Практичне заняття № 7

Тема : Стилістичні функції засобів словотвору

Контрольні запитання :

1. Вивчення засобів словотвору з погляду стилістики.

2. Словотвір іменників:

- суфіксація;

- префіксація;

- інші типи морфологічного словотвору;

- морфолого-синтаксичний спосіб словотвору.

3. Словотвір прикметників:

- суфікси;

- префікси;

- композити.

4. Словотвір дієслів, прислівників, займенників.

Література :

1. Мацько л.І., Сидоренко о.М., Мацько о.М. Стилістика української мови : Підручник. – к. : Вища шк., 2003. – с. 41 - 42.

2. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.: Академія, 2005. – С. 180-183.

3. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. Ред. І.К. Білодіда. – к.: Наук. Думка, 1973. – с. 286– 339.

Завдання:

1. З’ясуйте стилістичну функцію суфіксів суб’єктивної оцінки у поданому тексті.

Ой чий то кінь стоїть

Ой чий то кінь стоїть,

Що сива гривонька.

Сподобалась мені,

Сподобалась мені

Тая дівчинонька.

Не так дівчинонька,

Як біле личенько,

«Подай же, дівчино,

Подай же, гарная,

На коня рученьку».

Рученьку подала,

Правдоньку сказала:

«Ой лучче б я була,

Ой лучче б я була

Кохання не знала!

Кохання, кохання

Звечора до рання.

Як сонечко зійде,

Як сонечко зійде,

Кохання відійде…»

2. Прочитайте текст. Виконайте аналіз його морфемно-словотвірних засобів за

нижчеподаною схемою. Прочитайте текст. Запам’ятайте слова етикету

українською мовою. Скажіть, які з них і яким тоном треба промовляти.

Схема аналізу морфемно-словотворчих засобів художнього тексту

1. Виразне читання тексту. Стиль.

2. Пошук стилістично забарвлених морфем у тексті.

3. Інтерпретація дериватів. Характеристика словотворчих засобів, що надають

семантико-стилістичних відтінків словам (зменшуваності, пестливості, згрубілості, урочистості, фольклорності; книжності, розмовності, емоційності, інтимності тощо).

4. Роль морфем і словотворчих засобів у створенні образності й уточненні змісту твору.

Спілкуючись, ми неминуче вдаємося до звертання. Воно є отією чарівною паличкою, що знаходить стежини до людей…

Змалку нас привчають, як звертатися до мами, тата, дідуся, бабусі, сестри, брата, дядька, тьоті… І ми засвоюємо, що ці вирази обслуговують родинне спілкування, тобто вони придатні лише в такій ситуації. Інші – знадобляться – нам у школі, на роботі, для спілкування із незнайомими чи малознайомими людьми. Найчастіше в ролі звертань використовують ім’я (повне чи його варіанти, як-то: Оксано - Оксано, Оксаночко, Оксанусю, Оксанонько, Оксенесечко, Оксененько, Оксенонько, Оксеночко, Оксинько, Оксинонько, Оксиночко) або ім’я та по батькові (напр.: Оксано Адамівно).

Якщо співрозмовник – ваш ровесник, добрий знайомий, то в неофіційній обстановці завжди доречним буде звертання на ім’я (вік співрозмовника визначатиме вибір повного імені чи його варіанта. До незнайомої людини (в транспорті, на вулиці тощо) здебільшого звертаються опосередковано, уникаючи слів звертання, напр.: «Чи не допоможе мені…?», «Скажіть, будь ласка, котра година?» Цілком доречно в такій ситуації послуговуватись засобами титулування пане, пані, панно (напр.: «Чи не скажете, пані, як пройти…?») або добродію, добродійко (напр.: «Добродію, скажіть будь ласка, котра година»).

Дуже нешанобливо вживати в ролі звертань слова «дєвушка» (тим паче, якщо співрозмовниця – поважна людина в літах), «чувак» - до однолітків (це жаргон), бабо (до бабусі, бо ця нейтральна форма сприймається диференціація використання слів бабо і бабусю. Звертання «добродію» («добродійко», «добродії») вважаються «старою почесною назвою осіб, що добро для народу роблять».

Звертання пане, добродію повернено в ділове спілкування. І хоча перевага надається пане, пані, панове, однак ці звертання поки що не належать до активного слововжитку на всіх теренах України. До того ж, відновлюючи одні давно питомі звертання, ми знову впадаємо в нові крайнощі, забуваючи, що слова товаришу, товаришко, товариші відомі українцям з найдавніших часів.

Донедавна вважалося навіть, що слово «товариш» як звертання з’явилось наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. і використовувалося для вираження взаємоповаги переважно у робітничому середовищі.

Звертання «товаришу» шановане в Запорізькій Січі, було відновлене в ХІХ столітті як форма звертання в робітничому середовищі, заідеологізоване, іноді – до абсолюту (С. Богдан).

3. Доберіть з творів художньої літератури приклади вживання суфіксів з

лексико-граматичним та лексико-семантичним значенням. Прокоментуйте

їхні стилістичні функції.