Практичне заняття № 8-9

Тема : Стилістичне використання синтаксичних засобів мови

Контрольні запитання :

1. Стилістичне використання синтаксичних засобів мови.

2. Способи вираження членів речення.

3. Стилістика односкладних речень та неповних речень.

4. Фігури (еліпс, умовчання, повтор, плеоназм, тавтологія, ампліфікація, анафора, епіфора).

5. Модальні різновиди речень.

6. Ускладнені речення.

7. Складні речення.

8. Побудови, співвідносні з реченням.

9. Великі синтаксичні сполуки.

10. Стилістичні функції синтаксичних синонімів.

11. Порядок слів:

а) інверсія головних та другорядних членів;

б) порядок слів як стильова ознака мовлення.

Література :

1. Мацько л.І., Сидоренко о.М., Мацько о.М. Стилістика української мови : Підручник. – к. : Вища шк., 2003. – с. 59 – 61.

2. Дудик П.С. Стилістика української мови : Навч. посібник. – К. : Академія, 2005. – С. 221 – 289.

3. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. Ред. І.К. Білодіда. – к.: Наук. Думка, 1973. – с. 339 – 465.

4. Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові: Навч. посіб. з стилістичного синтаксису. – Д., 1968.

5. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К., 1987.

6. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). – К.: Довіра, 1999.

Завдання:

1. Прочитайте виразно вірш. Охарактеризуйте стилістичні засоби

синтаксису.

Цвіте жасмин. Тобі вже час вертати.

Жасмином пахнуть ночі, пахнуть дні.

Ти вже почав потроху забувати

Ці пахощі, які вони сумні?

Наперекір всьому – і відстані, і часу,

Коли за вікнами лиш темрява й зима, - Цвіте жасмин у пам’яті щоразу,

Коли спливають розставань слова.

Слова, такі прості і беззмістовні,

Такі легкі, як білі пелюстки,

І все ж такі вагомі, сильні, повні,

Бо їх казав на розставання ти.

Розлука додає словам тим болю,

Вона ж їх обертає на вердикт,

Вона ж дає моїй уяві волю

Не сказане почати із „якби...”:

Якби жасмин не пахнув так журбою,

Якби розлука мала свій кінець,

Якби були ми поряд із тобою,

То і любов зійшла би нанівець?

Несказане – то краще й не казати

І сторонити сумнівів гріхи.

Цвіте жасмин. Тобі вже час вертати.

Чи вже забув цей запах, любий, ти?

(П. Михайлик).

2. Визначте стиль тексту. З’ясуйте в ньому стилістичну роль простих

речень.

Допитливий син

• Чуєш, тату, – син питає, -

Що таке хамелеон?

• Знав колись, тепер не знаю, -

каже батько Филимон.

• Слухай, тату, ще спитаю.

Що таке аукціон?

• Я забув, не пам’ятаю, -

Каже батько Филимон.

Мати сердиться на хлопця:

• Все питання задаєш!

Батьку навіть у неділю

Відпочити не даєш.

• Не кричи, - говорить батько, -

Я люблю балакать з ним.

Хай пита, чого не знає,

А то виросте дурним

(П. Глазовий).

3. Прочитайте вірш. Визначте його стильову приналежність. З’ясуйте

стилістичну роль іменного складеного присудка.

Мова квітів

Що каже свіжих квітів жмутик?

Про що їх мова не проста?

Верба – одвертість, айстра – смуток,

лілея біла – чистота.

Конвалія – любов таємна,

мак – юний цвіт, що не згаса.

Лавр – завжди успіх, слава певна,

а мальва – холодність, краса.

Дзвіночок польовий – то вдячність,

троянда – то любов свята.

Нарцис – то горда необачність,

волошка – ніжність, простота.

Саранка-лілія – сміливість,

півонія – життя багато літ,

фіалочка – сором’язливість,

любов минуща – первоцвіт.

Ми любим квіти дарувати,

й коли настане слушний час –

все те, що хочемо сказати,

букетик висловить за нас

(Д. Білоус).

4. Прочитайте виразно байку. Знайдіть однорідні члени речення й визначте

їх стилістичну функцію.

Куца Фенька

Десять літ финтила Фенька

В модній міні-юбці,

Але пари підшукати

Не вдалось голубці.

І не знала б Фенька бідна,

Як їй бути далі,

Та замітку прочитала

В свіжому журналі,

Що в столиці електронні

Є вже автомати,

Що дівкам допомагають

Женихів шукати.

Жвава Фенька найкоротшу

Одягла спідницю

І негайно полетіла

Літаком в столицю.

В інститут прибігла Фенька

Рано на світанку

І надряпала записку

На вузеньким бланку:

„Підшукай мені, машина,

Щоб жених був класний,

Представительний мужчина,

А не шкет нещасний.

Щоб імів він чин солідний,

Біля моря дачку,

Збереженія на книжці

Й льогковую тачку.

Був неп’ющий, некурящий

І до гроба вєрний.

В заключення сообщаю

Свой портрет примєрний?

В мене талія ізящна

І фігура стройна,

А за проче-остальное

Тоже я спокійна”.

Розписалася під бланком

Ще й черкнула риску.

Вклав учений у машину

Фенькину записку,

І дала машина Феньці

Відповідь куценьку:

„Представительний мужчина

Чхать хотів на Феньку”

(П. Глазовий).

5. Прочитайте вислів Леонардо да Вінчі. Який стилістичний прийом

використаний для розкриття думки?

Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода гниє або на холоді замерзає, а розум людини, не знаходячи собі застосування, нидіє (Леонардо да Вінчі).

Скажіть, яку роль можуть відіграти ці слова у вашій подальшій професійній діяльності.

6. Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Знайдіть у тексті

прості речення. Поясніть їх стилістичну функцію.

Свято Спаса дуже опоетизоване народом. І це природно. Літо майже позаду. Збирання врожаю закінчилося. Дозріває городина. Налилися яблука.

Тож і пахне це свято яблуками, медом, останніми днями лагідного літа і близькою осінню.

У наших церковних святах багато елементів давнішньої, дохристиянської культури. Кутя, писанка, коржі з маком, свячені яблука... Про це не написано в Біблії, в церковних служебниках... Це вияв звичаїв і обрядів нашого народу, способу його життя, бачення світу.

Віруючи і до Спаса не їли садовини. Перед Спасом, на Маковія, починається двотижневий піст, який у народі називається Спасівка. Назва цього передосіннього періоду обросла специфічними мовними зворотами, фразеологізмами, у яких відбилися характерні природні умови цієї пори року: „куслива, як муха в спасівку”, „киває головою, як кобила в спасівку”.

Фразеологічні звороти, прислів’я, примовки засвідчують, що Спас – наближення осені?

Прийшов Петро – вирвав листок.

Прийшов Ілля – вирвав два.

А прийшов Спас – бери рукавиці про запас.

І далі:

Прийшла Пречиста – на дереві чисто.

Прийшла Покрова – на дереві голо.

Отже, назви релігійних свят – ніби рослини з глибоким коренем народного духу (Н. Сологуб).

7. Прочитайте вислів Л.Толстого. Поясніть, який стилістичний прийом

використаний для розкриття головної думки. Розкажіть, які вимоги

висуваєте ви до себе, готуючись до майбутньої професійної діяльності.

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрий учитель. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель (Л. Толстой).

8. Прочитайте текст. Визначте його тему й мету. Охарактеризуйте

синтаксично-стилістичні засоби, скориставшись нижчеподаною схемою

Схема синтаксично-стилістичного аналізу художнього тексту

1. Виразне читання тексту. Стиль.

2. Стилістична роль речень за метою висловлювання (модальністю) та

емоційним забарвленням.

3. Макро- і мікро синтаксичні структури.

4. Стилістичні функції простих і складних речень.

5. Роль двоскладних та односкладних речень (описова, узагальнено-смислова,

виражальна).

6. Функції однорідних членів речення, вставних і вставлених конструкцій, відокремлених членів речення, локативів.

7. Функціонально-стилістична роль прямої мови, мови авторського введення, невласне прямої мови.

8. Синтаксичні одиниці, що стали основою тропів і стилістичних фігур.

9. Значення синтаксичних засобів у висвітленні теми та ідеї твору, у побудові образної системи.

10. Синтаксичні особливості індивідуального стилю мовлення.

Горда українка

У Бабиному яру в Києві, в тому місці, де під час війни починався протитанковий рів, тепер височіє великий дубовий хрест. Він поставлений 21 лютого 1992 року. 55 літ тому тут фашисти розстріляли українську письменницю Олену Телігу. Розстріляли разом з іншими патріотами, які служили Україні та її визволенню. Вона була згустком енергії, невичерпного оптимізму, романтичного максималізму і сприймання життя в усіх його проявах. Їй судилося спалахнути яскравою зіркою і згаснути в апогеї апокаліпсису тих часів. Відсвіт від тієї зірки йде до нас і понині. Біля Олениного хреста завжди живі квіти.

Якою ж була Олена Теліга?

Вона зуміла згуртувати всі патріотичні мистецькі сили столиці навколо святої справи відродження української культури. Стає головою Спілки українських письменників і лишається вірною їй до кінця. Адже знала про небезпеку і все ж пішла у той фатальний день на вулицю Трьохсвятительську в Києві, де містилася тоді Спілка. Там арештували її гестапівці. Очевидці згадують, що і кати дивувалися, як мужньо йде на смерть ця незвичайна жінка.

Вона мала рідкісний дар передчуття. Передчуття омріяного майбутнього України. Передчуття своєї ранньої жертовної смерті в ім’я того майбутнього. Передчуття повернення на рідну землю предків. І впевненості в правильності обраного шляху. Інакше чи була б такою фанатично одержимою, рішуче осяйною в своїй любові до України? А йшла ж по життю, наче по лезу ножа.

Дитинство минуло в Петербурзі, де Олена народилася в 1907 р. в сім’ї вченого-гідротехніка Івана Шовгеніва, в середовищі високоосвіченому, але російськомовному. Вищу освіту здобула на історико-філологічного відділенні Українського Педагогічного інституту в Празі.

Подружжя переїздить до Кракова, де випробовує себе труднощами емігрантського життя. Там Олена стала членом ПУК (організації українських націоналістів), очолила мистецьке об’єднання „Зарево”. Вона всіляко підтримувала культурницьку програму Олега Ольжича з відродження національної свідомості українців. Збирає кошти для видавничої діяльності, читає лекції, укладає антологію патріотичної лірики „Буде Буря!”

Так, їй, українці за походженням і українці за самоусвідомленістю, судилося жити поза рідною землею.

А жаданий берег то наближався, то віддалявся, хоч завжди був священним.

У роки визвольних змагань, коли батько працював в уряді УНР, разом із родиною переїздить юна ще Олена до Києва. Але те повернення було короткочасним. Довшим і вже назавжди сталося в липні 1941, коли вона разом із Уласом Самчуком, виконуючи важливу патріотичну місію, переходить убрід річку Сян. Потрапляє до окупованого Києва й відразу ж поринає в кипучу діяльність української патріотичної інтелігенції.

Олена Теліга мала коротке, наповнене активною патріотичною діяльністю життя. Творчий спадок її складає 36 віднайдених на сьогодні поезій, близько двадцяти публіцистичних і літературознавчих статей, які друкувалися лише в газетах та журналах. Тільки по смерті стараннями друзів за кордоном вийшли збірки „Душа на сторожі” (1946), „Прапори духу” (1947).

Поезії Олени Теліги – то світлий, радісний, оптимістичний світ емоцій, почуттів, глибоких душевних переконань. У ньому, безперечно, важливе місце займає палка любов до України. Але як усяке справжнє почуття, висловлене воно із класичною елегантністю.

Своєю поезією, своїм героїчним життям і смертю Олена Теліга заперечувала сіре, буденне скніння, міщанську обмеженість, яка засмоктує багатьох безповоротно. Її вірші дуже жіночі, переповнені почуттями, пристрастю, часом непередбачувано несподіваними асоціаціями. Водночас вони елегантні і вишукані формою – такою ж була і сама письменниця.

Відкривати Олену Телігу, доростати до сили її духу, насолоджуватися її словом – то буде найсвітліша пам’ять про неї. А людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають (Р. Мовчан).

Доберіть поезію О.Теліги. Схарактеризуйте синтаксично-стилістичні засоби?