4.2 Алгоритмічна частина

У цьому розділі необхідно провести остаточну формалізацію опису роботи програми з урахуванням визначених у попередній частині функцій та задач. Результатом виконання мають бути докладні алгоритми функціонування програмних модулів і, що найбільш важливо, об’єктна структура додатка, яка наочно описує схему наслідування програмних класів, характеристику членів класу – даних і функцій. Така схема є основою об’єктно-орієнтованої програми. Вона має бути синтезована таким чином, щоб якомога ефективніше використати переваги об’єктного підходу, зменшити часові і трудозатрати на розробку додатка. Правильна структура значно полегшує відлагодження програми і дозволяє уникнути логічних помилок за рахунок того, що коректні функції-члени базового класу залишаться такими ж в похідних класах (класах-нащадках). До того ж, об’єктна структура дозволяє застосовувати під час програмування визначення реального світу, коли є пряма аналогія між поведінкою та структурою програмного модуля і реального об’єкта (процесу). Спільні риси поведінки різноманітних об’єктів (навіть з різними типами даних) можна виділити і реалізувати в базовому класі без копіювання програмного коду. Така властивість (поліморфізм) дає “прозору” структуру програми і дозволяє уникнути великого об’єму коду та більшості логічних і синтаксичних помилок.

На рисунку 1 показано фрагмент структури об’єктів із зазначенням типу даних, що є членами класу, перелік функцій-членів та параметрів, що їм передаються. Якщо функції є віртуальними, треба це зазначити. Напрям стрілок відповідає спадкуванню класів для кожного з яких треба привести опис даних, призначення, і словесний опис функцій. Параметричні конструктори і деструктори класів також є повноцінними членами класів і їх використання в явному виді несе свої переваги.

Рисунок 1. Приклад фрагменту структури класів програми

При складанні опису роботи програми доцільно окремим пунктом скласти характеристику поведінки об’єктів, їх взаємодію та інтерфейс виклику функцій.

Для найбільш важливих функцій або для тих, які утримують найбільш трудозатратну частину програмного коду необхідно привести схеми алгоритмів з точки зору реалізації завдання. Вони виконуються відповідно до встановлених умовних позначень блоків. При побудові схеми алгоритму об’єкта допускається узагальнене зображення роботи окремого пристрою або елемента одним блоком.

Блоки схеми алгоритму або вершини графа нумеруються. В тексті пояснювальної записки необхідно привести лаконічний опис кожного кожного з них із зазначенням самих суттєвих дій, які повинні бути виконані. Якщо блок виконує обчислення, треба описати відповідні математичні формули і змінні.

4.3 Програмна частина

У програмному розділі необхідно виконати й описати всі дії по реалізації алгоритмів і математичних залежностей в обраному середовищі розробки прикладів. Рекомендується обирати універсальне середовище розробки і моделювання що має найбільш оптимальні інструментальні засоби реалізації.

Початкові коди які розроблені самостійно слід подавати в повному обсязі у додатку до пояснювальної записки. В розділі допускається приведення кодів основних найтиповіших програмних процедур і модулів з відповідними коментарями, що реалізують функції, описані в завданні до проекту. Пояснення слід структурувати по підпунктам відповідно до наведеного вище приклада.

Розробка програмного інтерфейсу користувача ілюструється ескізами форм і описом функцій обробників подій на кожній формі.

Застосування існуючих програмних об’єктів і функцій доцільно супроводжувати відповідними посиланнями на літературу і посібники користувача.