Державна пенітенціарна служба України

Чернігівський юридичний коледж

Цикл педагогіки та психології

Курс: Соціальна психологія

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи з навчальної дисципліни «Соціальна психологія» на період проведення карантинних заходів з 24.02.2012 по 10.03.2012

Форма навчання – денна

Підготував: викладач циклу педагогіки

та психології

майор внутрішньої служби

Майборода І.А.

Чернігів - 2012 Тема 6. Особливості спілкування та взаємодії особистості

План

1.Загальні питання проблеми спілкування

2.Види спілкування

3.Перешкоди у спілкуванні

4.Невербальна комунікація та її особливості

Методичні рекомендації для підготовки до теми.

Вивчення даної теми передбачає ознайомлення з поняттям спілкування та структурою

спілкування, основними сторонами спілкування; розгляд характеристик різних видів спілкування у повсякденному житті особистості;

Спілкування - це найважливіша категорія соціально-психологічної науки. В певному розумінні соціальну психологію можна розглядати повністю через призму спілкування, бо всі сторо­ни соціальних процесів опосередковано спілкуванням. Явища спілкування породжують такі феномени як сприйняття і розуміння людьми одне одного, лідерство і керівництво, згуртованість, конфліктність та ін.

Від народження до смерті людина перебуває у просторі відносин і різноманітних взаємодій з іншими людьми. Ці взаємодії надзвичайно багатоликі за своїми цілями, формами і умовами протікання. Так, люди можуть взаємодіяти в парах або малих групах, безпосередньо або опосередковано - через засоби зв'язку, масової комунікації, різні види мистецтва. Вступати в соціальний контакт можуть окремі люди і цілі народи, зв'язок між партнерами може бути емоційним, діловим, соціально-формальним.

Спілкування є багатомірним явищем. Про це свідчить хоч би різноманіття характеристик, які використовуються при його описі: пряме, безпосереднє, опосередковане, особистісне, міжособистісне, ділове, офіційне, рапортне, резонансне, масове та ін.

Різні види та форми спілкування, доповнюючи один одного, створюють в сукупності цілісну систему спілкування, яка є одним із найскладніших соціальних феноменів.

В буденності, яка функціонує за законами здорового глузду, кожен більш-менш уявляє, що таке спілкування, проте в науці не кожен автор, що аналізує це поняття, дає йому конкретне визначен­ня, виявляє його сутність.

Перше питання Загальні питання проблеми спілкування

Спілкування –зв’язок між людьми в результаті якого здійснюється вплив один на одного. Спілкування це потреба в іншій людині. За допомогою спілкування людина організовує інші види діяльності, обмін інформацією, виробляється програма дій взаємовпливів. У процесі спілкування формуються, проявляються, реалізуються різні види міжособистісних взаємовідносин.

Модель комунікативного процесу ( Лассуєл):

1. Хто (передає) – комунікатор;

1. Що (передається) – повідомлення;

2. Як (здійснюється передача) – канал;

3. Кому (направлено повідомлення) – аудиторія;

4. З яким результатом передається – ефективність.

У спілкування можуть вступати не тільки окремі індивіди а й цілі групи. У залежності від цього розрізняють:

- особистісне

- групове

- міжгрупове – контакт двох груп.

Структура спілкування ( Г.М.Андрєєва):

Комунікативна – обмін інформацією;

Інтерактивна – обмін знаннями та діями;

Перцептивна – процес сприйняття та встановлення контактів.

Зміст – інформація, що передається від однієї живої істоти до іншої( потреби, емоції, досвід, знання).

Мета – це те, заради чого у людини виникає даний вид активності ( мати попереджає про небезпеку у тварин).

У спілкуванні проявляються такі основні його функції:

Інформативно-комунікативна — з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.

Регулятивно-комунікативна — відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.

Афективно-комунікативна — відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки та розшифровки інформації, яка передається у процесі спілкування від однієї живої істоти до іншої.( дотики, органи чуття, мова та інші знакові системи).

У залежності від змісту, мети та засобів спілкування можна виділити наступні види спілкування.

Види спілкування:

1. у залежності від змісту:

• матеріальне – обмін предметами чи продуктами господарства;

• когнітивне – обмін знаннями, розширення кругозору;

• кондиційне – обмін психічними або фізіологічними станами (підняти або зіпсувати настрій);

• мотиваційне – обмін цілями, інтересами, мотивами, потребами ( актуалізація потреб, установка до дії);

• діяльне – обмін діями та операціями.

1. у залежності від засобів спілкування:

• безпосереднє – за допомогою органів спілкування (голос, руки, голова, тулуб);

• опосередковане – спец., засоби (телефон, аудіо - відео носії).

• пряме – особистісні контакти та безпосереднє сприйняття11;

• відносне –здійснюється за допомогою посередників ( скажімо, переговори між конфліктуючими сторонами на державному, груповому та сімейному рівнях).

• ділове–суспільна продуктивної діяльність; особисте – проблеми внутрішнього характеру (пошук сенсу життя , внутрішній конфлікт.)

• інструментальне – не стимулюється власною потребою, спілкування заради задоволення;

• цільове слугує засобом задоволення специфічної потреби а саме потреби у спілкуванні;

2. у залежності від мети спілкування:

• біологічне – для підтримання та розвитку організму;

• соціальне – встановлення та розвиток інтерперсональних та соціальних відносин особистісного росту індивіда.

Результатом спілкування є взаємовплив однієї людини на іншу.