Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
граматика студентам.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
18.08.2019
Размер:
308.22 Кб
Скачать

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо застосування дітьми відприкметникових дієслів у нестимульованому та стимульованому мовленні

Дієслово – частина мови, призначення якої полягає в тому, що вона є носієм динамічної ознаки, семантичні складові передаються досить розгалуженою системою граматичних категорій та їх матеріальних виразників – граматичних форм 2, С.157. Кожна із загальнодієслівних категорій розпадається на ряд підпорядкованих їй морфологічних категорій (вид: доконаний – недоконаний; перехідність – неперехідність; спосіб: дійсний, умовний, наказовий; час: теперішній, минулий, майбутній; число: однина – множина; особа; стан: активний – пасивний; рід: чоловічий, жіночий, середній). Дієслово серед інших частин мови має найбільш розвинену словотвірну систему. Серед засобів словотворення в ній представлені префікси, суфікси, інтерфікси й конфікси.

Аналіз нестимульованого й стимульованого мовлення дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку дає змогу виявити певні труднощі в оволодінні морфологічними формами слів. Наведемо приклад типових морфологічних помилок в мовленні дітей.

Так, діти молодшого дошкільного віку не завжди правильно утворюють дієслова І, II, III особи множини теперішнього і минулого часу дійсного способу: гуляємо, гуляєте, гуляють, а також особові форми майбутнього часу зі словом-зв’язкою бути: буду гуляти, будеш співати, будемо читати.

Правильне вживання дієслів з морфологічними змінами в основі (бігти – біжу, біжи; їсти – їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдять; муркотати – муркоче, муркочеш; скакати – скачу, скаче) фіксувалося як у нестимульованому, так і стимульованому мовленні. До того ж зазначимо, що дієвідмінювання дієслів теперішнього часу однини зазнавало менш проблем в мовленні дітей, ніж дієвідмінювання дієслів у множині (ДМ: чуїмо – чуять; бачате, біжуть). Діти молодшого віку неправильно утворюють видові форми дієслів типу: брати – узяти; допомагати – допомогти; класти – покласти – кладу; одягати – надягати – одягти; сідати – сісти (ДМ: брать, ложить).

Уживання й усвідомлення дітьми цього віку дієслів множини минулого часу дійсного способу: гуляли, бачили, ходили зазнавало також певних труднощів. Усвідомлення безособових дієслів різної семантики, а саме: назв явищ природи (дощить, дощило, мрячить), позначення стану речей (щастить) в стимульованому мовленні не зафіксовано.

Окреслимо помилки в мовленні дітей середнього віку.

Діти цієї вікової категорії у нестимульованому мовленні неправильно утворюють складну форму майбутнього часу (гуляти – гулятиму, малювати – малюватиму, спати – спатиму), проте вживання дієслів умовного способу з часткою би (гуляв би, їв би, намалювала б, співала б, танцював б) не викликало помилок. Як і в дітей молодшого дошкільного віку, у п’ятиліток зафіксовано неправильне вживання форм дієслів дути, м’яти в теперішньому часі в наказовому способі (дути – дму – дмеш – дми; жати – жну – жнеш – жни; м’яти – мну – мнеш – мни), тоді як уживання дієслів умовного способу з часткою би (б) (заспівав би, намалювала б), безособових дієслів (не лежиться, не сидиться, не спиться) було правильним.

Змінювання дітьми дієслів у часі (гуляємо, гуляли, гулятимемо, будемо гуляти), за особами та числами (я мию, ти миєш, він миє, ми миємо, вони миють) під час нестимульованого й стимульованого мовлення дається легко. Але вживання наказового способу дієслів у 2-й особі однини (не чіпай, вір, дозволь, злізь, знай, сядь), а також у 1-й особі множини (везімо, вірмо, злізьмо, зробімо, кажімо, станьмо, сядьмо, тягнімо, увімкнімо) зумовлює 78% морфологічних помилок в мовленні дітей середнього віку (ДМ: не чіпляй (у значенні не чіпай), вірь мені, скажимо, становся, тягнимо).

Також зафіксовано помилки у вживанні дієслів у різних формах зі змінами в основі слова: жартувати – жартую, жартуй; пестити – пещу, пестиш; зі змінами голосних або приголосних: везти – вожу; ллю – ллєш, (не)хай ллє; м’яти – мну; спати – сплю, (не)хай спить. У нестимульованому мовленні фіксується форма майбутнього часу дієслів лише в складеній формі буду + дієслово: гуляти – гулятиму, малювати – малюватиму, спати – спатиму (ДМ: буду гуляти, буду малювати, буду спати).

У мовленні дітей старшого дошкільного віку правильно вживаються граматичні форми, які діти засвоїли в попередніх групах. Проте цей вік дітей має свої особливості щодо морфологічних помилок, які трапляються в мовленні.

Так, у мовленні дітей шостого року зафіксовано помилки під час уживання дієвідмінникових форми дієслів із чергуванням приголосних в основі (ткати – тчу – тче – тчемо; казати – кажукажеш – кажемо; сидіти – сиджу – сидять – сидить – сидимо). Засобом формотворення фіксуються помилки в утворенні форм дієслів майбутнього часу за допомогою префіксів: перу – виперу, лагоджу – полагоджу, їм – з’їм, кришу – накришу, прощаюсь – попрощаюсь, а також форми типу лягаю – ляжу (ДМ: лягу), сідаю – сяду (ДМ: сідю), збираю – зберу, виймаю – вийму (ДМ: винімаю).

Зафіксовано 80% помилок у творенні дієслівних форм із префіксами про-, на- (мовити – промовити, текти – протекти, лити – пролити; одягти – надягти, лити – налити, милити – намилити); минулого часу із суфіксом -ну- (кашляти – кашлянути, кивати – кивнути, хитати – хитнути).

У дітей сьомого року життя набагато менше морфологічних помилок у нестимульованому мовленні, проте є свої специфічні особливості в утворенні форм слів. Так, зафіксовано помилки під час поєднання слів типу хотіти, могти, намагатись з дієсловами в інфінітиві: хотів сказати, міг зробити, треба умитись.

У нестимульованому мовленні майже не зафіксовано вживання варіантних форм керування при деяких дієсловах типу чекати маму (на маму), їхати поїздом (на поїзді), стати біля стіни (коло стіни), іти до хати (у хату), перейти міст (через міст), перестрибнути канаву (через канаву), кепкувати з лежебоки (над лежебокою). Наші спостереження лише підтверджують вікові особливості мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку і не мають протиріч із відомими дослідженнями мовлення дітей (С.Н. Цейтлін) [16]. Так, явище каузативності зареєстровано дослідниками дитячого мовлення у багатьох мовах.

Каузативні (від лат. causa – причина) дієслова (каузативи) – це перехідні дієслова, які мають значення причини (приводу) для здійснення дії.

Під час уживання каузативних дієслів, дитина дошкільного віку реалізує глибинні потенції мови, які відчуваються і дорослими, і дітьми. Але на відміну від дорослого, який уже оволодів нормами мови, дитина (особливо молодшого й середнього віку) здатна демонструвати внутрішні ресурси мовної системи. найчастіше нами було зафіксовано каузування певних дій дітьми молодшого віку. Наприклад, розтанути – розтопити (сніг розтанув – ДМ: сніг розтопивсь).

Причиною поширення цього явища в дитячому мовленні є активне вживання інфінітива зі спонукальною інтонацією. Зазначимо, що інфінітив має два варіанти показника, що приєднується до суфікса основи, -ти (нормативний) і -ть (розмовний). Перший варіант уживається в усіх стилях літературної мови, яку дитина лише розпочинає засвоювати, а другий – в усному розмовному мовленні, а також у художній літературі (авторські та народні казки тощо). Спонукальна інтонація в мовленні дитини з’являється досить рано (1,0-1,6 років), вона необхідна для привертання до себе уваги, виконанні дії з боку дорослого тощо. Проте саме у цей час відбувається типова нейтралізація каузативних значень (ДМ: читай мене (читати мені), спать мене (буду спати) тощо). У подальшому, коли мовлення дитини дошкільного віку починає граматично структуруватися, дослідники фіксують численні випадки використання дієслів у ненормованому каузативному значенні 16, С. 157.

Також фіксується неправильне вживання дієслів зі значенням переміщення в просторі, руху, дії: ДМтату, злізь мене! (зніми мене); Тарасику, грай мене! (пограй зі мною). На нашу думку, самостійна мовленнєва діяльність дитини в таких випадках є вимушеною, вона зумовлена відсутністю в нормативній мові еквівалентів. Тобто існує абсолютна лакуна. Якщо ж у нормативній мові є еквівалент дієслова за смислом, то дитяча словотворчість є нічим іншим як оказіональним варіантом, тобто заповнюється відносна лакуна. У мовленні дітей середнього й старшого дошкільного віку також зафіксовано цікаве явище використання каузативних опозицій, що має місце у нормативній мові, але може відноситися до розряду корелятивних, тобто представлена однокореневими дієсловами, що не мають словотворчої пари: висіти – вишу, возити – вожу, тушити – тухнути, мести – замітати, мочити – мокнути, терпіти – терплю тощо (ДМ: як мені капелюшок сохнути?). Відома дослідниця мовлення дітей С.Н. Цейтлін пояснює використання каузативних дієслів як прояв принципу мовної економії 16, С.159].

Кількісний та якісний аналіз нестимульованого й стимульованого мовлення дітей дошкільного віку дає змогу з’ясувати, а потім і згрупувати морфологічні та словотвірні помилки, що мали місце в зв’язному мовленні. Отже, передусім окреслимо морфологічні помилки в мовленні кожної вікової групи.

Так, діти молодшого дошкільного віку мають певні труднощі в оволодінні морфологічними формами слів. Наведемо приклад типових морфологічних помилок в мовленні дітей: неправильне утворення дієслів І, II, III особи множини теперішнього і минулого часу дійсного способу, особових форм майбутнього часу зі зв’язкою бути; неправильне вживання дієслів зі змінами в основі. Вживання дітьми дієслів множини минулого часу дійсного способу, а також усвідомлення безособових дієслів різної семантики має певні труднощі, зокрема, назв явищ природи, позначення стану речей. Окреслимо морфологічні помилки в мовленні дітей середнього віку.

Діти цієї вікової категорії неправильно утворюють форму майбутнього часу, неправильно вживають форми дієслів дути, м’яти в теперішньому часі в наказовому способі. Уживання наказового способу дієслів у 2-й особі однини, а також у 1-й особі множини зумовило більшість морфологічних помилок в мовленні дітей середнього віку. Мають місце помилки у вживанні дієслів у різних формах з морфологічними змінами голосних або приголосних. в основі слова.

У мовленні дітей старшого дошкільного віку вдосконалюються граматичні форми, які діти засвоїли в попередніх групах.

Так, у мовленні дітей шостого року було зафіксовано помилки під час уживання форм дієслів із чергуванням приголосних в основі. Спостерігаються помилки в утворенні форм дієслів майбутнього часу за допомогою префіксів, а також форми типу лягаю – ляжу. Більшість помилок зафіксовано у творенні дієслівних форм із префіксами про-, на-, минулого часу із суфіксом -ну-.

У дітей сьомого року життя набагато менше морфологічних помилок у нестимульованому мовленні, проте є свої специфічні особливості в уживанні слів різної семантики. Зафіксовано помилки під час поєднання слів типу хотіти, могти, намагатись з дієсловами в інфінітиві.

Уживання каузативних дієслів дітьми дошкільного віку свідчить про реалізацію глибинних потенцій мови. Найчастіше зафіксовано каузування певних дій дітьми молодшого віку. Причиною поширеності цього явища у дитячому мовленні є активне вживання інфінітива зі спонукальною інтонацією.

На нашу думку, самостійна мовленнєва діяльність дитини в таких випадках є вимушеною, тому що зумовлена відсутністю у нормативній мові еквівалентів норми і може бути проявом принципу мовної економії.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.