Практичне заняття № 3

Тема : Фоностилістика

Контрольні запитання :

1. З історії вітчизняної фоностилістики.

2. Предмет вивчення фоностилістики:

а) частотне вживання фонем у текстах різних стилів;

б) звукові повтори, їх види;

в) рима.

Література :

1. Мацько л.І., Сидоренко о.М., Мацько о.М. Стилістика української мови : Підручник. – к. : Вища шк., 2003. – с. 20 – 35.

2. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. Ред. І.К. Білодіда. – к.: Наук. Думка, 1973. – с. 211 – 244.

3. Дудик П.С. Стилістика української мови : Навч. посібник. – К. : Академія, 2005. – С. 121 – 140.

Завдання :

1. Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Охарактеризуйте засоби милозвучності. Виконайте фонетико-стилістичний аналіз тексту за нижчеподаною схемою.

Мила донечко!

Ти запитуєш, звідки ця безсловесна жіноча покірність, з її рабською філософією: «Він мене б’є, а я його люблю». Страшно, боляче і образливо за Людину, коли зустрічаєшся з такою філософією в житті. Одного разу мати першокласниці розповіла мені (під великим секретом) про те, що чоловік, підозрюючи її в подружній невірності, б’є, а якщо і не б’є, то знущається іншими способами, принижує. І про все це жінка говорила навіть з почуттям задоволення: «Якби не любив, то не бив би… Значить, дорога я йому…» Коли я сказав молодій матері, що про це потрібно кричати, що це страшне зло потрібно ненавидіти, вона, злякавшись, щоб я не розголосив її таємниці, поспішно попрощалась зі мною, сказавши наостанок: «Нічого такого я вам не говорила, так і знайте…»

Август Бебель писав: «Жінка стала рабинею раніше, ніж з’явився раб». Очевидно, останнім притулком духовного рабства у світі людському буде серце жінки. Бійся цього як вогню, донечко, бійся виявитися освіченою, інтелектуально розвинутою рабинею.

Щоб по-справжньому любити, потрібно мати могутню духовну силу. І обов’язок сім’ї і школи, місія старших поколінь полягає в тому, щоб розвивати в людині цю мудру силу. Усе шкільне виховання – це, по суті, виховання любові і непримиренності: любові до вітчизни і рідного народу і непримиренної неприязні до її ворогів, любові до матері і батька, любові до людини, з якою ти станеш єдиною істотою, об’єднаєш з нею свої погляди і переконання, духовні поривання і прагнення, - одночасно непримиренність до всього, що несе в собі потенціальне або реальне зло.

Коли в присутності юнака навіть в думках про нього у тебе прискорено заб’ється серце, коли тобі захочеться, щоб молодик дивився на тебе з подивом і захопленням, вважаючи тебе єдиною в світі, це значить, в тобі пробудилася жінка, пробудилась Мати – творець нового життя.

Уяви собі шмат благородного каменя - мармуру. Майстер-скульптор може вирізьбити з цього шматка прекрасне творіння рук своїх – кам’яну квітку, троянду, що не поступається красою живій, запашній квітці з краплинками роси і відблиском ранкового світанку. Майстер-скульптор бачить квітку в безформному, красивому, але мертвому камені. Він починає різьбити, він трудиться в поті лиця, і ось з глибини мертвої матерії виступають обриси живої краси – краси рукотворної, краси, створеної людиною. Ця краса з мармуру, але мармур залишається мертвим шматком каменя до тих пір, доки до нього не доторкнулись одухотворені руки, що рухаються внутрішньою красою людини, її талантом. Ось у цих натхненних руках сила людської любові.

Так і в людських стосунках потрібно бути великим майстром, добути цю силу з глибини «дикого каменю», щоб стати гідним високої людської любові – почуття, що підносить, облагороджує. Людина, що не осяяла цього великого труда людської любові, здається мені первісною істотою, одягнутою в звірину шкуру, яка притягла в свою печеру шматок мармуру і любується ним, не підозрюючи, що в таємничих глибинах цього шматка прихована краса (В. Сухомлинський).

2. Визначте, які фоностилістичні засоби використав автор для розкриття

образів персонажів:

Вірний муж

На пляжі у свого Павла

Дружина запитала:

А що зробив би ти, якби

Оце я в річку впала?

Насупив брови чоловік:

Нащо таке питати?

Ну, я побіг би у село

Людей на поміч звати…

Але ж далеко до села. –

Зітха жона в печалі.

Заради тебе, дорога,

Побіг би я ще й далі!..

(О. Жолдак)

3. Прочитайте наведені нижче шведські прислів’я. Поясніть, як ви розумієте їх значення. Проаналізуйте засоби евфонії. Напишіть твір-роздум, обравши за заголовок одне з прислів’їв. Використайте засоби евфонії.

1. Людина завше така щаслива, або така нещаслива, якою сама себе вважає.

2. Не вір замиреній ворожнечі й полатаній дружбі.

3. Нещастя розчавлює дрібні душі, а великі робить іще більшими.

4. Хто в двадцять років не вийшов у люди, в тридцять нічого не знає, в сорок не має, той ніколи ніким не буде, нічого не знатиме і не матиме.

5. Хто нахабно підіймається вгору, той може ганебно впасти додолу.

4. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому засоби милозвучності. Вмотивуйте їх

використання.

Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Напишіть твір в художньому стилі, обравши за епіграф виділені рядки пісні. Придумайте до твору заголовок.

Схеми аналізу

Схема фонетико-стилістичного аналізу художнього тексту

1. Виразне читання тексту (правильне інтонування, наголошення). Стиль.

2. Пошук явищ фоносемантики.

3. Характеристика засобів милозвучності:

а) евфонічні чергування голосних і приголосних звуків;

б) вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення.

4. Звукопис: асонанс, алітерація, дисонанс, парономазія, ономатопея.

5. Роль у тропах і стилістичних фігурах фонетичних засобів.

6. Значення фонетико-стилістичних засобів для вираження головної думки твору та створення відповідного настрою.