- •Забезпечення міжнародної та національної безпеки
- •За суб’єктністю (стосується національної) :
- •Джерела небезпеки
- •Домінування національних інтересів над принципами колектвної безпеки.
- •З”явилися й нові виклики та загрози стабільності та сталому соціально-економічному розвитку в світі:
- •5. Цивілізаційні відмінності (конфлікт цивілізацій
- •Міжнародні організації в сфері забезпечення міжнародної безпеки
- •Що отримають самі держави, які стануть членами
- •3. Підходи до забезпечення міжнародної безпеки
- •Проблеми етики в міжнародних відносинах.
За суб’єктністю (стосується національної) :
Безпека людини,
Безпека підприємства,
Безпека держави.
Звідси справжня безпека у наш час може бути забезпечена тільки як комплексна, така, що охоплює всі сфери суспільної життєдіяльності держави, суспільства і особи В політиці безпеки повинна передбачатися система засобів, що блокує причини всіх видів небезпеки, з якими зіткнулося людство.
На сьогодні питання міжнародної безпеки включає не лише питання конфліктів, але й відвернення інших загроз існування людства, таких, як глобальні проблеми і глобальні економічні кризи.
Згідно закону .№ 257 1947 року під національною безпекою в офіційних американських джерелах розуміється умова функціонування держави, що є результатом оборонних (захисних) заходів, які підвищують невразливість держави від загроз зовнішніх та внутрішніх ззовні або зсередини у відвертій чи прихованій формі.
Такий підхід до безпеки держави витікає з постулату про те, що міжнародні відносини є результатом зіткнення держав які, спираючись на наявні ресурси, переслідують свої цілі як для забезпечення безпеки, так і експансії.
Подати концепцію безпеки: Росії –коло дружніх держав, США, України
Період “холодної війни” був оптимальним для збереження міжнародної безпеки (Мэмо 2-95 Л.Фрідмен):
вона сприяла європейській інтеграції і імпульсом для економічного зростання країн-учасників;
військові стратеги мали чіткі орієнтири дій
система безпеки будувалась на невтручанні 2-х держав у внутрішні справи один одного ( що розповсюджувалось і на країни сфери впливу)
при цьому СРСР контролював найбільш некеровані частини континенту (Схід і частково Азія) .
Джерела небезпеки
1. Порушення балансу сил. Традиційно основа безпки – це силова рівновага, яка порушується, через виникнення нових видів загроз, які не можна нейтралізувати традиційними методами. Однак.навіть коаліція веде до безпеки не завжди ( створення троїстого созу і Антанти), а лише за конкретних умов (щодо цього теє нема єдиної думки):
Коли партнери розуміють під стабільністю одне і теж:
- (типи раціональності:
Щоб прибуток переважав над витратами
Отримати хоч щось
Щоб інший втратив більше
Собі Макс шкода, але щоб інший втратив хоч щось
Будь-які затрати, але отримати те, що хочеться
- зараз різні складові євразійської (акцент на військову складову) і євроатлантичної (на невійськові методи врегулювання конфлікту) систем безпеки.
2. Сторони інформовані пронаміри один одного
3. Є дієвий механізм врегулювання конфлікту
В цій ситуації і виглядає доцільним ідея заміни національного суверенітету – наднаціональним – відстуність монополії окрмої Д на генерування і вирішення міжнародних конфліктів. Однак і це не гарантія. Оскільки слід передбачити механізм внутрішнього торгу та є небезпека повільного прийняття рішень ,
Є можливість швидкої зміни потнеціалу країни і порушення системи рівноваги.
Зміна структури регіональної чи світової системи.
Розпад СРСР означав, що Москва знімає з себе відповідальність за “порядок на Сході”, який став потенційним джерелом конфліктів.
В результаті розпаду соціалістичної системи зявилася велика кількість нових субєктів міжнародних відносин. Спробою мирного виведення пострадянських держав з-під впливу СРСР була їх орієнтація на демократію і ринковий розвиток, які для цих регіонів були передчасними і в свою чергу стали потенційним джерелом конфліктів оскільки:
привели до влади сили, інтереси яких не співпадають з загально державними і світового співтовариства
підняли на новий рівень міжетнічні конфлікти і територіаьні суперечки.
Якість еліт, що формують зовнішню і внутрішню політику