1.3.Культурні ресурси

Внесок Італії до європейської та світової культурної спадщини є надзвичайно великим. На сьогонішній день в країні знаходиться найбільша в світі (сорок чотири) кількість пам’яток ЮНЕСКО. Архітектура Базиліка святого Марка у Венеції. Італійська архітектура виникла і в прямому і в переносному значенні на руїнах Древнього Риму.

Провідна Роль в архітектурі середньовічної  Італії  належала, церковній архітектурі. Найпоширенішим типом будівлі цієї епохи була базиліка. Найбільш передовим , не тільки в Італії , але й в усій Західній Європі було зодчество Ломбардії.

В XI ст. на базі розвинутих феодальних відносин в  Італії  з’являється романський стиль. Як і раніше домінує монументальна церковна архітектура, але в зв»язку з великим ростом міст розвивається будування міських стін, веж, башт, ратуш. Із будинків того періода ми можемо назвати базиліки Сант-Амброджо у Милані (XI век), Сан-Дзено у Вероні (1120— 1138), собори в Модені (1099—1106).

У Венеціїї та на півдні  Італії  був значний вплив візантійських майстрів, який особливо посилився після завоювання хрестоносцями Константинополя в 1204 році. У Венеції на місці церкви X століття було споруджено відомий собор Сан-Марко. Особливе місце займало мистецтво передової Токсани, де міста вже з середини XI століття домоглися повної самостійності.

В архітектурі цього часу важкий романський стиль поступово замінюється новим , більш динамічним та гнгучким готичним стилем, який придбав в  Італії  своєрідні риси. Арки майже завжди мали напівкруглу форму, архітектурний образ перейнятий спокоєм.

В готичному стилі будувались собори в Сієні (XIII ст.) , Орвієто (1285), у Флоренції (почалось будування в 1296). В північній  Італії  будувались розкішні церкви, які нерідко відрізнялись своїми величезними розмірами : Сан-Франческо У Болоньї, Сант – Антонио в Падауе, собор у Милані. Готика проникає також і у громадянське будівництво – — Палаццо Веккьо (1298) і лоджія деі Ланци у Флоренції, Палаццо Публико (1245) в Кремоні, та ще велика кількість палаців в Сієні, Орвієто, Флоренції.

В першій половині XIV століття своєю творчість виділяються такі видатні архітектори, представники флорентійської школи, як Андреа де Понтдера, який ввійшов в історій під іменем Андреа Пізано, та Андреа ди Чоне, відомий під іменем Андреа Орканья. В скульптурних та архітектурних працях Андреа Пізано поєднував проторенесансну ясність композицій з готичною стилізацією форм. Він керував будівництвом кампаніли флорентійського собору та спорудженням соборів в Орвієто(1347-1348). Орканья також брав участь у будівництві соборів в Орвієто та Флоренції (1359-1367).

В XV столітті італійська архітектура остаточно виходить з-під опіки церкви, пройнялася світськимм духом. Спираючись на античний та проторенесанький спадок, визначний італьянський архітектор,скульптор та вчений Філіппо Брунллескі (1377-1446) заклав основи всієї архітектурної епохи Відродження. На перевагу попередній епосі, провідним типом будівлі стає Палаццо — палац, міський особняк. Ця світська будівля мала великий вплив на церковне зодчество. Композиція фасадів з їх спокійними, простими, прямими лініями будувалась на основі ретельно продуманій раціоналастичної системи пропорцій. Лоджії та галереї надавали особливу легкість внутрішньому двору будівлі, і без того наповненому щасливим та радісним настроєм. Споруди Бурллескі виражали нові гуманістичні ідеали, та відрізнялись гармонійнвстю, ясністю просторових рішень, легкістю та витонченістю. Серед праць майстра назвемо купол собора Санта-Марія делль Фьоре (1420-1436), капелу Пацци, Палаццо Пітті.

Через століття Вазарі зробить висновок про те, що саме цей майстер прийшов у світ, щоб «надати нову форму архітектурі, яка збилася зі шляху и блукала в пітьмі такий довгий час».

Учнем Філліпо Брунеллескі був архітектор та скульптор Мікелоццо ді Бартоломео (1396 — 1472). Він продовжив традиції, закладені вчителем, розвиваючи та удосконалюючи стиль епохи Відродження. Найвидатнішою працею цього архітектора — палаццо Медічі Ріккарді у Флоренції (1444-1459). Він також побудував ряд вілл на околиці Флоренції.

Поряд з Брунеллескі та Мікелоцці, однією з найвідоміших фігур раннього відродження є Леон Баттісті Альберті (1404-1472). Як і багато інших талановитих людей епохи Відродженн, він був людиною різносторонньою та вискокоосвеченим. Альберті займався філософією, етикою, правом, математикою, економікою, поезією, музикою, живописом, скульптурою, архітектурою, залишив своїм нащадкам багату кількість праць на латинській та італьянській мовах . Першим в історії італійського Відродження цей дивовижний майстер тав гуманістичним ідеалом «універсальної людини». Він творив у Флоренції, Ферраре, Ріміні, але на відміну від його попередників не керував будівництвом, а лише зіставляв проекти будинків та спостерігав за ходоб роботи. Споруди Альберті уособлювали собою єволюцію поглядів епохи Відродження. Так, на приклад, Палаццо Руччелаі (1446-1451) у Флоренції відрізнявся гладеньким, пишно убраним обрамленням порталів та вікон.

Розділ 2

Туристична інфраструктура

Італія має першокласну туристичну інфраструктуру і стабільну клієнтуру — жителів Північно-Західної Європи. Порівняно з Францією іноземний туризм в Італії є більш молодим (за віком туристів), дешевим (за середніми їхніми витратами). Величезний наплив туристів має і негативні наслідки. Багато пляжів забруднено, виникла загроза збереженню творів мистецтва.

Туризм має надзвичайно велике значення в житті Італії. Туризм - один з найбільших та швидкоростучих галузей італійської економіки. Щороку біля 44 млн.осіб відвідують Італію з туристичною метою, що приосить прибуток у розмірі 43 млрд.доларів, що виводить Італію на 4 місце в світі за розвитком туризму та 3-є в ЄС - після Іспанії та Франції (біля 12% від ВВП становлять надходження саме від туризму).

На частку Італії припадає 5,6% світового туристичного ринку. Всесвітньо відома історія Італії, краса її природи, твори мистецтва, культурні пам'ятники, релігійні свята, мода й італійський стиль життя, вино й гастрономія — ось ті ключові пункти, які зробили Італію важливим туристичним центром світового рівня. Туристів приваблюють і сонячні пляжі Середземномор'я, і краєвиди, і зимові види спорту в Альпах. Італійська Рив'єра в Лігурії є одним цілим з французькою, її доповнюють пляжі Сардинії та Адріатики.

Італійські міста мають світову славу центрів туризму. Багато з них існують з часів Стародавнього Риму, були столицями середньовічних князівств і зараз є скарбницями творів мистецтва, історичних і архітектурних пам'яток. Серед них Болонья, Падуя, Парма, Піза, Равенна і багато інших. На території Італії величезна кількість визначних пам'яток як природних, так і історико-архітектурних.

У Римі це — храм Пантеон, Колізей, Форум, лазні Каракалла, Тріумфальна арка, собор Св. Павла, Капітолійський музей, Національний музей, галерея Боргезе та інші. У Мілані — знаменита опера «Ла Скала», церква Сан-Амброджо, монастир з фрескою «Таємна вечеря» Да Вінчі. У Пізі — «Падаюча вежа» (1174-1372), у Флоренції, символі епохи Відродження, — палац Строцці, його споруди і площі прикрашають творіння Мікеланджело, Джотто, Челліні. Унікальне місто-музей Венеція, історичний центр якого розташований на 118 островах з 400 мостами, зокрема Ріальто та Міст Зітхань.

Всього на території Італії розташовано найбільше в світі пам'яток спадщини ЮНЕСКО - 44.

Головний район іноземного туризму - північний схід, особливо області Трентіно-Альто-Адідже та Венето, а такожЦентральна Італія (Рим, Флоренція, Венеція). Столиця Італії, Рим, є одним з найбільш відвідуваних міст світу (7-10 млн. туристів на рік), а римський Колізей із 4-ма млню відвідувачів на рік є найбільш відвідуваною туристичною дестинацією світу. Тут же процвітає і релігійний туризм - завдяки розташуванню в межах Рима держави Ватикан.

В Італії склалася добре організована система прийому туристів, здатна одночасно прийняти 3,6 млн. гостей. Вона складається з 33,3 тис. готелів на 1,8 млн. місць, 2,4 тис. кемпінгів і туристичних поселень на 1,3 млн. місць, 24,3 тис. приватних квартир, що здаються в оренду (на 252 тис. місць), 6 тис. агротуристських комплексів на 68,4 тис. місць та інших 3,3 тис. одиниць різних форм прийому гостей — 179 тис. місць (апартаменти з декількома власниками, притулки, пансіони, релігійні установи й будинки для прочан, тощо).

Інші туристські об'єкти — природні парки, центри проведення конгресів, транспорт, пляжі, фунікулери, авто- і залізниці, порти й аеропорти, ресторани, дискотеки, гірські траси, мінеральні джерела тощо) у загальної розгалуженій і розподіленій по всій території Італії мережі утворюють, разом з державною туристичною організацією (у національному масштабі, а також на обласному й місцевому рівнях) систему прийому та розміщення туристів у Італії.

Італійські області мають у своєму розпорядженні незліченну кількість автономних спортивних споруджень і розважальних комплексів, стадіонів, гімнастичних залів, басейнів, ковзанок і велодоріжок, танцювальних залів й атракціонів, церков і монастирів, замків і фортець, цирків шапіто й цілодобових критих павільйонів, площ й обладнаних приміщень для проведення громадських видовищних заходів за всіх пір року, картами, маршрутами, прогнозами погоди, календарями виставок і подій, традицій, шопінгу, довідниками послуг.

Прибувають туристи до Італії переважно з ФРН, Франції, Австрії, Швейцарії і Іспанії, а також з інших країн Європи, США. Туристи з Німеччини займають провідні позиції не тільки за кількістю, але і за тривалістю перебування. Типові терміни перебування за турзапрошенням — до 2 тижнів (термін виїзду протягом місяця), за приватним — до 1 місяця (термін виїзду протягом 2,5 місяців), за службовим — до 1 місяця (термін виїзду протягом 2,5 місяців). Економічне зростання і спрощення валютного контролю останніми роками сприяли розвитку виїзного туризму. Жителі Італії в основному подорожують в сусідні держави.

Порівняно з Францією іноземний туризм в Італії є більш молодим (за віком туристів), дешевим (за середніми їхніми витратами). Величезний наплив туристів має і негативні наслідки. Багато пляжів забруднено, виникла загроза збереженню творів мистецтва.