1. Об’єктно-орієнтований підхід у програмуванні

1.1. Технології програмування

Технологія програмування - це сукупність методів і засобів розробки (написання) програм і порядок застосування цих методів і засобів.

На ранніх етапах розвитку програмування, коли програми писалися у виді послідовностей машинних команд, яка-небудь технологія програмування була відсутня. Перші кроки в розробці технології полягали в представленні програми у виді послідовності операторів (операторний підхід).

Зі збільшенням розмірів програм стали виділяти їхні відособлені частини й оформляти їх як підпрограми. Це поклало початок процедурному програмуванню - велика програма представлявся сукупністю процедур-підпрограм. Процедурний підхід зажадав структурування майбутньої програми, поділу її на окремі процедури. При розробці окремої процедури про інші процедури було потрібно знати тільки їхнє призначення і спосіб виклику. З'явилася можливість переробляти окремі процедури, не торкаючись іншої частини програми, скорочуючи при цьому витрати праці і машинного часу на розробку і модернізацію програм.

Наступним кроком у поглибленні структурування програм стало так зване структурне програмування, при якому програма в цілому й окремих процедурах розглядалися як послідовності канонічних структур: лінійних ділянок, циклів і розгалужень (1965 рік – теорема Бома і Джакопіні). З'явилася можливість читати і перевіряти програму як послідовний текст, що підвищило продуктивність праці програмістів при розробці і налагодженні програм.

Процедурне і структурне програмування торкнулися насамперед процесу опису алгоритму як послідовності кроків, що ведуть від вихідних даних до шуканого результату. Для вирішення спеціальних задач стали розроблятися мови програмування, орієнтовані на конкретний клас задач: на системи керування базами даних, імітаційне моделювання і т.д.

Застосування програм у найрізноманітніших областях людської діяльності привело до необхідності підвищення надійності всього програмного забезпечення. Одним з напрямків удосконалення мов програмування стало підвищення рівня типізації даних.

Модульне програмування – програмний продукт розглядається як сукупність взаємозв’язаних модулів.

• Всі універсальні мови програмування, незважаючи на розходження в синтаксисі і використовуваних ключових словах, реалізують ті самі канонічні структури: оператори присвоювання, цикли і розгалуження. В усіх сучасних мовах присутні визначені (базові) типи даних (цілі і дійсні арифметичні типи, символьний і, можливо, рядковий тип), є можливість використання агрегатів даних, у тому числі масивів і структур (записів). Для арифметичних даних дозволені звичайні арифметичні операції, для агрегатів даних звичайно передбачена тільки операція присвоювання і можливість звертання до елементів агрегату. Разом з тим при розробці програми для рішення конкретної прикладної задачі бажана можливо велика концептуальна близькість тексту програми до опису задачі.

Подальшим розвитком є об'єктно-орієнтований підхід до програмування.

Таким чином, виділяють чотири типи (покоління) мов програмування, які орієнтувалися на:

1) математичні обчислення;

2) алгоритми;

3) дані ;

4) об’єктно-орієнтовані абстракції.