5. Мистецтво як засіб спілкування. Життя окремої людини певною

мірою обмежене реальними можливостями спілкування, потенціа-

лом тієї соціальної сфери, в якій вона живе й діє. Мистецтво дає особі

можливість компенсувати брак реальних форм спілкування. Специ-

фіка мистецтва, по-перше, здатна відтворювати світ у конкретних,

індивідуалізованих чуттєвих образах, по-друге, несе на собі відбиток

індивідуальності творця. Відповідно і процес сприйняття художньо-

го твору дає можливість для спілкування як з його героями, так і з

самим автором. Таке спілкування глибоко індивідуалізоване, оскіль-

ки опосередковується особистим, індивідуальним досвідом людини.

Саме тому можливе різне розуміння одного й того самого твору різ-

ними людьми в різні періоди життя особи, в різних історичних умо-

вах та культурних ситуаціях.

Художнє спілкування неможливе без фантазії та уяви, воно обо-

в’язково передбачає реальне чуттєве переживання. Цим мистецтво

надзвичайно розширює сферу спілкування, вводячи в нього елементи

свободи (незалежності від реальних обставин і повсякденних потреб)

та універсальності (подолання обмеженості в часі й просторі). Хоч

воно і не потребує ототожнення творів із дійсністю, однак реальна

сила їхнього впливу є такою, що, наприклад, діти доволі довго не розу-

міють умовності художнього світу, їхня реакція на художню ситуацію

часто буває безпосередньою, тобто не опосередкованою розумінням

умовності художньої дії. Це особливо відчувається в театрі, коли діти

беруть найактивнішу участь у театральній дії. дитячий театр свідомо

використовує цю особливість юних глядачів, щоб утримати увагу ді-

тей і виробити в них потребу в художньому спілкуванні.

Слід зазначити, що в художньому спілкуванні криється не тільки

особливість дитячого сприймання, а й специфіка театру як виду мис-

тецтва. Щодо можливостей різних видів мистецтва, то для художньо-

го спілкування вони не рівнозначні, хоч і взаємно доповнюють один

одного. Театр як вид мистецтва виріс із реальних форм масового спіл-

кування — демократичної системи правління та загальнонародних

свят давньої Греції. Глядача як реального співучасника дії і спілку-

вання відділяє в театрі досить умовна перешкода — узвишшя сцени,

тобто дія відбувається перед очима безпосередньо, що й забезпечує

максимальну співучасть у ній.

поряд із театром література і кінематограф є такими видами

мистецтва, які найширше і найповніше відтворюють складність і

розмаїття суспільних зв’язків особистості, дають їй змогу соціально

адаптуватися. Тут «спілкування» здійснюється, передусім, з ідеями

художніх творів, з тими соціальним простором і часом, у яких від-

бувається дія, проходить примірювання кожним читачем і глядачем

соціальних ролей і способу життя. іншою є форма спілкування при

читанні поезії і слуханні музичних творів — тут відбувається обмін

багатством відчуттів, різноманітністю емоцій, станів, переживань.

Завдяки художньому спілкуванню коло пошуку духовно близь-

ких людей безмежно розширюється. кожен із нас має улюблених

героїв та їхніх творців — письменників, композиторів, художників.

Спілкування з твором нерідко може відіграти в житті людини вагомі-

шу роль, аніж спілкування з реальними людьми. Цікаво, що потреба

в спілкуванні з літературними героями викликала до життя особли-

ву форму суспільного визнання — встановлення пам’ятників літера-

турним героям.

Мистецтво відтворює всю систему соціального спілкування,

починаючи з реально-практичної взаємодії і завершуючи інтимно-

особистим спілкуванням. Особлива роль художнього полягає в тому,

що саме в ньому особистість реалізовує свою можливість і здобуває

досвід універсального, вільного, індивідуалізованого спілкування.

Формування такої особистості збігається з намірами і цілями розвит-

ку сучасного суспільства.

індивідуально-особове прилучення до культурної спадщини

свого народу забезпечує особистості національно-культурну визна-

ченість, включення до національної спільноти. Так втілюється єд-

ність етносу і спадкоємність поколінь у ньому. Водночас доступність

і всезагальність мови мистецтва руйнує національні, соціальні, часові

кордони між людьми. у спілкуванні через мистецтво немає потреби

в посередникові, бо мова його зрозуміла всім. Вона винятково багата

— в ній закодовано набагато більше змісту, смислу, оцінок, почуттів,

ніж в інших формах спілкування. Ось чому мистецтво першим руй-

нує упередженість одного народу щодо іншого.

Художнє спілкування як переживання зумовлює закріплення в

структурі особистості здатності до розуміння і співчуття; спонукає

людину до співучасті в житті інших людей. Так формується специ-

фічна риса характеру — товариськість, що становить гуманістичну

сутність людини.