- •Економічна історія України
- •38.Періодизація економічної історії України.
- •39.Соціально-економічні умови виникнення київської русі. Критика норманської теорії)
- •40.Розвиток сільского господарства ремесла та торгівлі в київській русі
- •41. Економічні причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •42. Господарство українських земель в хііі першій половині хуіі ст.
- •Господарство України в другій половині хvіі-хvііі ст. Сільське господарство. Промисли. Мануфактура. Торгівля. Реформи в першій половині хуііі ст.
- •50. Економічна політика Директорії (1917). Господарство України в 1917 – 1918 рр
- •51. Господарство України в роки громадянської війни та інтервенції. Політика “військового комунізму” в Україні.
- •52. Розвиток господарства України в 1921 – 1925 рр. Неп та її історико-економічний досвід.
- •53 Розвиток промисловості України в 1921 – 1925 рр.
- •54. Грошова реформа 1922 – 1924 рр.
- •55. Індустріалізація та її соціально-економічні наслідки (1926 – 1941).
- •56. Колективізація сільського господарства України та її соціально-економічні наслідки.
- •57. Розвиток промисловості та транспорту у 20 – 30 рр. Хх ст.
- •58. Народне господарство України в роки Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945 рр.).
- •59. Відбудова і розвиток господарства України в перші післявоєнні роки (1945 – 1950 рр.).
- •60. Розвиток економіки України в 50-60 рр. Хх ст. Реформа 1957 р.
- •Господарська реформа 1965 р. Та її соціально-економічні наслідки для України.
- •Розвиток економіки України в 70-80 рр. Хх ст.
- •Розвиток економіки незалежної України.
56. Колективізація сільського господарства України та її соціально-економічні наслідки.
З переходом до політики суцільної колективізації у 1929 р. покладено початок кардинальним змінам у сільському господарстві. При цьому були визначені надзвичайно жорсткі строки Політика суцільної колективізації проходила жорстокими методами, насильно заганяла селян до колгоспів. Основний опір цьому насильству чинило заможне селянство, в якого влада відбирала землю, худобу тощо. Колективізація супроводжувалась “політикою ліквідації куркульства як класу”.. У грудні 1936 р. на УІІІ з’їзді Рад була прийнята Конституція СРСР. Згідноз новою Конституцією політичну основу країни становили Ради депутатів трудящих, а економічну основу – соціалістична власність на засоби виробництва.
Таким чином, у кінці 1930 р. в СРСР утворилась специфічна соціально-економічна система, яку найчастіше називають “державним соціалізмом”. Її характерними рисами були повне одержавлення виробництва й ліквідація приватної власності.
57. Розвиток промисловості та транспорту у 20 – 30 рр. Хх ст.
Реформування економіки в умовах нової економічної політики приводило не тільки до позитивних наслідків, а й до появи кризових явищ (товарний голод, інфляція, фінансова криза, нестача капіталів для реконструкції промисловості та інші).
Безпосереднім приводом до демонтажу НЕПу стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 pp. У січні 1928 р. почали застосовувати адміністративний тиск на тих селян, які не бажали продавати "надлишки" зерна державі за низькими закупівельними цінами.
У відносинах із селом держава замість закупівель на ринку в кінці 1927 р. почала застосовувати конфіскаційний принцип хлібозаготівель. У 1927 році для промислових підприємств було встановлено директивні плани. Трестівський госпрозрахунок, що охоплював, головним чином, сферу управління виробництвом, заміняли госпрозрахунком підприємств. В роки першої п'ятирічки трести взагалі припинили своє існування.
Промисловість України перейшла у підпорядкування загальносоюзних наркоматів.
Була проведена податкова реформа: податок з обороту й відрахування з прибутку. Але оскільки підприємства функціонували на основі обов'язкових планових завдань, то податки тільки забезпечували надходження до державного бюджету країни.
Протягом 1930-1932 pp. кредит було замінено централізованим фінансуванням. Усі операції з короткострокового кредиту перейшли до Держбанку.
Курс на індустріалізацію України передбачив перетворення СРСР із держави , що звозить машини в державу, що їх виробляє, з аграрної у промислову.
У 1927 р. економісти почали розробку першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства (1928-1932 pp.). Він передбачив розвиток всіх регіонів країни і максимальне використання всіх ресурсів з метою індустріалізації економіки. Керівництво країни взяло курс на прискорення темпів індустріалізації та колективізації сільського господарства, щоб створити матеріально-технічну базу соціалізму. Для проведення індустріалізації потрібні були великі кошти. Не маючи змоги отримати іноземні позики, радянська влада повинна була шукати внутрішні капіталонагромадження, вони були такі:
-перерозподіл грошових коштів і сільського господарства, легкої, харчової промисловості в тяжку;
-податки з населення;
-внутрішні позики;
-збільшення продажу горілки;
-експорт хліба, нафти, лісу, тканини та ін.;
-жорсткий режим економіки;
-експлуатація селян і робочого класу, використання праці ув'язнених.
Якщо в першій п'ятирічці Україна отримала понад 20% капіталовкладень, то в другій (1933-1937 pp.) і в довоєнні роки 3-ї п'ятирічки (1938-1941 pp.) вони були скорочені.
У другій п'ятирічці в Україні було збудовано 1000 заводів з 4500, а у третій - 600 з 3000 заводів.
У результаті індустріалізації Україна стала індустріальною країною. У 1940 р. промисловий потенціал України в 7 разів перевищував рівень 1913 р.
Однак форсована індустріалізація стимулювала появу негативних тенденцій в економіці: домінуюче становище виробництва; побудова й реконструкція підприємств-монополістів; незавершене будівництво багатьох об'єктів через нестачу сировини, палива, обладнання, робочої сили; нерівномірне формування промислового потенціалу України; централізація економіки.
Таким чином, у кінці 1930 р. в СРСР утворилась специфічна соціально-економічна система, яку найчастіше називають "державним соціалізмом". її характерними рисами були повне одержавлення виробництва й ліквідація приватної власності.
У 1939-1940 pp. землі Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії відійшли до Радянського Союзу. На цій території створювались органи народовладдя* соціально-економічні перетворення: запровадження безплатного медичного обслуговування, націоналізація фабрик і заводів, відкриття шкіл українською мовою, безплатна передача малоімущим житла. Найпопулярнішим заходом радянської влади стала експропріація польських землевласників і передача їх земель у руки безземельних або малоземельних селян. У 1940 р. утворюються перші колгоспи. Разом з тим утвердження радянської системи здійснювалось адміністративно-командним методом, відбувався процес уніфікації державного ладу, управління економікою, соціально-політичною і культурною сферами.