Відтворення й динаміка популяцій гідробіонтів

Найважливіші параметри популяції – її величина та її функціональна активність, визначається головним чином кількістю особин. Обидва ці параметри регулюються, підтримуючись на оптимальному рівні, пов'язаними один з одним процесами – народжуваністю й смертністю. Зрушення в співвідношенні швидкості цих процесів обумовлюють динаміку чисельності й біомаси популяцій, тип яких специфічний для кожного виду і, як будь-яка видова ознака, має адаптивний характер. Із цього положення автоматично випливає, що народжуваність і смертність самі є регульованими властивостями популяції, хоча діапазон і тип їхніх змін значною мірою закріплені спадково.

Народжуваність

Поповнення популяції новими особинами може виражатися в абсолютних і відносних показниках. Розрізняють народжуваність за той або інший термін (ΔN), за одиницю часу (ΔN/Δt) і рівень народжуваності (ΔN/NΔt), коли величина поповнення в одиницю часу віднесена до числа особин у вихідній популяції. Народжуваність за одиницю часу або миттєву швидкість відтворення для популяцій багатьох тварин обчислюють по формулі V=kn/t, де V – показник народжуваності (ΔN), п – число самок у популяції, k – середнє число яєць на кожну самку з яйцями, t – тривалість розвитку яєць (діб). Іноді миттєву швидкість відтворення виражають не числом утворених яєць, а виходом молоді, що, однак, характеризує темп відтворення не в цей момент, а попередній йому. Число особин (ΔN), що народилися в популяції, чисельністю (N) за проміжок часу (Т) можна визначити за рівнянням V=N∙ f∙ g∙ T∙ k/t, де f – відносне значення самок у популяції, g – відношення числа вагітних самок до їхньої загальної кількості.

Потрібний рівень народжуваності забезпечується в популяції маневреним використанням різних форм і ритмів розмноження, а також регулюванням плідності особин.

Форми розмноження

Для кожної популяції характерна та або інша форма розмноження, причому в ряді випадків вона змінюється залежно від зовнішніх умов. До таких змін відносяться, наприклад, чергування статевого й безстатевого розмноження, гетерогонія, метагенез, зміна гермафродитизму й роздільностатевості. Зміна статевого й безстатевого розмноження в їхній типовій формі спостерігається в популяціях багатьох найпростіших і водоростей. Перехід до статевого розмноження звичайно настає з погіршенням умов існування й веде до зниження народжуваності, разом із тим підвищуючи життєстійкість поповнення. Метагенез властивий багатьом кишковопорожнинним. Використання губками й моховинками поряд із статевим розмноженням вегетативного підвищує ефективність поповнення популяцій у несприятливих умовах, коли утворюються стійкі стадії (гемули губок, статобласти моховинок), які забезпечують відтворення популяції, перерване на той або інший період (висихання, або промерзання водойм). Гетерогонія надзвичайно широко поширена в популяціях нижчих ракоподібних і коловерток. Залежно від умов існування популяції, у першу чергу харчових і температурних, співвідношення між числом партеногенетичних і двостатевих поколінь може змінюватися. Розрізняють види моноциклічні – з одним поколінням самців у році, дициклічні – із двома, поліциклічні – з багатьма й ациклічні – ті, що відтворюються майже винятково партеногенетично.