2. Культурні та художні заклади. Залежно від виду і форми бут-

тя творів мистецтва відповідно організовані заклади забезпечують

можливість ознайомлення з ними широкого кола читачів і гляда-

чів. Звичайними стали для нас бібліотеки, музеї, театри, кінотеатри,

концертні зали, виставкові зали. Відбуваються різноманітні художні

заходи: конкурси, фестивалі, ювілейні вистави, прем’єри, бенефіси,

творчі звіти тощо. Все це має велике значення для культурного життя

країни. Формування літературних і художніх зібрань, наприклад, по-

требує значної мистецтвознавчої та наукової роботи. Фахівці з різних

галузей знань вивчають, систематизують, реставрують національні

набутки, організовують виставки, забезпечують постійне оновлення

експозицій. Бібліотеки та музеї, що мають багаті фонди, набувають

особливого статусу національних і тому стають державними рарите-

тами. Такі всесвітньо відомі музеї, як Лувр, Британський музей, дрез-

денська картинна галерея, петербурзький Ермітаж, нью-иоркський

музей сучасного мистецтва, а також національна бібліотека конгресу 467

Художнє життя суспільства

США, бібліотека французької Сорбонни, національна парламент-

ська бібліотека в києві, — є не тільки національною гордістю країн, а

й осередком найбагатших зібрань світового мистецтва.

Багатовікова історія національного французького театру, Мілан-

ського та Віденського оперних театрів, шекспірівського театру «Гло-

бус», Великого театру в Москві, національного українського дра-

матичного театру ім. і. Франка в києві є літописом творчого життя

видатних драматургів, акторів, композиторів, співаків, диригентів, іс-

торією драми, опери, балету. невмирущі традиції, що передаються від

покоління до покоління, пошуки і знахідки видатних майстрів мисте-

цтва окреслюють межі художності для кожного історичного періоду.

3. Засоби тиражування і масової інформації. З виникненням засобів

масової інформації — преси, радіо, телебачення, відео, комп’ютерної

мережі — значно демократизувалося художнє життя, активізувався

обмін художніми досягненнями між різними країнами, регіонами.

нині можна говорити про єдиний всесвітній художній процес.

Виникнення книгодрукування зробило книгу доступною фактич-

но кожній людині. Згодом книгодрукування вплинуло також і на роз-

виток музики, усунувши проблему поширення нотних записів. друк

зробив можливим і розмноження копій образотворчого мистецтва.

З появою періодичних видань — газет і журналів — значно активі-

зувалася громадська думка щодо художнього життя. Вже перша євро-

пейська газета «Gazett de France» вміщувала відомості про театраль-

ні вистави, художні виставки тощо. поступово ці відомості ставали

докладнішими, аналітичнішими в оцінках, переростали в критичні

огляди. Газети першими почали друкувати репродукції картин.

Винахід фото і кінозйомки зробив доступною наочну інформа-

цію. кінематограф, особливо на початку свого розвитку, існував за

рахунок екранізації драматичних творів і поширив це мистецтво в та-

ких місцях, де ніколи не бачили театру та актора.

поява радіо сприяла надзвичайному поширенню у XX ст. музики.

Ознайомлення широких мас із надбанням класичної опери та симфо-

нії розвинуло загальний інтерес до музики, зробило її звучання майже

невід’ємним елементом повсякденного життя. Запис музики на гра-

мофонні платівки забезпечив можливість формувати особисті фоно-

теки. радіо стало посередником між людиною і театром, значно роз-

ширило суспільний резонанс колись локальних культурних явищ.468

Естетика

Ще більшою мірою все це стосується телебачення. За останні

кілька десятиліть, особливо з часу створення космічного зв’язку, ста-

ла можливою співучасть жителя найвіддаленішого селища в культур-

них подіях всесвітнього масштабу — чи то кінофестивалі в каннах,

оперній прем’єрі в Мілані, чи у всесвітньому конкурсі виконавців у

Москві.

досягнення науки і техніки сприяли розширенню обізнаності лю-

дей у мистецтві. певною мірою зросла загальна естетична культура,

мистецтво посідає в житті людини дедалі більше місце. Водночас, за-

вдяки засобам масової інформації й тиражуванню мистецтво значно

розширило коло своїх споживачів, що певною мірою спричинило пе-

реорієнтацію на їхній не завжди вибагливий смак.

на початку XX ст. тенденція до демократизації мистецького жит-

тя уявлялась, з одного боку, як загибель мистецтва, а з іншого — як

завоювання широкими масами права на культуру. Як бачимо, мис-

тецтво не загинуло, натомість воно має значні здобутки. Водночас,

незважаючи на доступність і поширення мистецьких явищ, загальна

художня культура людей хоч і зросла, проте помітно трансформувала

високу культуру відповідно до своїх смаків.

добре це чи погано? Масова культура зорієнтована, передусім, на

широкі кола споживачів, але, на відміну від фольклору, який значною

мірою задовольняв потреби народу в попередні часи, створюється

професіоналами і має за основу зразки високого класичного мисте-

цтва. Вона розрахована на масове сприйняття, що здійснюється за до-

помогою засобів масової інформації або тиражування.

Виникнення масового мистецтва аж ніяк не означає руйнування

мистецтва «високого», або елітарного. і сьогодні в суспільстві є пев-

ні кола з розвиненими художніми потребами і смаками. Так само й

художники орієнтуються у своїй творчості не на усереднений смак,

а на потреби, що диктуються спрямованістю художнього розвитку і,

зрештою, творчістю яскравих особистостей, для яких не існує нічого

іншого, крім потреби самовираження. Таке новаторське мистецтво не

може бути прийнятим усіма й одразу, воно має пройти апробацію в

професійно-елітарному середовищі.