ТЕМА: ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЛІСІВ
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Ліс як об’єкт використання та правової охорони. Поняття та склад лісового фонду.
2. Поділ лісів на категорії та їх правовий режим.
3. Право власності і на ліси.
4. Право користування лісами.
5. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів.
6. Правові заходи охорони лісів.
7. Відповідальність за порушенні лісового законодавства.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕВІРКИ
Дайте визначення лісу як об’єкта правового регулювання.
Розмежуйте поняття лісової ділянки та земельної лісової ділянки.
Дайте визначення поняття «лісові ресурси»?
На які основні категорії поділяються ліси в Україні.
Охарактеризуйте право власності на ліси в Україні.
Назвіть права та обов’язки осіб, яким ліси належать на праві приватної власності.
Назвіть основні види лісокористування.
Назвіть основні види спеціального лісокористування.
Які органи видають дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів?
Порядок використання лісових ділянок для заготівлі деревини в порядку рубок головного користування?
Що належить до побічних лісокористувань?
Які заходи щодо охорони та захисту лісів передбачені чинним законодавством?
Які види юридичної відповідальності передбачені чинним лісовим законодавством?
Правовий режим зелених зон?
Правовий режим зелених насаджень в населених пунктах?
ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ
1. У справі за позовом Воловецького лісокомбінату Закарпатської обл. до гр. Мокрицького про відшкодування 568 грн. збитків, заподіяних незаконною порубкою лісу, судом встановлено, що відповідачем був отриманий лісорубний квиток на вирубку двох кубометрів лісу (сосни). Мокрицький вирубав 17 дерев (сосну і дуби) не в тому обході, кварталі, що були вказані у лісорубному квитку.
Що таке незаконна порубка лісу? Чи підлягає позов задоволенню? Як порахувати заподіяну шкоду? Які категорії суб’єктів мають право на отримання лісорубного квитка?
2. Працівниками лісової охорони було виявлено, що гр-ка Пилипів самовільно випасала корову на лісових ділянках, призначених під лісовідновлення, в результаті чого на 50%знищено лісові культури віком понад шість років лісів рекреаційно-оздоровчої категорії на площі 0,01 га.
Чим регламентовано випасання худоби на лісових ділянках? Яку відповідальність необхідно застосувати за це правопорушення? Підрахуйте заподіяну шкоду.
3. Агрофірма “Гомін Карпат” мала у користуванні 4700 га приполонинних лісів. В 2003 р. вона була реорганізована на 5 приватних підприємств. Служба лісової охорони агрофірми була ліквідована. Приватні підприємства звернулися у Косівську районну раду про закріплення 4700 га лісів за ними у постійне користування.
Яке рішення повинна прийняти Косівська районна Рада? Які державні органи мають право надавати лісові ділянки у постійне користування? Хто може бути суб’єктом права постійного використання лісових ресурсів?
4. Гр. Петренко отримав у власність земельну ділянку площею 15 га для ведення фермерського господарства. Водночас, 2,5 га вказаної земельної ділянки зайнято лісом. У залісненій частині ділянки Петренко розмістив пасіку та розпочав заготівлю деревних соків, а також провів санітарну рубку дерев.
Зазначене було виявлено інспектором лісової охорони Веселовським, який наклав на Петренка штраф за спеціальне використання лісових ресурсів без дозволу.
Не погоджуючись із рішенням інспектора, Петренко оскаржив його до суду, вказавши, що використання ним лісової ділянки є загальним, яке не потребує дозволів, крім того зазначена ділянка є його приватною власністю і за даними Державного земельного кадастру не віднесена до земель лісогосподарського призначення, а тому норми лісового законодавства на неї не поширюються.
Визначити види правовідносин, які виникли. Розкрити поняття “ліс”, порівняти його з поняттям “рослинний світ”. Надати правову оцінку позиції інспектора. Надати правову оцінку позиції Петренка.
Вирішити справу.
5. До лісогосподарського підприємства "Верховина" звернулося акціонерне товариство "Інтурист-Захід" із заявою на виділення частини лісових угідь та видачу лісового квитка для розміщення об'єктів туристичного табору "Лілея".
Лісогосподарське підприємство погодилося укласти угоду про надання частини лісових угідь на місці залишених зрубів та згарища для розміщення об'єктів капітального типу за умови, що акціонерне товариство своїми ресурсами або за його кошти додатково проведе роботи по лісорозведенню на площі 70 га.
Таку угоду було укладено, і сторони приступили до її виконання. Однак старший інспектор екологічної інспекції області, якому ці факти стали відомі, направив лісогосподарському підприємству письмове повідомлення з вимогою розірвати вказану угоду, оскільки її укладено з порушенням чинного законодавства.
У своїй відповіді керівник лісогосподарського підприємства зазначив, що згідно із статутом підприємство здійснює управлінські функції, зокрема воно має право видачі лісових квитків на використання лісових ресурсів для розміщення туристських таборів, баз відпочинку та інших подібних об'єктів.
Старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища виніс постанову про накладення адміністративного штрафу на керівника лісогосподарського підприємства та голову акціонерного товариства, призупинення розпочатих робіт та звернувся з позовом до господарського суду про визнання вказаної угоди недійсною.
Окреслити коло суспільних правовідносин; Чи правомірні дії лісогосподарського підприємства?
чи законні дії старшого інспектора? вирішити справу.
6. Територіальним органом лісового господарства Івано-Франківської області Товариству з обмеженою відповідальністю „Пересвіт” (далі – ТОВ) видано лісорубний квиток на право проведення рубок в гірських лісах на території області.
Івано-Франківський міжрайонний природоохоронний прокурор опротестував рішення органом лісового господарства, вказавши на його незаконність, адже право проведення рубок може бути надано лише власникам лісів або постійним лісокористувачам, на проведення вирубки лісу на території Івано-Франківської області законом України введено мораторій, що означає повну заборону такої вирубки.
Територіальний орган лісового господарства у задоволенні протесту відмовив, внаслідок чого прокурор звернувся до суду із позовом до ТОВ про визнання лісорубного квитка нечинним.
Визначити види правовідносин, що виникли. Які особи мають право здійснювати заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування? Надати правову оцінку позиції органу лісового господарства. Надати правову оцінку позиції прокурора. Вирішити справу.
ЛІТЕРАТУРА
Балюк Г.I.Науково-практичний коментар Лiсового кодексу Украъни /К. : Юрiнком Iнтер 2009
Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 1998.
Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ.навч.закладів / А.П.Гетьман В.К.Попов, М.В.Шульга та ін.; за ред.А.П.Гетьмана та М.В.Шульги – Харків.: Право, 2005.
.Екологічне право України: Академічний курс./ Під. ред. Шемшученка Ю.С./ К.2005
Ерофеев Б.В. Экологическое право: Учебник для вузов. – М.: Новый Юрист, 1998.
Екологічне право України. Під. Ред. Кобецької.Вид. Юрінкомінтер.,К.2007
Право довкілля (екологічне право) : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.; за ред. П.Д.Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010.
Непийвода В. Правові підходи Європейського Союзу до вирішення проблем охорони та раціонального використання лісів // Право України. – 1999. – №10. – С. 51.
Попов В., Гетьман А. Правові проблеми використання і охорони рослинного світу // Право України. – 2000. – №1. – С.51-53.
Шершун С. Поняття лісу та інших основних категорій лісового законодавства // Право України. – 2004. - № 7. – С. 65-69.
Шершун С. Право власності на ліс // Право України. – 2004. - № 12. – С. 75-79.
ЗАКОНОДАВСТВО
Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №17. – Ст.99.
Про рослинний світ. Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №22-23. – Ст.198.
Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону. Закон України від 10 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – №13. – 2000. – Ст. 99.
Про Червону книгу України. Закон України від 7 лютого 2002р. // Офіційний вісник України – 2002р. №10.
Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Кодекси України. – Книга 1. – К., 1997
Податковий кодекс України // Офіційний вісник України, 2010, N 92 (10.12.2010)(частина 1), ст. 3248
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р.
Про рослинний світ. Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №22-23. – Ст.198.
Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. №767 // ЗП Уряду України. – №2. – 1996. – Ст.45.
Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. №459 // ЗП Уряду України. – №9. – 1992. – Ст.217.
Про затвердження порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. №733 // ЗП Уряду України. – 2007. – №11 – Ст.254.
Про затвердження Санітарних правил в лісах України. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. №557 // ЗП Уряду України. – 1995. – №10. – Ст.253.
Про затвердження Правил відтворення лісів. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. №303
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження правил заготівлі живиці в лісах України” від 8 лютого 1996 р. N 185 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - N 7. - ст. 209.
“Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України” Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.96 № 449
Про Положення про Державне агентство лісових ресурсів України. // Указ Президента України № 458/2011
Про затвердження Порядку ведення державного обліку і кадастру рослинного світу: постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р.
Про затвердження Правил пожежної безпеки в лісах України: наказ Дежкомлісгоспу України від 27.12.2004р., зареєстрований в Мін’юсті України 24.03.2005р.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” від 23 липня 2008 р. N 665 // Офіційний вісник України. – 2008. - N 56. - Ст. 1868
Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України: наказ Мінбуду України від 10.04.2006 р., зареєстрований в Мін'юсті України 27.07.2006 р
.Про затвердження Положення про Зелену книгу України: постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р.
Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженнях міст та інших населених пунктів.. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1999 року №665 // Урядовий кур’єр.
Наказ Мінекоресурсів України; вiд 12.02.2002 № 61 Про затвердження Інструкції про порядок установлення нормативів спеціального використання природних рослинних ресурсів
Про затвердження Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок” Постанова Кабінету Міністрів від 16.05.96 № 535
Постанова КМУ від 23 травня 2007 р. N 761 Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів (Порядок спеціального використання лісових ресурсів; Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів)
Про затвердження Державної програми “Ліси України” на 2002-2015 роки” Постанова КМУ 29.04.02 № 581
Наказ Мінприроди “Про затвердження Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік” 05.02.07 № 38 зі змінами від 25.10.2010 N 472
1****
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до Лісового кодексу України для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
На підставі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
До лісового фонду України не належать:
*зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
*окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. куб. метрів, у тому числі основного користування -6,7 млн. куб. метрів, що задовольняє потреби народного господарства лише на 25-27 відсотків. У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів.
Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкість і середовищно-формуючі функції лісових екосистем. Лише за останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. гектарів лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує обмеження лісокористування, удосконалення системи протипожежної безпеки лісів. В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 гектарів.
Ліси є основною складовою навколишнього природного середовища і як будь-який природний об'єкт характеризуються відповідними ознаками: біологічними, екологічними, економічними та юридичними.
За своїми біологічними ознаками ліси - це унікальне природне явище, тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. У цьому значенні поняття лісів є складовою поняття рослинного світу.
Важлива особливість лісів у тому, що вони є відтворюваним природним ресурсом, а процес відтворення пов'язаний із значним строком вирощування (кілька десятиліть).
Ліси - це також середовище проживання диких тварин у всьому їх видовому і популяційному різноманітті. Лісам належить вагома роль у підтриманні гідрологічного режиму рік, запобіганні ерозії та забрудненню ґрунтів, у боротьбі з суховіями, регулюванні кислотного балансу в атмосфері, а також у створенні необхідних умов життя на Землі.
Тож екологічними ознаками лісів є виконання ними кліматорегулюючих, середовищезахисних, ґрунтозахисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних, інших екологічних функцій, бути джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. У цьому значенні закон вживає термін «корисні властивості лісів», які полягають у їх здатності зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню. За таких умов ліси мають велике естетичне, виховне, науково-пізнавальне та інше значення та використовуються для задоволення цих суспільних потреб (ч. 2 ст. 6 Лісового кодексу України).
Економічне значення лісів полягає у тому, що вони є основним джерелом лісових ресурсів, тобто деревних, технічних, лікарських та інших продуктів лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. Зокрема, ліси - це основа кормової бази для тваринництва, ведення мисливського господарства, основа паперової, меблевої, фармацевтичної та інших видів промисловості.
Юридичне поняття лісів пов'язане з формуванням лісового фонду, який становлять усі ліси на території Україні, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них (ч. 3 ст. 1 ЛК України). Особливістю лісового фонду України є віднесення до нього лісових ділянок, тобто ділянок лісового фонду України з визначеними межами, виділених відповідно до закону для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення їх у землекористувачів або власників землі, в тому числі захисних насаджень лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. Такі лісові ділянки можуть бути як вкриті лісовою рослинністю, так і постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами
До лісового фонду не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. На цю рослинність не поширюється правовий режим, встановлений для лісів.
Землі, зайняті лісом, не включаються до складу лісового фонду, оскільки вони включаються до складу земель лісового фонду. До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 55 ЗК України).
За Лісовим кодексом України (ст. 5) вводиться поняття земель лісогосподарського призначення, до яких належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та не лісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Натомість земельна лісова ділянка - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (ч. 6 ст. 1 ЛК України). Тобто межі земель лісового фонду можуть розширюватися за рахунок відводу під лісорозведен ня земель із інших категорій земельного фонду, а також скорочуватися в результаті вилучення земель із цього фонду для інших державних та громадських потреб. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
Уся сукупність дерев, чагарників, іншої лісової рослинності визначається об'єктом права власності. Отже, іншою юридичною ознакою лісів є те, що це не лише самостійний і відособлений об'єкт природи, а й об'єкт права власності.
Право власності на ліси - центральний інститут лісового права, що містить сукупність правових норм, спрямованих на регулювання відносин власності на ліси з метою захисту, розвитку, охорони цих відносин та раціонального використання і відтворення лісів.
Однією з головних юридичних ознак лісів є їх державний облік та охорона. Реєстрація лісів у державних облікових документах як об'єкта права власності, управління, використання та охорони дає можливість відмежувати ліси від інших природних ресурсів, встановити знаходження їх на спеціально виділених землях, визначити власників, користувачів, органи, що здійснюють управління в галузі раціонального використання та охорони лісів.
Отже, ліси - це самостійний і відтворюваний об'єкт природи і складова навколишнього природного середовища; об'єкт рослинного світу; об'єкт права власності у вигляді відповідного типу природних комплексів, у якому поєднується переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами; джерело одержання деревних, технічних, лікарських та інших продуктів лісу, що є базою для ведення різних галузей господарювання; об'єкт природи, який виконує кліматорегулюючі, захисні, водо-охороні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції та який впливає на навколишнє природне середовище; розміщений на спеціально виділених землях і зареєстрований у державних лісооблікових документах як ліс об'єкт власності, управління, використання та охорони.
З метою здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів України від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, спрямованих на захист від шкідників і хвороб, на раціональне використання і відтворення, в державі забезпечується правова охорона лісів, яка полягає в нормативному регулюванні суспільних відносин у цій сфері. Система правових норм, які регулюють суспільні лісові відносини на основі права власності на ліси і особливих принципах, становить самостійну галузь права - лісове право України.
Предметом лісового права у загальному вигляді є суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпорядження лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (ст. 2 ЛК України). Проте лісові відносини мають і відповідну специфіку. Так, використання лісів включає в себе як відносини лісокористування, так і відносини державного управління у цій сфері. Перші зумовлені економічною роллю лісів, необхідністю задовольнити потреби суспільства у лісових ресурсах (заготівля деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів, збір грибів, горіхів, ягід, лікарських рослин тощо). Водночас такі суспільні відносини зумовлені захисними, санітарно-гігієнічними, водоохоронними, оздоровчими, рекреаційними функціями лісу, необхідністю використовувати його в культурно-оздоровчих, науково-дослідних цілях тощо.
Відносини державного управління в цій галузі виникають у сферах планування, прогнозування, обліку і ведення лісового кадастру, контролю, надання лісів у користування тощо й базуються на праві власності держави на ліси.
До предмета лісового права входять суспільні відносини з відтворення, охорони та захисту лісів. Відтворення -- це природна властивість лісів, яка в умовах її інтенсивного використання має велике державне значення. Тому в державі за допомогою правових та інших заходів забезпечується підвищення продуктивності лісів, лісорозведення, догляд за лісами, їх штучне і природне відновлення, регулюються спеціальні види рубок. Охорона лісів - необхідна форма взаємодії суспільства і природи, що включає в себе відносини з охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, порушення порядку користування. Захист лісів здійснюється з метою боротьби з шкідниками, хворобами лісів тощо.
Відповідну самостійність у предметі правового регулювання лісовим правом мають відносини, які пов'язані з веденням лісового господарства. Лісове господарство - це самостійна галузь народного господарства, метою якої є вирощування, зберігання, раціональне використання лісів. Воно пов'язане не лише з різними видами використання лісів, а й з використанням земель лісового фонду. До структури лісового господарства входять лісгоспи, які здійснюють відпуск деревини, облік лісового фонду, лісовідновлення, догляд за лісом тощо; лісгоспзаги, ліспромгоспи, лісокомбінати, які виступають як користувачі лісових ресурсів.
Не належать до предметалісового права відносини з надання земель лісового фонду у користування (для лісовідновлення, лісорозведення, насадження лісових культур, організації розсадників, будівництва різних споруд, влаштування доріг, службових наділів, городів тощо), ведення мисливських господарств, осушення і меліорації лісів, догляду за ґрунтами, реалізації лісової продукції. Це вже відносини інших галузей права (земельного, фауністичного, господарського тощо).
Отже, предметом лісового права є суспільні відносини права власності на ліси, управлінські лісові відносини, відносини лісокористування, відтворення, охорони та захисту лісів.
Лісове право керується відповідною системою принципів, у яких відображені найбільш суттєві риси суспільних відносин та вимог, що встановлюються до правового регулювання, реалізації правових норм.
Лісове право входить також до системи природоресурсного права як комплексної галузі права, що, у свою чергу, складається із відповідних галузей, спрямованих на регулювання суспільних відносин щодо використання та охорони земель, вод, надр, тваринного світу, атмосферного повітря, в тому числі лісів.
Систему лісового права України становлять такі правові інститути, як: право власності на ліси; право лісокористування; правові засади управління у сфері використання та охорони лісів; правова охорона лісів; відповідальність за порушення лісового законодавства.
Правові норми лісового права містяться у відповідних джерелах, що формують систему лісового законодавства. Такими джерелами є Конституція України, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовий кодекс України, Закон України «Про рослинний світ», інші нормативні акти. Лісовий кодекс України розроблений відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», і тому таке співвідношення їх як частини до цілого спонукає визначити лісове законодавство як складову загальної галузі екологічного права.
Складовою лісового законодавства є також численні акти Кабінету Міністрів України: Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.; Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р.; Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р.; Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. тощо.
У межах своїх повноважень документи нормативного характеру в цій галузі (накази, інструкції, положення, рішення тощо) приймають центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства, місцеві ради, державні адміністрації. Як правило, такі акти обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами та громадянами в галузі використання, відтворення, охорони та захисту лісів.
2****
З урахуванням паритету екологічних і економічних ознак ліси України за своїм екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються законодавством на категорії (статті 39-41 Л К України):
- захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);
-рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);
-ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);
-експлуатаційні ліси.
Стаття 39. Поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням
Ліси України за екологічним і соціально-економічним значення та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:
1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);
2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);
3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);
4) експлуатаційні ліси.
Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку ( 733-2007-п ), що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3****
Право власності на ліси - центральний інститут лісового права, що містить сукупність правових норм, спрямованих на регулювання відносин власності на ліси з метою захисту, розвитку, охорони цих відносин та раціонального використання і відтворення лісів.
В об'єктивному значенні право власності на ліси - це така сукупність правових норм, яка закріплює володіння, користування і розпорядження лісами, а також забезпечує охорону і захист права власності від протиправних дій третіх осіб. Право власності на ліси у суб'єктивному значенні - не закріплені у відповідних нормах лісового права юридичні можливості конкретного власника володіти, користуватись і розпоряджатися належними йому лісами на свій розсуд у межах закону. Це суб'єктивне право має абсолютний характер: правомочному суб'єкту протистоїть необмежена кількість зобов'язаних осіб, які не повинні своїми діями порушувати це право.
Відповідно до ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Водночас ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Право державної власності на ліси є юридичним виразом націоналізації лісів. Державна власність на ліси є головною умовою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі науково обґрунтованого раціонального використання. Держава як єдиний власник визначає порядок і умови користування лісами, систему органів управління у галузі використання лісових ресурсів, способи охорони та захисту лісових багатств.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 ЛК України).
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 9 ЛК України).
Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 ЛК України).
Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Громадяни та юридичні особи, за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни і юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб (статті 10, 12 ЛК України).
Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, наданий на відповідну земельну ділянку (ст. 13 ЛК України).
За своїм змістом право власності на ліси містить сукупність повноважень власників щодо володіння, користування та розпорядження лісами. Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси, особливості припинення права приватної власності на ліси визначені в статтях 14, 15 ЛК України. Держава як основний власник лісів реалізує свої повноваження через відповідні державні органи управління, підприємства, установи, організації та громадян, за якими ліси закріплюються як об'єкт управління, охорони, та використання.
Об'єктом права власності на ліси є усі ліси України, які становлять її лісовий фонд. Уся сукупність дерев, чагарників, іншої лісової рослинності, які віднесені до поняття лісу, визначаються об'єктами права державної власності доти, поки вони ростуть на землі. Зрубані дерева, чагарники та інші лісові ресурси не є частиною лісу, вони перетворюються в його продукцію, яка становить самостійний об'єкт права власності. Якщо власником лісу є держава, то правомірно заготовлені лісові ресурси можуть належати на праві власності не лише державі, а й колективу та окремим громадянам.
Право державної власності не поширюється також на усі види зелених насаджень, які не віднесені до категорії лісів і перебувають у межах населених пунктів: окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Відповідно до положень законодавства такі насадження можуть бути віднесені до комунальної, колективної чи приватної форми власності. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про власність» насадження на земельній ділянці, наданій громадянину, є об'єктом його приватної власності.
На забезпечення захисту права державної власності на ліси спрямована вся система правових норм лісового та іншого законодавства.
За загальним принципом будь-які угоди або інші дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності на ліси, визначаються законодавством недійсними. Особи, винні у скоєнні зазначених угод, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства. Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню. У разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість (ст. 108 ЛК України).
4*****
Глава 2 право користування лісами
Стаття 16. Право користування лісами
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Стаття 17. Постійне користування лісами У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Стаття 18. Тимчасове користування лісами
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:
власники лісів або уповноважені ними особи;
підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Стаття 19. Права та обов'язки постійних лісокористувачів Постійні лісокористувачі мають:
1) право самостійно господарювати в лісах;
2) виключне право на заготівлю деревини;
3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;
4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством;
5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.
Постійні лісокористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
4) вести первинний облік лісів;
5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;
{ Пункт 7 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки постійних лісокористувачів.
Стаття 20. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:
1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;
3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані:
1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;
2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;
3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;
5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Стаття 21. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування мають право:
1) здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням вимог спеціального дозволу;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції;
3) власності на заготовлену ними в результаті використання лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації;
4) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування зобов'язані:
1) здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами і нормами; 2) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів, охорони типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу;
3) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
4) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування.
Стаття 22. Припинення права користування лісами
Підставами припинення права постійного користування лісами є:
1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;
2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;
3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.
Стаття 23. Лісові сервітути
Лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою.
Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом.
Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду
Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.
Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.
Положення Цивільного ( 435-15 та Земельного кодексів України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу.
Стаття 24. Захист прав власників лісів, лісокористувачів та громадян Права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.
5*****
Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів - це визначена лісовим законодавством виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, самоврядних та громадських інститутів у цій галузі. Таке управління слід розмежовувати також як управління з боку держави та внутрігосподарське управління з боку лісокористувачів.
Державне управління є формою здійснення функцій, які випливають зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.
Відповідно до статтей 25-27 ЛК України загальне державне управління в галузі ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства.
Спеціальне державне управління в цій сфері здійснюють Державний комітет лісового господарства України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та їх органи на місцях. Комнетенція цих органів визначається статтями 28, 29 ЛК України та Положеннями про них, затвердженими, відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. та Указом Президента України від 14 серпня 2000 року.
Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: розподіл і перерозподіл лісів; ведення державного лісового кадастру та обліку лісів; моніторинг лісів та лісова сертифікація; лісовпорядкування; організація відтворення лісів і лісорозведення; державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів; вирішення спорів у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Розподіл та перерозподіл лісів складається у галузі розпорядження лісовим фондом і становить сукупність розпорядчих дій відповідних державних органів.
Одні розпорядчі дії породжують виникнення, зміну або припинення права власності чи користування земельними ділянками лісового фонду, інші є необхідною умовою для виникнення права лісокористування.
Основними формами розпорядчих дій стосовно лісів є: а) передача земельних лісових ділянок у власність, надання у постійне та тимчасове користування; б) видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів; в) перерозподіл земельних лісових ділянок; г) вилучення земельних лісових ділянок із власності та користування, вилучення лісових ресурсів із користування, анулювання дозволів на спеціальне використання.
Передачу земельних лісових ділянок у власність, надання у постійнета тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, використання корисливих властивостей лісу для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних та інших цілей, для проведення науково-дослідних робіт, здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, міські, селищні, сільські ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації у межах компетенції, визначеної законодавством шляхом закріплення за власниками, постійними та тимчасовими лісокористувачами земельних лісових ділянок відповідно до мети використання та видачею державного акта на право власності, право постійного користування землею, а також оформленням договору на право тимчасового користування земельними лісовими ділянками, в тому числі договору оренди. Передача у власність та надання земельних лісових ділянок у користування здійснюються в порядку, визначеному земельним законодавством.
Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсівздійснюється відповідно до Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р., з наступними змінами, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року. Спеціальним дозволом на використання лісових ресурсів відповідно до ст. 69 ЛК України є лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток. Видаються спеціальні дозволи у межах лімітів використання лісових ресурсів, якими відповідно до ст. 71 Кодексу виступають розрахункові лісосіки (Інструкція про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, затверджена наказом Мінприроди України від 5 лютого 2007 р.). Так, на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування дозволи видаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та його органами на місцях; на інші види спеціального використання лісових ресурсів - власниками лісів або постійними лісокористувачами, на підставі клопотання (заявки) лісокористувачів, інших документів, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях, радами, постійними лісокористувачами. Строк дії дозволу визначається органом, який його видає.
Перерозподіл земельних лісових ділянок та лісових ресурсів, внаслідок якого відбувається передача їх від одного лісокористувача іншому, тавилучення земельних лісових ділянок із власності та користування, вилучення лісових ресурсів із користування, анулювання дозволів на спеціальне використання шляхом припинення права користуватися ними залежно від своїх повноважень
здійснюють: ради усіх рівнів за висновками державних адміністрацій щодо земельних ділянок лісового фонду, які можуть вилучатись у лісокористувачів з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, а також у разі добровільної відмови від права власності на земельну ділянку, припинення права користування цими ділянками при ліквідації підприємств, установ, організацій, у разі здійснення таких користувань з порушеннями вимог лісового законодавства; органи, які видали спеціальний дозвіл на таке користування, у випадках закінчення строку користування, добровільної відмови від лісокористування, порушення вимог шодо використання лісових ресурсів.
Ведення державного лісового кадастру та обліку лісів здійснюється відповідно до ст. 49 ЛК України на території України з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними та кількісними змінами лісів.
Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру та призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.
Згідно зі ст. 51 ЛК України, Порядком ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р., Інструкцією про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженою наказом Мінлісгоспу від 15 листопада 1995 р., державний лісовий кадастр включає: облік якісного та кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники. Ведеться державний лісовий кадастр Держкомлісгоспом України за єдиною системою за рахунок коштів державного бюджету.
Документація державного лісового кадастру ведеться органами виконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі: матеріалів лісовпорядкування; рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; актів технічного приймання лісових культур; актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; актів обстеження у разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів. Документація державного лісового кадастру по країні поновлюється один раз на п'ять років та може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України. Вона проводиться підприємствами, установами, організаціями і громадянами, що мають у власності чи в постійному користуванні земельні лісові ділянки, і подається державному лісогосподарському підприємству, в зоні якого знаходяться землі лісового фонду.
Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою для ведення обліку є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або
іншими причинами. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Лісовпорядкування - територіальна просторова організація лісів для їх раціонального використання і охорони. Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування охоплює такі лісовпорядні дії: відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного стану лісів; обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів; визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення; ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів; виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі; упорядкування мисливських угідь; забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони, захисту та відтворення лісів; складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням; участь у розробці програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів; ведення моніторингу лісів; інші лісовпорядні дії.
За матеріалами лісовпорядкування для підприємств, організацій та установ, що ведуть лісове господарство, складаються і затверджуються державними органами відповідні проекти, які є основою для ведення лісового господарства і здійснення лісокористування.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, та відповідно - у лісах, що перебувають у державній власності - за рахунок державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.
Контроль за охороною, захистом, використанням та відтвореннямлісів полягає у забезпеченні реалізації державної політики у зазначеній сфері, додержання всіма державними, самоврядними, громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, власниками лісів, постійними та тимчасовими лісокористувачами лісового законодавства, запобігання порушення законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
За суб'єктним складом здійснення контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів його поділяють на державний, громадський та виробничий контроль.
Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюють органи загальної та спеціальної компетенції. До органів загальної компетенції належать Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає порядок діяльності органів державної влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; затверджує такси для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству порушенням лісового законодавства; приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства; вирішує інші питання у галузі контролю за використанням, відтворенням, захистом та охороною лісів.
Спеціальний державний контроль здійснюють органи Мінприроди України, зокрема Державна екологічна інспекція Мінприроди. Державна інспекція з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2004 року. Контролюючі функції відповідно до статей 89, 90 ЛК України покладено на державну службу лісової охорони у складі Держкомлісгоспу України
Виробничий контроль у галузі ведення лісового господарства у всіх лісах здійснює Державний комітет лісового господарства України та його органи на місцях, а також власники лісів, постійні та тимчасові лісокористувачі.
Громадський контроль за використанням, відтворенням, захистом та охороною лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.
У межах здійснення контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється моніторинг лісів, який є складовою державної системи моніторингу навколишнього природного середовища і включає систему спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісного та якісного стану лісів шляхом збору, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.
Відповідно до принципів сталого розвитку упроваджена лісова сертифікація,тобто оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування. Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства. Організація і проведення лісової сертифікації відповідно до ст. 56 ЛК України здійснюються згідно з порядком, що встановлюється Держкомлісгоспом за погодженням з Мінекономіки та Мінприроди України. Частково питання лісової сертифікації врегульовані Тимчасовим порядком видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року.
Ліси мають властивість відтворення. Правовими формами відтворення лісівє відновлення лісів та лісорозведення. Згідно зі статтями 79-82 ЛК України та Правилами відновлення лісів і лісорозведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р., на лісових ділянках, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), проводиться відновлення лісів, а на призначених для створення землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, - лісорозведення. Проводяться ці заходи власниками лісів та постійними лісокористувачами за розробленими державними органами лісового господарства спеціальними програмами і проектами, які передбачають застосування найбільш доцільних способів відновлення для створення в найкоротші терміни високопродуктивних лісів з господарсько-цінних деревних і чагарникових порід, а також створення лісових насаджень з високими продуктивними і захисними властивостями шляхом залісення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель, закладення лісосмуг, алей та інших насаджень, що виконують захисні функції (на межах полів сівозмін, уздовж річок, каналів, водоймищ, залізниць, автомобільних доріг тощо).
У свою чергу, відновлення лісів здійснюється природним, штучним і комбінованим способом. На ділянках, де є відповідні для того умови, перевага надається природному відновленню лісу, що дає можливість створити високопродуктивні й біологічно стійкі деревостани протягом короткого терміну з мінімальними затратами.
Основні заходи щодо сприяння природному відновленню лісів визначаються Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року. На зрубах, згарищах, болотах та колишніх лісогосподарських угіддях у зоні радіоактивного забруднення з рівнем радіації, небезпечним для проведення комплексу робіт, пов'язаних зі створенням лісових культур, проводяться заходи щодо сприяння природному зарощуванню шляхом механічного обробітку ґрунту та висівання насіння деревних порід. Ефективність цих заходів оцінюється на п'ятий рік після їх проведення.
Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісових культур (залісення) на зрубах, згарищах тощо, де природне поновлення головної породи неможливе або відбувається незадовільно. Лісові культури створюються шляхом насадження сіянців, саджанців, дичок, живців або висівання насіння деревних порід і чагарників.
Лісорозведення проводиться на землях, переданих у порядку, визначеному земельним законодавством для цих цілей. Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісового фонду.
Роботи, пов'язані з відновленням лісів і лісорозведенням, підлягають обліку та оцінці якості. Облік і визначення якості робіт, пов'язаних з відновленням лісів і захисним лісорозведенням, проводяться постійними лісокористувачами на основі матеріалів технічного проектування, технічного приймання робіт, інвентаризації лісових культур, захисних насаджень, природного поновлення. Переведення площ лісових культур і природного поновлення до вкритих лісовою рослинністю земель та передача в експлуатацію створених захисних насаджень здійснюється згідно з галузевими стандартами.
За дотриманням Правил відновлення лісів і лісорозведення здійснюється державний контроль Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та їх органами на місцях, іншими державними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і самоврядування.
Відповідно до статей 83, 84 ЛК України проводяться також заходи із забезпечення підвищення продуктивності лісів та поліпшення їх якісного складу.
Вирішення спорів у сфері охорони, захисту, викорифстання та відтворення лісів здійснюється відповідно до ст. 103 ЛК України у встановленому порядку органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, судами.
Органи виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у державній власності. Органи місцевого самоврядування вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у комунальній власності. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпорядження лісами, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. У разі незгоди власників лісів і лісокористувачів з рішеннями органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища чи органу місцевого самоврядування спір вирішується судом.
6****
Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
Важливе значення для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах мають відтворення, охорона та захист лісів.
Відтворення лісів, що проводиться у формі їх відновлення та лісорозведення, являє собою здійснення лісових та агротехнічних заходів відповідно до природоохоронних вимог з метою створення нових лісонасаджень.
Слід відрізняти відновлення лісів, яке здійснюється на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), від лісорозведення, яке здійснюється на землях, не вкритих лісовою рослинністю (яри, крутосхили, піски, пустища тощо). Відтворення лісів здійснюється постійними лісокористувачами.
Відповідно до Правил відновлення лісів і лісорозведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 року, відтворення лісів має забезпечувати:
— раціональне використання лісового фонду;
— поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності й біологічної стійкості;
— підвищення водоохоронних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, інших корисних властивостей лісів і захисних лісових насаджень;
— досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально короткі терміни нових насаджень найбільш економічно доцільними способами і технологіями.
Відновлення лісів здійснюється за спеціальними програмами і проектами, що розроблюються державними органами лісового господарства. Підприємства, установи, організації, що здійснюють відновлення лісів і лісорозведення в зелених зонах міст, у смугах відводу залізниць, автомобільних доріг, каналів тощо, розробляють проектно-нормативні документи за погодженням з органами лісового господарства.
Лісорозведення повинно передбачати цільове вирощування:
— насаджень загального призначення для забезпечення народного господарства деревиною та іншими продуктами лісу;
— плантаційних лісових культур для одержання окремих асортиментів деревини в максимально короткі терміни;
— водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водоймищ, у зонах відводу каналів;
— ґрунтозахисних насаджень на ярах, балках, крутосхилах, пісках, інших непридатних для сільськогосподарського використання землях, а також полезахисних лісових смуг;
— захисних лісових насаджень у смугах відводу залізниць, автомобільних доріг тощо;
— санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів у зелених зонах міст, селищ, промислових об'єктів та в місцях масового відпочинку і оздоровлення людей.
Лісове законодавство передбачає охорону лісів від незаконних дій громадян, підприємств, установ та організацій, а також біологічний захист лісів від шкідників та хвороб, інших факторів, які впливають на санітарний стан лісових ресурсів.
Згідно зі ст. 85 ЛК України ліси підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.
Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства.
Для охорони лісів від пожеж лісове законодавство передбачає заходи, які повинні здійснюватися органами місцевого самоврядування. До них належать: щорічна організація розробки і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучення до гасіння лісових пожеж населення, протипожежної техніки і транспортних засобів підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечення осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяння будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіаохорони; організація через засоби масової інформації пропаганди правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечення координації заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж.
Разом з тим, лісове законодавство передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати з державними органами лісового господарства, державними органами управління у сфері екології та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.
Великого значення для охорони лісів набуває ведення Зеленої книги України. Відповідно до Положення про Зелену книгу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року, вона є державним документом, в якому зведені відомості про сучасний стан рідкісних, тих, що зникають, і типових природних рослинних угруповань України, які потребують охорони і мають важливе значення як складова частина біологічної різноманітності.
Охорона природних рослинних угруповань, внесених до Зеленої книги України, здійснюється шляхом:
— встановлення особливого правового статусу природних рослинних угруповань, що потребують охорони;
— створення на територіях, де наявні відповідні угруповання, природно-заповідних об'єктів або оголошення їх природно-заповідними територіями;
— врахування спеціальних вимог щодо охорони цих угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектної документації та проведення екологічної експертизи;
— встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за пошкодження природних рослинних угруповань та місць їх зростання;
— ратифікації міжнародних конвенцій, угод стосовно охорони навколишнього середовища;
— проведення виховної роботи серед населення;
— проведення моніторингу за станом змін рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони, відновлення та невиснажливого використання.
Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:
— лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (державна лісова охорона);
— лісова охорона інших постійних лісокористувачів (ст. 87 ЛК України).
Для виконання покладених на лісову охорону завдань законодавство надає їй певні права: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та використання земельних ділянок лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу; відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів; доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади; вилучати в осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушень, а також відповідні документи; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.
Лісовим кодексом України передбачені обов'язки лісової охорони щодо забезпечення раціонального використання, відтворення лісових ресурсів, охорони та захисту лісів. Так, службові особи лісової охорони зобов'язані:
— запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду та іншим діям, що можуть негативно впливати на ліс, і припиняти їх;
— вживати заходів щодо підвищення протипожежної стійкості насаджень, запобігання виникненню, поширенню лісових пожеж та їх ліквідації, а також захисту лісів від шкідників та хвороб;
— сприяти лісокористувачам, яким надані земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства, у здійсненні заходів щодо організації мисливського господарства, охорони і розведення диких звірів і птахів.
Працівники лісової охорони можуть мати й інші права і обов'язки відповідно до лісового законодавства.
7****
Відповідальність за порушенні лісового законодавства