52. Розвиток господарства України в 1921 – 1925 рр. Неп та її історико-економічний досвід.

Нова економічна політика сприймалась як тимчасовий відступ держави від спроб змінити ринковий механізм регулювання народного господарства директивним управлінням Визначивши курс на економічне співробітництво з селянством, Х з’їзд РКП (б) у березні 1921 р. прийняв постанову “Про заміну розкладки натуральним податком”.Продподаток визначався як частка від загальної кількості продукції, при цьому урахувався обсяг врожаю, майнове становище, кількість мешканців у сім'ї. У губерніях, які виконали план заготівель, відмінялась державна хлібна монополія і дозволялась торгівля хлібом та іншою продукцією сільського господарства В Україні формувалась єдина система кооперації, яка об’єднувала всі споживчі товариства в містах і селах. Вона сприяла підвищенню продуктивності праці, заготівлі і збуту продукції, ефективному кредитуванню селянських господарств. До кінця відбудовчого періоду в Україні усіма видами кооперації було охоплено більше половини сільського населення України. Вся промисловість ділилась на три групи підприємств. До першої зарахували ті, які держава залишила в своєму управлінні. Це було технічно оснащені, найбільш придатні до налагодження виробництва підприємства, а також ті, що були життєво необхідні державі. До другої групи належали підприємства, які позбавлялися державного постачання і здавалися в оренду кооперативним організаціям або приватним особам. Підприємства, які не входили до цих груп , закривалися.

Основною формою управління виробництвом у державному секторі стали трести, тобто об’єднання однорідних чи взаємозалежних підприємств. Одночасно з утворенням трестів почали виникати синдикати, тобто добровільне об'єднання декількох трестів з метою збуту продукції, покупку сировини, кредитування, регулювання торгових операцій.

У 1925 році довоєнна залізнична мережа була відбудована. Важливе значення для відбудови та розвитку господарства, переведення економіки на ринкові засади мало створення стійкої грошової системи і стабілізації карбованця. Для цього в жовтні 1921 року був засновано Державний банк, який мав налагодити грошовий обіг, сприяти розвитку народного господарства, оволодіти внутрішнім ринком і торговельним оборотом. Внаслідок грошової реформи 1922 – 1924 рр. склалась грошова система.

НЕП був першим досвідом управління економікою на основі взаємодії планових і ринкових начал

53 Розвиток промисловості України в 1921 – 1925 рр.

Промисловість України в роки НЕПу переживала важкий період відбудови, реорганізації та пристосування до ринку.

Принципи НЕПу у промисловості визначалися “Наказом Ради Народних Комісарів про впровадження в життя початків нової економічної політики” від 9 серпня 1921 р., та постановою Ради Праці і Оборони (РПО) від 12 серпня 1921 р. “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості й піднесенню та розвитку виробництва”. В Україні відповідні законодавчі акти були прийняті РНК УСРР 30 серпня і 21 жовтня 1921р. Ці документи визначали основні положення перебудови державної промисловості. Вся промисловість ділилась на три групи підприємств. До першої зарахували ті, які держава залишила в своєму управлінні. Це було технічно оснащені, найбільш придатні до налагодження виробництва підприємства, а також ті, що були життєво необхідні державі. До другої групи належали підприємства, які позбавлялися державного постачання і здавалися в оренду кооперативним організаціям або приватним особам. Підприємства, які не входили до цих груп , закривалися.

Запровадження НЕПу у промисловості розпочалося з переведення державних підприємств на самофінансування та господарський розрахунок.

Кооперативи, товариства, фізичні особи набували права оренди державних підприємств. У 1921 році в Україні було здано в оренду половину наявного фонду ( 520 підприємств). До середини 20-х років на долю приватного сектора приходилось від 20 до 25 відсотків промислової продукції.

Основною формою управління виробництвом у державному секторі стали трести, тобто об’єднання однорідних чи взаємозалежних підприємств. Трести почали організовуватися з осені 1921 року. ВУкраїні виникли такі трести, як “Донвугілля”, “Південсталь”, “Хімвугілля”, “Коксобензол”. Трести наділялися широкими повноваженнями: вони самостійно вирішували, яку продукцію виготовляти, де її реалізовувати.

Одночасно з утворенням трестів почали виникати синдикати, тобто добровільне об'єднання декількох трестів з метою збуту продукції, покупку сировини, кредитування, регулювання торгових операцій.

Нова економічна політика сприяла швидкому відродженню продуктивних сил.

Основну частину ресурсів отримував Донбас. У 1925-1926 було видобуто 20 млн. т. вугілля (76% довоєнного рівня).

Особливу увагу приділяли відновленню металургії. У 1922-1926 рр. на розвиток чорної металургії України було виділено понад 60 відсотків усіх капіталовкладень у чорну металургію СРСР, внаслідок цього у 1925 році став до ладу Дніпровський металургійний завод.

За планом ГОЕЛРО розпочалося будівництво великих об'єктів електроенергетики – Штерівської, Чугуївської ДРЕС, Дніпровської ГЕС. Виробництво електроенергії в республіці за 1921-1925 рр. зросло в 6 разів і перевищило довоєнний рівень.

У машинобудуванні інтенсивніше, ніж в інших промислових галузях відбувалася концентрація виробництва. Було організовано 32 великі заводи сільськогосподарського машинобудування.

У ряді галузей легкої та харчової промисловості 1925-1926 рр. було перевищено довоєнний рівень. Шкіряна промисловість давала продукцію в 1,5 рази більше, ніж до війни, текстильна – на 24%.

Досить швидко відроджувався транспорт і налагоджувалася його робота.

У 1925 році довоєнна залізнична мережа була відбудована.