«Шигельоз»

1. Визначення «шигельоз»; збудник захворювання, його характеристика.

2. Епідеміологія, патогенез інфекції.

3. Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення.

4. Лабораторна діагностика.

5. Догляд і лікування хворих.

6. Умови виписки реконвалесцентів зі стаціонару, диспансеризації перехворілих.

7. Профілактичні заходи

1.Визначення «шигельоз»; збудник захворювання, його характеристика

Шигельоз ( shigellosis, дизентерія) - гостра кишкова інфек­ційна хвороба людини, яка спричинена шигелами і характери­зується запаленням слизової оболонки переважно дистального відділу товстої кишки, що супроводжується переймистим болем у животі, проносом та інтоксикацією.

Етіологія. Збудниками є шигели, які розділені на 4 види:

• А - Shigella dysenteriae, до якої належать шигели Григор'єва-Шига, Штуцера-Шмітца, Ларджа- Сакса;

• B - Sh.flexneri;

• C - Sh. boydii;

• D - Sh. sonnei

Усі шигели подібні між собою - це нерухомі, грамнегативні, короткі палички із заокругленими кінцями. Вони здатні проду­кувати токсини, а бактерії Григор'єва-Шига — ще й екзотоксин із сильною токсичною дією на нервову систему.

Шигели відносно стійкі в довкіллі, добре переносять низькі температури, висушування, проте швидко гинуть під дією прямих сонячних променів, нагрівання, дезінфекційних розчинів.У молоці і молочних продуктах шигели Зонне не лише тривалий час зберігаються, але й розмножуються. Шигели цього виду найбільш стійкі в довкіллі, Sh. dysenteriae - найменш стійкі; водночас ступінь патогенності цих збудників характеризується зворотною залежністю: найбільш патогенними Sh. dysenteriae є , найменш – Sh. sonnei В Україні найчастіше виділяють шигели Зонне і Флекснера, зрідка - шигели Бойда; бактерії Григор'єва - Шига не виявляються.

2.Епідеміологія, патогенез інфекції.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий на шигельоз або бактеріоносій. Механізм передачі — фекально-оральний. Збуд­ник може потрапити в організм із зараженими харчовими про­дуктами, які перед вживанням не зазнають термічної обробки (молоко, сметана, сир, салат, креми, холодні закуски, компот, фрук­ти), водою, рідше - контактно-побутовим шляхом (через забруд­нені руки, іграшки, білизну). Поширенню шигел у літньо-осінні місяці сприяють мухи. У розповсюдженні дизентерії Зонне про­відну роль відіграє харчовий шлях, дизентерії Флекснера - вод­ний, дизентерії Григор'єва-Шига - контактно-побутовий. Основ­ними причинами цього є суттєві відмінності патогенності різних видів шигел та їх стійкості в довкіллі.

Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі з легким і стертим перебігом інфекції (80-90 % заражень), а також реконвалесцентні носії. Особливу загрозу створюють хворі та носії збудників, що працюють у системі харчування і водопоста­чання, дошкільних дитячих закладах.

До шигельозу сприйнятливі всі люди, але найчастіше він уражає дітей віком 2-4 роки. Хвороба поширена повсюдно, реєст­рується в усі пори року, захворюваність значно зростає влітку та восени.

Патогенез. Шигели потрапляють в організм лише через рот. У шлунку й тонкій кишці частина їх гине, вивільняючи ток­сини. Решта досягає товстої кишки, проникає в слизову оболон­ку її дистального відділу (сигмоподібної та прямої кишок) і роз­множується. Продукуючи токсини, шигели спричинюють місце­ву запальну реакцію, на слизовій оболонці утворюються ерозії та виразки. Виникає пронос, розвивається дисбактеріоз кишок. Ура­жаються також нервова і серцево-судинна системи. Імунітет після перенесеного захворювання короткочасний, видоспецифічний.