4. Види (форми) власності в Україні

Згідно з Конституцією України розглядають такі види (форми) власності, які є рівними:

1. власність українського народу – земля, повітряний простір, природні ресурси тощо;

2. приватна власність – це власність окремих фізичних осіб (громадян, іноземців, осіб без громадянства), а також власність недержавних юридичних осіб;

3. державна власність – це власність України для виконання функцій держави.

Державна власність поділяється на загальнодержавну та комунальну (майно територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць);

4. колективна власність – власність групи людей.

Згідно з Цивільним кодексом України право власності поділяють на такі види:

• право власності Українського народу (ст. 324);

• право приватної власності (ст. 325);

• право державної власності (ст. 326);

• право комунальної власності (ст. 327).

5. Поняття і види цивільних договорів

Договором є угода (правочин) двох або більше сторін, яка встановлює, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків.

Договір має відповідати вимогам закону. У цьому випадку він є дійсним і має наежну юридичну силу.

Є такі види договорів:

1. залежно від строку: строкові і безстрокові;

2. залежно від оплати: оплатні і безоплатні;

3. залежно від змісту: договори купівлі-продажу, дарування, найму тощо;

4. залежно від форми укладання: усні, письмові (прості письмові і нотаріально посвідчені);

5. залежно від того, як розподілені права й обов’язки: односторонні, двосторонні і багатосторонні;

6. залежно від моменту набуття юридичної сили: реальні і консенсуальні.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона має лише право вимагати, без обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо права та обов'язки мають обидві сторони договору.

Реальними є такі договори, які набувають юридичного значення лише з моменту фактичної передачі речі від однієї сторони іншій.

Консенсуальні договори – це договори, які набувають юридичного значення з моменту досягнення погодженості між сторонами по всіх істотних умовах.

Істотними є умови, які визначені як такі у законі, а також ті, на яких наполягають сторони.

Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов’язкове, якщо це обов’язково за законом.

Цивільний кодекс України характеризує більше 20 різних видів договорів, наприклад: договір купівлі-продажу, договір оренди, договір позики, договір дарування.

6. Поняття та види цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність – це вид юридичної відповідальності фізичної або юридичної особи за порушення договірних зобов’язань, заподіяння майнової шкоди та порушення особистих немайнових прав.

Цивільна відповідальність має такі особливості:

1. майновий характер;

2. компенсаційний характер (поновлення порушених майнових або особистих немайнових прав);

3. додатковий характер для порушника, оскільки, як правило, боржник не звільняється від виконання зобов’язання в натурі.

Є такі види цивільно-правової відповідальності:

1. договірна та позадоговірна;

2. часткова;

3. солідарна (колективна);

4. відповідальність основного та додаткового боржника (субсидіарна).

Договірна відповідальність наступає в результаті порушення договору.

Позадоговірна відповідальність настає за шкоду, коли немає договірних відносин між порушником та особою, яка потерпіла внаслідок цивільного правопорушення.

Часткова відповідальність означає, що кожен із учасників договору відповідає у межах певної, визначеної законом або договором частки.

Солідарна відповідальність означає, що кредитор вправі притягати до відповідальності обох боржників або кожного з них окремо, повністю або в частині боргу.

Субсидіарна відповідальність (відповідальність основного та додаткового боржника) передбачає існування основного і додаткового боржника. Якщо відшкодувати збитки не може основний боржник, то буде відповідати додатковий.

Основною підставою цивільно-правової відповідальності є наявність у діянні складу цивільного правопорушення, що включає в себе:

1. протиправність діяння;

2. наявність майнової шкоди або збитків;

3. вину правопорушника;

4. причинний зв’язок між протиправними діями та шкідливими наслідками.

Збитки – це негативні наслідки, які наступають для потерпілої особи від цивільного правопорушення.

У цивільному праві також відшкодовується моральна шкода.

Моральна шкода складається з:

1) фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.