1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи економічного виховання шляхом використання методу формування свідомості та організації діяльності і формування досвіду поведінки.

1.1. Особливості економічного виховання учнів птнз

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мислення — здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань. [5, С.89-93]

Особлива актуальність економічного виховання зумовлена тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки у професійній діяльності і в особистому житті. Учень як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін. Кожен громадянин як морально вихована людина повинен бережливо і по-господарському ставитися до природи, народного надбання, активно вивчати й осмислювати економічну політику держави.

Зміст економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи визначений навчальним предметом «Основи економічних знань», що вивчається в її класі. Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б нелогічно. Тому «Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка» запропоновано чотирьох рівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів.

У процесі економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. Матеріальні потреби, як і духовні, мають тенденцію зростати. Задоволення їх потребує від особистості високої активності. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними. [5, С.89-93]

За відношенням до дійсності потреби можуть бути реальними та ілюзорними. Реальні потреби можуть бути задоволені, ілюзорні є наслідком неадекватного відображення в думках людей їхніх прагнень. Великої соціальної шкоди заподіюють спотворені потреби окремої особи чи соціальної групи.

Важливими передумовами економічної підготовки підростаючого покоління є:

1) високий рівень економічної компетенції керівників і вчителів, батьків;

2) залучення учнівської молоді до суспільно корисної, продуктивної праці, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки й організації виробництва у процесі праці, на уроках, факультативах, під час екскурсій, краєзнавчих пошуків;

3) прищеплювання учням вміння раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності і час;

4) дотримання режиму економії у сфері матеріального виробництва і обслуговування.

Економічне виховання здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема, основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання.

Класний керівник здійснює економічне виховання, залучаючи учнів до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету, обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми, виробничих екскурсій, зустрічей з працівниками підприємств, до економічних відносин у навчальному закладі та вдома.

Державна національна програма «Освіта» передбачає докорінне реформування всіх ступенів освіти, в тому числі – змісту, форм і методів здійснення економічної підготовки учнівської молоді.

Економічна підготовка молоді включає в себе економічне виховання і економічну освіту.

Економічне виховання – це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток економічного мислення через формування економічних знань, умінь і навичок, виховання економічно значущих якостей особистості тощо. Основу економічного виховання особистості учня складає економічна освіта.

Економічна освіта учнівської молоді на сучасному етапі має такі основні цілі: [5, С.89-93]

Ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо).

Формування в учнів економічного мислення.

Формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення.

Проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Економічна підготовка учнівської молоді здійснюється в загальноосвітніх і професійних навчальних закладах.

В умовах планової економіки та відсутності альтернативних державній форм власності не існувало об’єктивної потреби у впровадженні економічної підготовки учнів. Така їх підготовка в основному забезпечувалася у процесі трудового навчання і позакласної роботи.

Економічна грамотність сьогодні стала невід’ємною складовою освіти громадянина. Економічна освіта і культура населення є необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.

Економічне виховання учнів ПТНЗ передбачає здійснення виховного процесу під час вивчення теоретичних дисциплін, виробничого навчання, виробничої практики та у позанавчальній роботі.

Оволодіваючи професією, учні беруть участь у виробничій праці, роблять особистий внесок у виконання виробничого плану ПТНЗ та базового підприємства. Використовуючи економічні знання учнів, викладачі і майстри виробничого навчання формують у них економічне мислення, підприємливість, діловитість, тобто ті риси, які необхідні сучасним робітникам. [13, С.189-192]

Відповідно до змісту та етапів виробничої праці економічна діяльність учнів охоплює: [11, С.101-107]

планування роботи, яку слід виконати, вибір технології, розрахунок необхідних матеріалів, вибір інструментів, обладнання та режиму роботи;

контроль за технологічним процесом, дотримання вимог безпеки праці, технологічної дисципліни;

пошук резервів зниження матеріальних та трудових затрат на виготовлення продукції; обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці; техніко-економічний аналіз недоліків у роботі;

обґрунтування виробничого завдання, особистого рахунку економії та бережливості, підвищення продуктивності своєї праці;

проведення хронометражу робочого часу, фотографії робочого дня.

Вивчення в ПТНЗ дисциплін економічного циклу (для груп із завершеною повною середньою освітою впроваджено курс «Основи ринкової економіки» в обсязі 30 год., у групах на базі повної середньої освіти – 60 год.), виробниче навчання організовується в єдності з вихованням в учнів рис, які властиві сучасним робітникам.

Основна мета курсу «Основи ринкової економіки» – формування економічного мислення, що дасть змогу майбутнім робітникам свідомо розв’язувати економічні проблеми, пов’язані з роботою на виробництві.

Програма курсу основ ринкової економіки охоплює такі основні розділи: матеріально-фінансова база виробництва, основи маркетингу, продуктивність праці, витрати виробництва, оплата праці, фінансові ресурси підприємництва, ефективність інвестицій, основи менеджменту. [13, С.189-192]

В умовах переходу до ринкової економіки, формування нового господарського механізму ведуться пошуки нових форм і методів економічного виховання майбутніх робітників з урахуванням розвитку товарно-грошових відносин, змін в організації, економіці та технології виробництва.