6.3.2.2. Організація медичної допомоги потерпілим в осередку хімічного ураження сдор

Організація медичної допомоги потерпілим під час аварій на ХНО має певні особливості. Велика кількість хімічних підприємств, які мають різні технологічні цикли і виробляють різноманітні хімічні речовини, робитоь унікальною майже кожну аварійну ситуацію. Саме аварії на ХНО створюють для діяльності медичної служби найскладнішу обстановку. Це пов’язано із:

• раптовістю НС;

• навдзвичайною токсичністю більшості СДОР;

• відсутністю резерву часу для проведення рятувальних заходів і надання медичної допомоги;

• можливістю появи вторинних хімічних реакцій, часто непередбачуваних, в результаті яких в атмосферу будуть виділятися додаткові СДОР;

• висока імовірність розвитку комбінованих (отруєння-опік, отруєння-травма) і поєднаних (різноманітними СДОР) уражень.

Вирішальне значенння у виживанні людей має час надання першої медичної допомоги. Якщо її надано до 3 год з моменту отруєння, то помирає до 60 % важкоуражених, понад 6 год — до 90 %.

Співвівдношення уражених із різними ступенями важкості інтоксикації в умовах аварій на ХНО є достатньо постійним:

• 1-4 % — важкі,

• 5-10 % — помірного ступеня важкості,

• 85-90 % — легкі

• летальність — 1-2 %.

Люди, які перебуватимуть в безпосередній близькості від епіцентру хімічної катастрофи, де створюються надзвичайно високі концентрації токсичних сполук отримають важкі ураження. Тільки негайна медична допомога (в перші хвилини) ураженим може урятувати їх життя. В інших зонах переважає контингент уражених помірного і легкого ступенів важкості. Через кілька годин після аварії внаслідок подальшого розвитку інтоксикації кількість тяжко уражених зростатиме.

В перший період (до 30 хв. після безпосереднього контакту із ОР) слід евакуювати потерпілих із зони ураження, здійснити деконтамінацію та екстрене симптоматичне лікування.

Протягом другого періоду (години) необхідно надати спеціалізовану медичну допомогу з урахуванням даних про характер дії токсиканту, можливості антидотної терапії.

Протягом третього періоду (дні, тижні) проводиться реабілітація, з урахуванням характеру дії токсиканту.

6.3.2.3. Організація медичної допомоги потерпілим в осередку радіаційного ураження

Характер патології під час радіаційних аварій мирного часу значною мірою подібний до бойової терапевтичної патології .

Досвід організації медичної допомоги потерпілим при аварії на ЧАЕС свідчить, що долікарська і перша лікарська допомога надається медперсоналом пункту охорони здоров’я АЕС і БШМД від 0,5 до 3-4 годин після аварії. Сюди відносились:

• вихід потерпілих з промислового майданчика;

• часткова санітарна обробка;

• введення проти блювотних та інших симптоматичних середників;

• евакуація осіб з вираженою первинною променевою реакцією.

Особи із задовільним самопочуттям обстежувались в медико-санітарній частині протягом перших 12-24 годин. Через 12 годин до зони катастрофи прибула спеціалізована бригада, яка оглянула протягом 36 год 350 осіб.

Направлені в зону катастрофи медичні установи повинні посилюватися терапевтами-радіологами і гематологічними групами чи бригадами і забезпечуватися необхідною апаратурою, обладнанням і майном.

Медичне сортування проводиться з метою визначення:

• необхідності проведення спеціальної (санітарної) обробки;

• терміновості надання медичної допомоги;

• її виду та обсягу;

• потреби в евакуаційному забезпеченні.

Основними критеріями визначення ступеня важкості ГПХ є:

 термін виникнення, вираженість нудоти;

 термін виникнення, вираженість блювоти;

 наявність первинної еритеми;

 рівень лейкоцитозу;

 лімфопенія протягом першої доби після опромінення.

До осіб, які потребують надання невідкладної медичної допомоги в період первинної променевої реакції належать потерпілі ІІІ-ІV ступенів важкості.

Особам з І-ІІ ступенями важкості допомога в період первинної реакції може бути відкладена.

Потерпілі з дозою опромінення не більше 1 Грей у цей період, як правило медичної допомоги не потребують.

Евакуаційно-транспортне сортування уражених припускає, що після купірування блювоти і виведення з колапсу особи з ГПХ ІІІ-ІV ступенів важкості в період первинної променевої реакції є транспортабельними.

Найскладнішими питаннями при наданні допомоги потерпілим внаслідок аварії на РНО є:

 своєчасне і якісне проведення медичного сортування із виділенням потоку осіб, які отримали опромінення менше 1 Гр.;

 надання невідкладної медичної допомоги особам, які мають блювоту та колапс;

 проведення повної (часткової) санітарної обробки;

 евакуація авіаційним транспортом до спеціалізованих лікувальних установ.

Висновки

Санітарні втрати під час НС виникають раптово, їх кількість зазвичай перевищує можливості органів охорони здоров’я у наданні медичної допомоги в оптимальні для порятунку їхнього життя терміни. Тому саме система лікувально-евакуаційного забезпечення потерпілих є найнеобхіднішим способом і методом організації надання медичної допомоги в складних умовах НС.