Тести моторних здібностей

Назва	Опис методики
Шкала оцінювання моторики Озерецького[42]	Розроблена М.І.Озерецьким у 1923 році. У 1955 році створена модифікація тесту – Шкала моторного розвитку Лінкольна-Озерецького. Є тестовою батареєю, спрямованою на дослідження рівня розвитку рухових умінь, окремих компонентів моторики у дітей. Містить 5 груп тестів, які діагностують статичну координацію, динамічну координацію та відповідність дій, швидкість рухів, силу рухів, синкинезію.
Міокінетичний психодіагноз Міра-і-Лопеца [221]	Автор- Е.Міра-і-Лопец (1940 рік). Досліджує особливості психомоторики в її зв'язку з нейродинамікою та характерологічними особливостями особистості. Переважно застосовується як проективна методика дослідження особистості. Складається з 7 субтестів: "лінеограми", "паралелі", "ланцюги", "верхівка замку", "кола", "зигзаги", "драбина". Досліджуваний має декілька разів обвести лінії олівцем, а потім продовжувати роботу всліпу (в умовах блокування зорового аналізатора екраном). Кількісна оцінка варіює від завдання до завдання (фіксується довжина ліній, зміщення ліній, коефіцієнт когерентності тощо).
Бендер візуально- моторний гештальт-тест [42]	Запропонований Л.Бендер у 1938 році. Методика діагностує сенсомоторну координацію. Стимульний матеріал представлений 9 стандартними картонками із зображеними на них геометричними фігурами. Досліджуваний має відтворити кожне зображення за взірцем та по пам'яті.
Теппінг-тест [88]	Запропонований Є.П.Ільїним у 1972 році. Спрямований на вивчення особливостей проявів властивостей ЦНС на основі фіксації максимального темпу рухів п'ястку. Існують апаратурна та бланкова форми методики. В останньому випадку досліджуваний має у кожному з 6 намальованих квадратів поставити олівцем (ручкою) якомога більше крапочок за обмежений час. За результатами тестування будуються криві, які можуть мати різну конфігурацію: опуклий тип (сильний тип нервової системи); рівний тип (середня сила нервової системи); нисхідний та вогнутий тип (слабкий тип нервової системи).

Висновки І питання

Коротко розглянемо основні характеристики пізнавальних психічних процесів та психодіагностичні засоби їхньої діагностики.

Сприймання – це психічний пізнавальний процес цілісного відображення предметів та явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за їхньої безпосередньої дії на органи відчуття.

Розрізняють такі види сприймання:

3. за провідним аналізатором – смакове, нюхове, зорове, слухове, дотикове, кінестетичне сприймання;

4. за формою існування матерії, що сприймається, – сприймання простору, часу, руху.

Основними характеристиками продуктивності сприймання є: – обсяг – кількість об'єктів, яку може сприйняти людина за одиницю часу;

• швидкість – час, необхідний для адекватного сприйняття об'єкта;

• точність – відповідність перцептивного образу особливостям об'єкта, що сприймається, та завданню, котре виконує суб'єкт;

повнота – ступінь такої відповідності.

Пам'ять – це психічний пізнавальний процес, який реалізується в затам'ятовуванні, збереженні та відтворенні індивідом життєвого досвіду. Завдяки пам'яті індивід у формі знання привласнює досягнення попередніх поколінь, оволодіває продуктами культури. Вона є найважливішою пізнавальною функцією, що пов'язує минуле суб'єкта з його теперішнім та майбутнім.

Пам'ять містить такі основні процеси: запам'ятовування (процес, спрямований на закріплення в пам'яті нової інформації шляхом її зв'язування з набутими знаннями); збереження (процес утримання в пам'яті інформації, отриманої шляхом запам'ятовування); відтворення (процес актуалізації інформації, отриманої в процесі запам'ятовування); забування (процес поступового зменшення можливості пригадування та відтворення завченого матеріалу).

Індивідуальні відмінності в мнемічній діяльності проявляються насамперед в обсязі, швидкості, точності, міцності запам'ятовування та готовності до відтворення:

• обсяг кількісний показник матеріалу, що був збережений або відтворений;

• точність – здатність без викривлень зберігати та відтворювати інформацію, що проявляється в степені відповідності між сприйнятим та відтвореним матеріалом;

• міцність запам'ятовування – максимальна тривалість збереження матеріалу;

• швидкість запам'ятовування – час та кількість повторень, необхідних для повного запам'ятовування певного обсягу матеріалу;

мобілізаційна готовність пам'яті – здатність легко та швидко видобувати з пам'яті необхідний матеріал

ІІ питання. Психодіагностика професійних і творчих здібностей

Остання група здібностей представлена так званими професіоналізованими здібностями, діагностика яких передбачає вивчення певних якостей, необхідних для певної професійної діяльності – художньої, музичної, канцелярської тощо (див. нижче табл. 16).

Таблиця 16