредитування держави та міжнародних організацій, забезпечення банківського платіжного обігу в країні та за її межами. Однак річний звіт Бундесбанку публікують, не подають ні уряду, ні парламенту. В його управлінні беруть участь дев’ять центральних банків земель. Їхні представники однозначно й монопольно керують Бундесбанком. Керівними органами є Правління, а в головних управліннях, розташованих у столицях земель, − правління центральних банків земель.

Правління − центральний виконавчий орган Бундесбанку − відповідає за реалізацію грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти, організацію управління діяльністю банку, має інші повноваження, які випливають з функцій банку. На Бундесбанк покладено обов’язок ведення справ з федерацією та її особливим майном, виконання угод з кредитними установами, що діють на всій території ФРН, проведення операцій з державою та її коштами, а також операцій на валютному ринку.

Членами Правління є президент, віце-президент та чотири особи, яких призначає на цю посаду президент ФРН за поданням федерального уряду та парламенту терміном на вісім років.

У структурі банку є центральне управління, що розташоване у Франкфурті-на-Майні, дев’ять центральних банків земель, розміщених у Штутгарті, Мюнхені, Берліні, Ганновері, Гамбурзі, Франкфурті-на-Майні, Дюссельдорфі, Майнці і Лейпцигу, та 47 головних відділень. У підпорядкуванні центральних банків земель перебуває майже 200 головних відділень та філій у великих містах. Центральні банки земель проводять операції з кредитними інститутами та державними установами на своїй території за автономним принципом.

У кожній землі НФБ має головне управління, яке називають центральним банком землі. На чолі цього банку стоїть керуючий, підпорядкований Правлінню Бундесбанку.

Правління центральних банків земель ведуть справи з землями та державними органами управління в землях, укладають угоди з кредитними установами своєї сфери діяльності, за винятком угод, що належать до компетенції правління Бундесбанку.

При кожному центральному банку землі є рада, у якій за участю президента цього банку і його правління обговорюють питання грошової та кредитної політики. У складі ради може бути не більше чотирнадцяти членів, яких призначає президент НФБ на три роки за поданням уряду відповідної землі з урахуванням думки правління центрального банку землі. Не більше половини членів ради повинні бути особами, які представляють різні сфери фінансово-кредитного сектора, а решта – особи, які представляють промисловість, торгівлю, сільське господарство, а також робітники і службовці.

У системі державних установ Німецький федеральний банк посідає особливе місце. Закон забезпечує йому незалежність від федерального уряду в сфері виконання своїх повноважень. Водночас на Бундесбанк покладено обов’язок підтримувати загальну економічну політику уряду. Для забезпечення співпраці федерального уряду та Бундесбанку законом обумовлено, що уряд запрошує на свої засідання президента НФБ, якщо предметом розгляду є питання грошового обігу, кредиту та інші фінансові проблеми. Будь-який член федерального уряду має право брати участь у засіданнях Правління банку. Однак такому учаснику не надано права вирішального голосу, хоча він може виступати зі своїми пропозиціями з питання, яке розглядають.