1. Теоретичний розділ. Здійснення антинаркотичного виховання учнів птнз шляхом використання методу формування свідомості

1.1 Особливості антинаркотичного виховання учнів птнз

Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін’єкцій деяких лікарських або інших речовин (природних або штучних), що супроводиться звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо – і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності. У цьому разі визначається зміна поведінки і особистості споживача. Всі різновиди наркоманії об’єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. Слово “наркоманія” походить від грецьких “narke”- затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, паралічі та “наркозис” - смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. У цих словах є коротке пояснення стану, до якого потрапляє той, хто приймає наркотики, а також наслідки їх прийому.

Зміст антинаркотичної виховної роботи: подолання в учнів уявлення про нібито позитивні властивості наркотиків; розкриття негативного впливу наркотиків на психіку людини, навчальну діяльність школярів; розкриття впливу наркотиків на організм людини, її здоров’я; наркотики і розлад сім”ї; наркотики і спадковість; наркотики і аморальна поведінка людини; наркотики і злочинність неповнолітніх і дорослих; наркотики і їх вплив на продуктивність праці; наркотики і дорожні пригоди; наркотики і побутовий травматизм.

Досягнення мети антинаркотичного виховання в навчальних закладах зумовлює її зміст і напрямок. Серед основних напрямків можуть бути названі:

1. Роз'яснення учням гігієнічних і моральних аспектів шкідливості вживання наркотичних і психоактивних речовин.

2. Роз'яснення причин виникнення наркоманії і токсикоманії. Розкриття суті наркоманії як захворювання і картини ранніх ознак цього захворювання.

3. Характеристика соціальних, економічних, етичних, психічних, соматичних, юридичних наслідків вживання наркотиків.

Оскільки в навчальних закладах перебувають діти різних вікових груп, напрямки антинаркотичної діяльності повинні бути чітко диференційовані з урахуванням вікового аспекту, типу навчального закладу, психологічної характеристики учнів та ступеня їх інтелектуального розвитку.

Антинаркотична діяльність не повинна бути ідентичною для учнів. Ця робота має проводитись з урахуванням психофізіологічних аспектів підліткового організму.

При створенні спеціальних програм антинаркотичної діяльності для учнів необхідно враховувати те, що для цієї категорії характерним є: невисока концентрація уваги, конкретно-образне мислення. Текстовий матеріал сприймається важко, оскільки навички читання ще недостатньо сформовані, увага нестійка. Тому при розробці засобів навчання і антинаркотичного виховання перевагу необхідно віддавати наочності: буклетам, плакатам, фільмам тощо.

Завданням навчання і виховання є закріплення негативного ставлення до наркотиків шляхом поширення і поглиблення знань про ці речовини, про їх дію на організм, про наслідки вживання.

Цей етап є найбільш важливим, оскільки в цьому віці саме і формується світогляд дитини, підлітка. Тут необхідне чітке і аргументоване подання матеріалу про шкідливість наркотиків. При цьому слід враховувати рівень знань школярів (учнів) з анатомії, фізіології, валеології, хімії. Надання інформації не повинно бути нав'язливим і некоректним. Методи більш деталізовані, аргументовані

На перший план виступають засоби, які в собі несуть аргументовану інформацію, найбільш значну і цікаву для цього віку. Тут можна і потрібно надавати великий об'єм інформації з включенням елементів психології, сексології, соціології тощо. Доцільно певну кількість занять проводити з медичними працівниками: психотерапевтами, гінекологами, урологами.

В старшому віці доцільним є подання інформації з конкретними прикладами — як негативними, так і позитивними. В антинаркотичній роботі не існує і не може існувати єдиного універсального засобу. До цього питання необхідно підходити тільки в комплексі. Створення комплексу заходів, спрямованих на протидію наркотикам — це загальне завдання медиків, педагогів, психологів та юристів. Зрозуміло одне: раннє антинаркотичне виховання в наш час є вкра необхідним, але це виховання повинно здійснюватись високопрофесійно і перманентно. Епізодична (на громадських засадах) антинаркотична діяльність ніякої користі не приносить, а часто навіть завдає шкоди.

Крім роботи з учнями ПТНЗ, велику увагу слід приділяти антинаркотичному впливу на їх батьків. Озброєння батьків достатнім обсягом медичних знань з основ наркології, гінекології, психогігієни є одним з найважливіших питань антинаркотичної діяльності.

Надання цих знань треба пов'язувати з конкретними прикладами, з урахуванням регіональних, релігійних особливостей, рівнем вихованості дітей, типом сімейних відносин тощо.

Особливо важливим є переконання батьків в тому, що сім'я, відносини в ній є, системоутворюючими факторами в формуванні подальшої поведінки дитини. Необхідно навести приклади основних типів сімейного виховання: гіперпротекція. гіпопротекція по типу "попелюшки", "кумира сім'ї" та негативний вплив такого виховання на подальше формування особистості дитини взагалі й її стійкості до наркотизації зокрема.

Особливий наголос слід робити на тому, що особистий вплив батьків (особливо негативний) — сімейні сварки, побутове пияцтво — може сприяти дезадаптації дитини і в подальшому гіпертрофії наркотичної мотивації.