2. Посилення інтеграційних процесів у світі.

На современном этапе очень сильно увеличивается и количество и влияние интерационных процессов. Увеличивается количество межгосударственных и неправительственныхорганизаций.

• Передумови та початок європейського об’єднання.

• "План Шуманна" та римські угоди

• Подальша євроінтеграція та її проблеми

Передумови

1. Руйнація економіки внаслідок 2 світової війни призвела до втрати європейськими підприємствами конкурентоздатності, одночасно розпад колоніальних імперій призвів до втрати більшості ринків збуту. Виникає реальна потреба єдиного континентального ринку

2. Криза у політичній системі Європи. Можливість анархії у суверенних державах створювала загрозу стабільності всього регіону.

3. Поява нової ідеології християнської демократії і поширення панєвропейських настроїв серед релігійних діячів. Ключовою засадою стала ідея християнського універсалізму як форми протистояння комуністичному атеїзму та американському прагматизму.

4. Спроба побудови третьої сили між США та СРСР. В контексті цього виникає ряд проектів єврообєднання. Зокрема, Європейський економічний і митний союз, Панєвропа, Кудеенховеркалергі, Федеративний союз Беверідж та Тойнбі, Європейський федеративний союз (Спінеллі), європейський союзний рух (Санбіс). Практичним поштовхом до європейської еконоічної інтеграції стала участь 16 європейських країн у плані Маршалла.

1948-52 роки

12.8 млрд. Дол.

85% - допомога

15% - позичка

За ініцітиви США в квітні 1948 року була створена європейська організація економічного співробітництва, завдання якої було розподіл допомоги та координація дій учасників.

В подальшому, на базі ЄОЕС був заснований європейський союз розрахунків

Основні проблеми, що стояли на шляху євроінтеграції:

1. Федерація чи конфедерація.

2. Відношення великих країн до малих.

3. Лібералізм чи урегульованість внутрішньої політики національних держав

В 1946 - об’єднання частини національних рухів за федеративну Європу у європейський союз федералістів, який очолювали Бегрман та Фріннель.

Цей союз стояв на позиціях децентралізованого народного федералізму, коли всі країни зберігали свої національні уряди, а об’єднання відбувалося на економічному та культурному рівні.

1947 - засновується союз європейських парламентаристів, який очолював Уденховий Колергі.

Союз обєднував прихильників створення європейської асамблеї з федеративною конституцією та спільною валютою

В листопаді 1948 року скликається перший загальний міжнародний комітет координації рухів за європейський союз.

В травні 1948 в Гаазі відбувається конгрес європейських рухів, його головою було обрано Черчеля

Під час роботи конгресу відбувається протистояння між федералістами (Франція, Бельгія, Нідерланди, Італія) та уніоністами (Британія).

Рішенням Гаазького конгресу було прийняття "Звернення до європейців", що становило проект європейського союзу зі спільними інституціями без права прийняття політичних рішень.

Принципи побудови цього союзу визначались співавторством (рівність всіх країн-засновників у майбутній організації), повазі особистості та принципом свободи.

Спільними інституціями майбутньої євроінтеграції визначалися - Асамблея, як координуючий колегіальний орган, Хартія прав людини, як своєрідний аналог євроконституції, суд, для захисту прав людини, в якості інтегруючих форм визнавалась можливість вільного руху робочої сили та капіталу.

3 травня 1950 року верховний комісар з питань об’єднання Німеччини Моне запропонував передати контроль над всією вуглевидобувною та сталеливарною промисловістю Франції та Німеччини спільній недержавній організації, відкритій для інших країн.