50. Економічна політика Директорії (1917). Господарство України в 1917 – 1918 рр

У відбудові народного господарства України велику роль зіграв Генеральний секретаріат торгу й промисловості, якому підпорядкувалися департаменти фабрично-заводського, технічного, гірничого, паливного, тарифного, департамент внутрішнього та зовнішнього торгу, відділ металообробної промисловості та ін.

У зв'язку з тим, що земельне питання займало центральне місце в Україні, Генеральний секретаріат УЦР розробив план земельної реформи. В резолюції про соціалізацію землі проголошувалось скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та ін. землі нетрудових господарств. Землі УЦР вважала власністю не окремих осіб чи установ, а всього народу. Всі трудові селянські землі мали залишатися недоторканними.

Земля також надавалась для загальногромадянського користування, під оселі і будівлі окремим особам, товариствам, громадянським установам, розміщення торговельних і промислових підприємств. Наймана праця могла використовуватись лише у виключних випадках, тимчасово.

Користування землею проголошувалось безкоштовним, оподаткуванню підлягали лише землі, надані понад установлену норму. Але слід відзначити непослідовність та нерішучість УЦР. В Україні діяли всі закони Російської імперії, закони Тимчасового уряду.

З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського Був розроблений проект аграрної реформи, який передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами (не більше ніж по 25 десятин на одну особу). Відновлювалась повна свобода щодо укладання купчі з купівлі-продажу землі Економічні угоди, укладені між гетьманським урядом і Німеччиною та Австро-Угорщиною, свідчать про грабування України, що стало однією з основних причин краху Гетьманського режиму.

14 листопада 1918 р. утворився Верховний орган відновленої УНР – Директорія. За місяць вона встановила контроль над усією Україною. Новій українській владі так і не вдалося налагодити управління економікою.

У ряді галузей промисловості України посилився процес роздроблення виробництва. Зросла частка середніх і малих підприємств, які в умовах господарської розрухи були більш життєздатними. У 1919 р. повністю припинила своє функціонування залізорудна та марганцева промисловість, скоротила виробництво машинобудівельна, паливна промисловості.

Економічна політика Директорії також не влаштовувала українське селянство. 8 січня 1919 р. був опублікований земельний закон, який проголосив ліквідацію приватної власності на землю, але не дав відповіді на головне питання селян, коли вони її отримають. Крім того, земельна власність іноземних землевласників була оголошена недоторканною.

Наприкінці 1920 р. Директорія УНР остаточно втратила контроль над територією України.

51. Господарство України в роки громадянської війни та інтервенції. Політика “військового комунізму” в Україні.

В Україні послідовний перехід до політики “воєнного комунізму” розпочався на початку 1919 року. 11 січня 1919 року радянський уряд України видав декрет про порядок націоналізації підприємств. Керівництво цим процесом здійснювали Укрраднаргосп та його главки. Були націоналізовані підприємства провідних галузей промисловості й транспорту; металургійної машинобудівної, вугільної, хімічної, харчової, легкої тощо.

Своєрідним стержнем політики “воєнного комунізму” стала продрозкладка, з метою вирішення продовольчої проблеми. В січні 1919 року одним з перших законодавчих актів РНК УСРР було проголошено державну монополію на хліб, цукор, сіль і газ.

Були введені в дію декрети Раднаркому УСРР від 5 лютого “Про вилучення хлібних лишків”, і від 12 квітня “Про розкладку лишків” урожаю 1918 року та попередніх років, що встановлювали обов'язкову розкладку “лишків” продовольчих товарів, зерна, насіння та зернового фуражу. В умовах згортання товарно-грошових відносин відбувається зниження купівельної спроможності грошей та натуралізації господарства. Постановою уряду УСРР від 14 квітня 1920 року було введено безкоштовне користування поштою, телеграфом, телефоном для радянських установ. Була відмінена плата за житло, транспорт, комунальні послуги. Введено безкоштовну видачу населенню продуктів і товарів широкого вжитку, що розподілялись за картками. З кінця 1918 року ввійшов у практику закон про призив робітників і спеціалістів різних галузей на державну службу, на зразок набору до лав Червоної армії. Були мобілізовані залізничники, медичні працівники, працівники річного та морського флоту, зв’язківці, металісти, електрики, працівники паливної промисловості та інші. Економічна неспроможність системи “воєнного комунізму” обумовила політичну кризу 1920-1921 рр., яскравим проявом якої стали селянські повстання проти продрозкладки. Навесні 1921 р. політика “воєнного комунізму” була замінена новою економічною політикою (НЕП).