Творчість Вінсента Ван Гога

В. Ван Гог (1853-1890) – голландський живописець, представник постімпресіонізму. Народився в Гроот-Зюндерт в багатодітній сім’ї протестантського пастора. В 1879 р. стає пастором в бельгійському шахтарському поселені Борінаж. В ранніх творах змальовував тяжке життя селян, шахтарів, робітників (“Їдять картоплю”). Протягом усього життя молодший брат Тео був меценатом для Ван Гога. В 1886 р. Ван Гог їде до Парижу, де знайомиться з імпресіоністами та П. Гогеном. Відвідував академічну майстерню Фернана Кормона. Захоплюється японською гравюрою.

В 1888 р. художник переїхав у Арль (пд. Франції). Твори цього періоду відзначаються експресією, контрастними сполученнями кольорів, вільним пастозним мазком (“Зоряна ніч”, “Нічне кафе в Арлі”, “Червоні виноградники в Арлі”, “Арлеанські дами”, “Соняшники”).

В 1889 р. Ван Гог потрапляє в психіатричну лікарню Сен-Поль в Сен-Ремі. В 1890 р. художник приїжджає в Овер до лікаря Гаше (“Портрет лікаря Гаше”). Роботи останніх років напружені, емоційні, гостродраматичні. 29 липня 1890 р. Ван Гог помирає. Роботи: «Автопортрет з трубкою»; «Пейзаж в Овері після дощу»; «Портрет лікаря Рея»; «Море в Сент-Марі»; «Стілець Ван Гога».

Модернізм (фр.- сучасний) – загальна назва ряду художніх течій поч.XX ст., яким властиво розрив з традиційним минулим і пошук нових форм (імпрес., постімпрес., стиль Модерн).

Авангардизм (фр. – передовий загін) – умовна назва новаторських напрямків XX ст., яким притаманно пошук нових, нетрадиційних засобів вираження та активний, іноді агресивний протест спрямований на зміни у світогляді суспільства (кубізм, футуризм, абстракціонізм, сюрреалізм).

Стиль Модерн

Модерн (фр.- сучасний) – стиль в європейському мистецтві к.XIX – поч.XX ст.(1880-1914 рр), для якого характерно синтез усіх видів образотворчого мистецтва: архітектури, живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Основним засобом вираження був орнамент. Модерн, шляхом спрощення, освоював риси мистецтва різних епох і стилів. Особливого розквіту досягла архітектура, що об’єднала у собі всі види обр.мистецтва. У ній усі деталі повинні були бути настільки пластичними, щоб створювати враження розтікаючої форми, без чітких граней (рос. арх. Федір Шехтель: будинок Рябушинського в Москві, іспанський арх. Гауді: Каса Міла, церква Саграда Фамілія в Барселоні, дом Батло, парк Ґуель ).

Твори живопису і скульптури втрачають самостійність і стають елементами інтер’єру. У живописі переважає панно, у скульптурі – рельєф. Для живопису характерно: гнучка лінія, відсутність глибини і світлоповітряної перспективи, а у формах – маси; переважають великі плоскі кольорові плями, символізм, стилізований орнамент (австрійський .худ. Гюстав Клімт «Поцілунок», «Музика», «Кохання»,; укр.худ. Олекса Новаківський «Автопортрет з дружиною», «Натюрморт» та Федір Кричевський триптих «Життя»). Розквіту досягла тиражна графіка і плакат (плакати чеського худ. Альфонса Мухи). Монументальний живопис: укр.худ. Модест Сосенко - розпис в Музичному інституті ім. Лисенка у Львові.

Найбільшого розповсюдження стиль Модерн зазнав у декоративно-ужитковому мистецтві у вигляді спрощеного орнаменту, що огортав усі форми. Це кераміка, меблі, що прикрашалися різьбою, розписами, кольоровим склом, тканини, ювелірні вироби.

Для стилю Модерн характерно: стилізація, декоративність, символізм, плавність ліній, криволінійність форм, спрощений рослинний орнамент. Модерн дав поштовх до виникнення нових напрямків, таких як національна романтика і неокласика.