2 Завдання індивідуальної роботи

1. Систематизувати, розширити та поглибити знання, здобуті при вивченні дисципліни “ Економіка підприємства”.

2. Виробити навики застосування здобутих знань при вирішенні конкретних задач, пов’язаних зі створенням власного підприємства, виконанням планово-економічних розрахунків і обґрунтувань.

3. Прищепити слухачам навики самостійної роботи з нормативними та інструктивними матеріалами, спеціальною методичною літературою.

4. Навчити слухачів творчому підходові до аналізу й узагальнення отриманих результатів.

3 Структура індивідуальної роботи

Індивідуальна робота повинна містити:

• титульний аркуш;

• завдання до виконання індивідуальної роботи;

• зміст;

• вступ;

• основну частину роботи;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

4 Склад основної частини роботи

Індивідуальна робота включає наступні розділи:

1. Розрахунок виробничої собівартості продукції.

2. Формування виручки від реалізації продукції.

3. Розрахунок фінансових результатів.

4. Маржинальна оцінка фінансових результатів діяльності підрозділів підприємства.

5. Проектування беззбитковості господарської діяльності підприємства.

У першому розділі роботи проводиться розрахунок собівартості окремих видів продукції у підрозділах і по підприємству в цілому згідно з вихідною інформацією про розмір витрат у розрізі окремих калькуляційних статей.

У другому розділі роботи необхідно ви­значити виручку від реалізації в окремих підрозділах підпри­ємства та в цілому по підприємству, виходячи із відповідних оптово-відпускних цін.

У третьому розділі проводиться розрахунок прибутку (зби­тку) від операційної діяльності у підрозділах і по під­приємству в цілому (за традиційним методом).

У четвертому розділі слід провести маржинальний аналіз фінансових результатів в окремих підрозділах і всього по підприємству та отримані результати порівняти із результатами, які були встановлені у третьому розділі.

У п’ятому розділі роботи необхідно провести перевірку ви­робничої програми із забезпечення беззбиткової господарської діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

У кінці роботи слід зробити висновки про доцільність вико­ристання маржинального підходу при аналізі та проектуванні беззбиткової господарської діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

Після кожного розділу необхідно зробити висновки щодо розрахованих показників діяльності підприємства.

5 Загальні вимоги до оформлення індивідуальної роботи

У індивідуальній роботі з економіки підприємства студенти повинні показати глибокі знання теоретичного матеріалу. При цьому в роботі необхідно проявити здатність самостійно аналізувати отримані результати та формулювати висновки на цій основі.

Важливою вимогою виконання індивідуальної роботи є її ілюстрація схемами, таблицями, діаграмами.

Обсяг індивідуальної роботи з економіки підприємства повинен складати 20-30 сторінок рукописного тексту формату А4, або 15-20 сторінок машинописного тексту. Робота виконується державною мовою.

На кожний аркуш наноситься рамка з наступними полями:

1. Ліве – 20 мм;

2. Праве – 5 мм;

3. Верхнє – 5 мм;

4. Нижнє – 5 мм.

Текст роботи повинен бути написаний чітким почерком, без граматичних помилок або набраний на комп’ютері.

При використанні комп’ютерного набору в оформленні роботи необхідно дотримуватися таких правил:

Шрифт:

1. Times Roman Cyr;

2. Розмір: тексту – 14 мм; заголовків – 18 мм “жирний”.

Міжрядковий інтервал – 1,5 пт.

Текстовий матеріал розміщується в межах робочої зони аркуша. Відстань від робочої зони до тексту зліва не менше ніж 5 мм, справа – не менше ніж 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до рамки повинна бути не менше ніж 10 мм.

Титульний аркуш виготовляється друкарським способом і оформляється відповідно до додатка А.

Вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, додатки потрібно починати з нової сторінки. Підрозділи в розділах слід писати на тій же сторінці, де закінчується попередній підрозділ. Розділи, підрозділи і пункти повинні мати назви. Крапку після заголовка не ставлять.

Усі сторінки роботи повинні бути пронумеровані у штампі, який виконується на кожній сторінці зверху. Нумерація сторінок має бути наскрізною від титульного аркуша до останньої сторінки. На титульній сторінці, яка вважається першою, номер не ставлять. Другою сторінкою роботи вважається завдання, яке затверджене керівником. Третьою сторінкою є зміст роботи, четвертою сторінкою – вступ; нумерація починається з третьої сторінки.

Підрозділи та пункти нумеруються у межах кожного розділу або підрозділу, наприклад 1.1, що означає: розділ 1, підрозділ 1, або 1.2.1, що означає: розділ 1, підрозділ 2, пункт 1. У цьому ж рядку йде заголовок підрозділу або пункту.

Схеми, діаграми, таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або винести в додаток, якщо вони занадто громіздкі, при цьому в тексті повинно бути посилання на додаток). Схеми та діаграми позначаються словом “Рисунок” і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком схем та діаграм, поданих у додатках. Приклад: Рисунок 1.2 (другий рисунок першого розділу). Таблиці й формули також нумеруються в межах розділів. Перед відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слід указати: Продовження таблиці 1.2.

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, по середині сторінки. При комп’ютерному наборі формули виконуються за допомогою програми Microsoft Equation 3.0. Нумерують формули в роботі порядковою нумерацією в межах розділу біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад:

, ( )

номер

Пояснення значення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою або рівнянням у тій послідовності, в якій вони розміщені у формулі чи рівнянні.

Скорочення слів у роботі не допускається, крім загальноприйнятих скорочень, наприклад: тис. грн.

На останньому аркуші тексту роботи (тобто відразу після висновків перед списком літератури) автор ставить свій підпис, указує число, місяць, рік закінчення роботи.

При оформленні переліку використаних джерел рекомендується системна побудова бiблiографiчного списку, тобто бiблiографiчнi записи групуються за типами i значенням документів у такій послідовності:

1. Закони України (у хронологічному порядку).

2. Постанови Верховної Ради та Уряду України (у хронологічному порядку).

3. Міжнародні регламентуючі документи.

4. Документальні публікації (в середині груп – у хронологічному порядку).

5. Вітчизняні та зарубіжні роботи – книги, статті i т.д. (в алфавітному порядку).

6. Відомчі документи державних, кооперативних та інших організацій у порядку їх підпорядкування, дотримуючись хронологічного порядку.

При складанні переліку літератури застосовується суцільна нумерація джерел; назви вищезгаданих тематичних груп не вказуються. Назва джерела повинна наводитись мовою оригіналу.

Додатки розміщуються після переліку літератури у порядку появи їх у тексті роботи. Кожен додаток потрібно починати з нової сторінки. Додатки повинні мати заголовок. По середині рядка, над заголовком, має бути надруковано слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Викладення тексту має бути логічним, аргументованим, стилістично правильним. При останньому редагуванні роботи слід, перш за все, вилучити все зайве, що заважає чіткому і точному висвітленню питань: повторення, відхилення від теми, багатослів’я.