ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА екстреної медичної допомоги та МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ
“Затверджую”
Завідуючий кафедрою ЕМД та МК
професор В. Криса
“____”________________ 2011 р.
Лекція з предмету
“Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці”
|
Тема № 6. |
"правові та організаційні питання охорони праці медичних та фармацевтичних працівників" |
Підготував викладач кафедри ЕМД та ВМ С. І. Копчук
Обговорено на засіданні кафедри
“ 31 ” серпня 2011 р.
Протокол № 1.
Івано-Франківськ, 2011
Література
Бедрій Я.І. Охорона праці: Навчальний посібник. – Львів: в-во „еК.К.Ко”, 1997. – 258 с.
Валяева К.Н. Справочник по охране труда работников здравоохранения. – Москва. „Медицина”. – 1975. – 399 с.
Краснов Л.М. Организация работы по охране труда на предприятии. – Днепропетровск. – «Проминь». – 1990. – 240 с.
Васільчук М.В., Винокурова Л.Е.Тесленко М.Я. Основи охорони праці. – Київ «Просвіта», 1997 р.
|
|
Навчальні питання і розрахунок часу | |
|
|
Закон України “Про охорону праці”. Основні принципи трудового права. Трудовий договір. Прийом на роботу молодих спеціалістів. |
|
|
|
Медичні огляди працівників. Нормативно-правові акти. |
|
|
|
Поняття заробітної плати та принципи її диференціації. Особливості оплати праці працівників охорони здоров’я при відхиленні від звичайних умов роботи. Типи робочого часу. Щорічні та додаткові відпустки. |
|
|
|
Трудова дисципліна. Внутрішній розпорядок. Заходи адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни. Матеріальна відповідальність, види |
|
ВСТУП
Охорона праці як наукова дисципліна виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину, теорії ризику. Головними об’єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва.
Охорона праці, техніка безпеки та поліпшення умов праці, зниження загальної та професійної захворюваності є обов’язковими складовими соціально-економічного розвитку суспільства. Створення для працівників безпечного і сприятливого у санітарно-гігієнічному відношенні виробничого середовища має бути неодмінною умовою підвищення працездатності і продуктивності праці людини, подовження її трудового довголіття.
1. Закон україни “про охорону праці”. Основні принципи трудового права. Трудовий договір. Прийом на роботу молодих спеціалістів
Зміст поняття “охорона праці” визначено статтею 1 Закону України “Про охорону праці”. Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.
Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України “Про охорону праці”, “Про охорону здоров’я”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” та інші.
У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю яку вони вільно обирають або на яку погоджуються. Конституція гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці. Роботодавець зобов’язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до умов безпеки і гігієни праці. Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного рівня, підготовки та перепідготовки робітників.
Закон України “Про охорону праці” визначає основні поняття конституційного права громадян на охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці: пріоритет життя і здоров’я працюючих, відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці:
комплексне вирішення завдань охорони праці шляхом створення Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
соціальний захист працівників, повне відшкодування завданої шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств;
організація навчання населення професійної підготовки і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.
Цей закон гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний захист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілому, погіршення стану здоров’я. Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат. Закон проголошує, що працівник може відмовитись від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а роботодавець буде при цьому виплачувати йому середній заробіток. Для фінансування заходів з охорони праці створюються фонди охорони праці.
Кодекс законів про працю України – основний закон національного трудового законодавства. Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі тощо.
Згідно ст. 18 закону України “Про охорону праці” працівник зобов’язаний:
- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
- додержувати зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
- проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Ст. 21 Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи чи організації, або уповноважений зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені Законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право укладання трудового договору, на одному або одночасно декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством колективним договором або угодою сторін.
Ст. 23 Строк трудового договору. Трудовий договір може бути:
- безстроковий, що укладається на невизначений строк;
- на невизначений строк, встановлений за погодженням сторін;
- таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Ст. 24 Укладання трудового договору. Трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу. Забороняється укладання трудового договору з громадянами, якщо за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.
Ст. 25 При укладанні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Ст. 26 Випробовування при прийнятті на роботу.
При укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробовування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробовування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) прийняття на роботу. В період випробовування на працівників поширюється законодавство про працю.
Випробовування не встановлюється при прийнятті на роботу:
- осіб, що не досягли 18 років;
- молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
- молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
- осіб, звільнених в запас з військової служби (або альтернативної);
- інвалідів;
- направлених на роботу, відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.
Випробовування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, установу, організацію, а також в інших випадках, не передбачених законодавством.
Ст. 28 Результат випробовування. Коли строк випробовування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробовування і наступне розірвання трудової угоди допускається на загальних умовах.
Ст. 29 Обов’язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. До початку роботи укладеним трудовим договором власник зобов’язаний:
- роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах, відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
- ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
- проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.