- •Економічна історія України
- •38.Періодизація економічної історії України.
- •39.Соціально-економічні умови виникнення київської русі. Критика норманської теорії)
- •40.Розвиток сільского господарства ремесла та торгівлі в київській русі
- •41. Економічні причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •42. Господарство українських земель в хііі першій половині хуіі ст.
- •Господарство України в другій половині хvіі-хvііі ст. Сільське господарство. Промисли. Мануфактура. Торгівля. Реформи в першій половині хуііі ст.
- •50. Економічна політика Директорії (1917). Господарство України в 1917 – 1918 рр
- •51. Господарство України в роки громадянської війни та інтервенції. Політика “військового комунізму” в Україні.
- •52. Розвиток господарства України в 1921 – 1925 рр. Неп та її історико-економічний досвід.
- •53 Розвиток промисловості України в 1921 – 1925 рр.
- •54. Грошова реформа 1922 – 1924 рр.
- •55. Індустріалізація та її соціально-економічні наслідки (1926 – 1941).
- •56. Колективізація сільського господарства України та її соціально-економічні наслідки.
- •57. Розвиток промисловості та транспорту у 20 – 30 рр. Хх ст.
- •58. Народне господарство України в роки Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945 рр.).
- •59. Відбудова і розвиток господарства України в перші післявоєнні роки (1945 – 1950 рр.).
- •60. Розвиток економіки України в 50-60 рр. Хх ст. Реформа 1957 р.
- •Господарська реформа 1965 р. Та її соціально-економічні наслідки для України.
- •Розвиток економіки України в 70-80 рр. Хх ст.
- •Розвиток економіки незалежної України.
52. Розвиток господарства України в 1921 – 1925 рр. Неп та її історико-економічний досвід.
Нова економічна політика сприймалась як тимчасовий відступ держави від спроб змінити ринковий механізм регулювання народного господарства директивним управлінням Визначивши курс на економічне співробітництво з селянством, Х з’їзд РКП (б) у березні 1921 р. прийняв постанову “Про заміну розкладки натуральним податком”.Продподаток визначався як частка від загальної кількості продукції, при цьому урахувався обсяг врожаю, майнове становище, кількість мешканців у сім'ї. У губерніях, які виконали план заготівель, відмінялась державна хлібна монополія і дозволялась торгівля хлібом та іншою продукцією сільського господарства В Україні формувалась єдина система кооперації, яка об’єднувала всі споживчі товариства в містах і селах. Вона сприяла підвищенню продуктивності праці, заготівлі і збуту продукції, ефективному кредитуванню селянських господарств. До кінця відбудовчого періоду в Україні усіма видами кооперації було охоплено більше половини сільського населення України. Вся промисловість ділилась на три групи підприємств. До першої зарахували ті, які держава залишила в своєму управлінні. Це було технічно оснащені, найбільш придатні до налагодження виробництва підприємства, а також ті, що були життєво необхідні державі. До другої групи належали підприємства, які позбавлялися державного постачання і здавалися в оренду кооперативним організаціям або приватним особам. Підприємства, які не входили до цих груп , закривалися.
Основною формою управління виробництвом у державному секторі стали трести, тобто об’єднання однорідних чи взаємозалежних підприємств. Одночасно з утворенням трестів почали виникати синдикати, тобто добровільне об'єднання декількох трестів з метою збуту продукції, покупку сировини, кредитування, регулювання торгових операцій.
У 1925 році довоєнна залізнична мережа була відбудована. Важливе значення для відбудови та розвитку господарства, переведення економіки на ринкові засади мало створення стійкої грошової системи і стабілізації карбованця. Для цього в жовтні 1921 року був засновано Державний банк, який мав налагодити грошовий обіг, сприяти розвитку народного господарства, оволодіти внутрішнім ринком і торговельним оборотом. Внаслідок грошової реформи 1922 – 1924 рр. склалась грошова система.
НЕП був першим досвідом управління економікою на основі взаємодії планових і ринкових начал
53 Розвиток промисловості України в 1921 – 1925 рр.
Промисловість України в роки НЕПу переживала важкий період відбудови, реорганізації та пристосування до ринку.
Принципи НЕПу у промисловості визначалися “Наказом Ради Народних Комісарів про впровадження в життя початків нової економічної політики” від 9 серпня 1921 р., та постановою Ради Праці і Оборони (РПО) від 12 серпня 1921 р. “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості й піднесенню та розвитку виробництва”. В Україні відповідні законодавчі акти були прийняті РНК УСРР 30 серпня і 21 жовтня 1921р. Ці документи визначали основні положення перебудови державної промисловості. Вся промисловість ділилась на три групи підприємств. До першої зарахували ті, які держава залишила в своєму управлінні. Це було технічно оснащені, найбільш придатні до налагодження виробництва підприємства, а також ті, що були життєво необхідні державі. До другої групи належали підприємства, які позбавлялися державного постачання і здавалися в оренду кооперативним організаціям або приватним особам. Підприємства, які не входили до цих груп , закривалися.
Запровадження НЕПу у промисловості розпочалося з переведення державних підприємств на самофінансування та господарський розрахунок.
Кооперативи, товариства, фізичні особи набували права оренди державних підприємств. У 1921 році в Україні було здано в оренду половину наявного фонду ( 520 підприємств). До середини 20-х років на долю приватного сектора приходилось від 20 до 25 відсотків промислової продукції.
Основною формою управління виробництвом у державному секторі стали трести, тобто об’єднання однорідних чи взаємозалежних підприємств. Трести почали організовуватися з осені 1921 року. ВУкраїні виникли такі трести, як “Донвугілля”, “Південсталь”, “Хімвугілля”, “Коксобензол”. Трести наділялися широкими повноваженнями: вони самостійно вирішували, яку продукцію виготовляти, де її реалізовувати.
Одночасно з утворенням трестів почали виникати синдикати, тобто добровільне об'єднання декількох трестів з метою збуту продукції, покупку сировини, кредитування, регулювання торгових операцій.
Нова економічна політика сприяла швидкому відродженню продуктивних сил.
Основну частину ресурсів отримував Донбас. У 1925-1926 було видобуто 20 млн. т. вугілля (76% довоєнного рівня).
Особливу увагу приділяли відновленню металургії. У 1922-1926 рр. на розвиток чорної металургії України було виділено понад 60 відсотків усіх капіталовкладень у чорну металургію СРСР, внаслідок цього у 1925 році став до ладу Дніпровський металургійний завод.
За планом ГОЕЛРО розпочалося будівництво великих об'єктів електроенергетики – Штерівської, Чугуївської ДРЕС, Дніпровської ГЕС. Виробництво електроенергії в республіці за 1921-1925 рр. зросло в 6 разів і перевищило довоєнний рівень.
У машинобудуванні інтенсивніше, ніж в інших промислових галузях відбувалася концентрація виробництва. Було організовано 32 великі заводи сільськогосподарського машинобудування.
У ряді галузей легкої та харчової промисловості 1925-1926 рр. було перевищено довоєнний рівень. Шкіряна промисловість давала продукцію в 1,5 рази більше, ніж до війни, текстильна – на 24%.
Досить швидко відроджувався транспорт і налагоджувалася його робота.
У 1925 році довоєнна залізнична мережа була відбудована.