6.3.1.4. Організація емд під час катастроф на залізниці.

Ліквідація наслідків катастроф на залізничному транспорті значною мірою визначається оперативною інформацієюдиспетчерської служби про те, що сталося і де, а також ступенем готовності рухомих формувань ЕМД і тарнспортних засобів евакуації потерпілих до роботи на місці події.

Організація ЕМД потерпілим під час катастроф на залізниці принципово не відрізняється від такої у разі авіакатастрофи чи ДТП. Проте у випадку значних катастроф, особливо в місцях, віддалених від населених пунктів, необхідно:

• максимально достовірно з’ясувати розміри катастрофи,

• її точні координати,

• інформувати поблизу розташовані лікувальні установи та підрозділи санавіації,

• негайно направити до району катастрофи БШМД,

• спрямувати в район катастрофи оперативну лікарську бригаду, яка на місці події організує роботу лікарських БШМД і евакуацію потерпілих до польових стаціонарних установ.

До прибуття оперативної лікарської бригади керівництво БШМД на місці аварії покладається на лікаря першої прибулої бригади. Як і під час інших катастроф, на місці залізничної катастрофи:

• створюються пункти збору потерпілих;

• проводяться їх медичне сортування та реєстрація;

• надається ЕМД;

• організовується евакуація.

Під час надходження потерпілих до лікарні завдання ЕМД і лікування мають узгоджуватися з планом роботи даної лікувальонї установи за НС.

6.3.2. Особливості організації лез при найбільш поширених промислових аваріях та катастрофах

6.3.2.1. Організація емд під час аварій у вугільних шахтах

Вибух у шахті метану і вугільного пилу протягом надзвичайно короткого відрізку часу спричиняє великі руйнації, отруює атмлсферу й уражає гірників, розповсюджуючись на великі відстані. Такі вибухи супроводжуються:

• потужною ударною хвилею;

• масштабними обвалами породи;

• виникненням полум’я високої (до 1500-2000 º С) температури;

• утовренням виоких концентрацій отруйних газів.

Організація медичної допомоги потерпілим під час НС у шахтах має свої особливості. Перша медична допомога часто надається запізно через неможливість її провести в порядку само- і взаємодопомоги. Гірники, які перебувають поза зоною вибуху не в стані надати допомогу або винести потерпілих на свіже повітря, тому що проникнути в район неможливо через наявність в атмосфері небезпечних конценнтрацій отруйних речовин. Практично допомога потерпілим розпочинається тільки з моменту прибуття підрозділів, які оснащені ізолюючими киснево-дихальними апаратами.

Надання допомоги відбувається в 4 етапи:

1. у районі вибуху з евакуацією на підземну медичну базу;

2. на підземній медичній базі з евакуацією на поверхню;

3. при евакуації потерпілих дор лікувальних установ;

4. лікування в стаціонарі.

1 етап. Виявивши потерпілого, рятувальники повинні негайно розпочати оксигенотерапію за допомогою ізолюючої киснево-дихальної апаратури. Медичний працівник, діагностувавши ураження, надає потерпілому необхідну медичну допомогу. Всі заходи проводяться якомога швидше і в подальшому потерпілого виносять на підземну медичну базу. При цьому продовжується оксигенотерапія.

2 етап. Підземна медична база організовується обов’язково в такому місці, де є належна ветиляція, або на підземному медичному пункті, якщо такий розташований поблизу району вибуху. На підземній медичній базі проводять огляд потерпілих, надання медичної допомоги, сортування, з обов’язковим визначенням черговості евакуації. Потерпілих розподіляють на 4 групи.

1. Легко потерпілі — термічні опіки до 10% поверхні тіла, забиття, легкий ступінь ураження СО.

2. Потерпілі помірної важкості — термічні опіки до 20% поверхні тіла, поодинокі закриті переломи кісток кінцівок, отруєння СО середнього ступеня, шок І ступеня.

3. Важко потерпілі — термічні опіки до 40 % поверхні тіла, переломи ребер, кісток кінцівок, таза, отруєння СО помірного і тяжкого ступеня, шок І-ІІ ступеня.

4. Вкрай важко потерпілі — термічні опіки понад 40% поверхні тіла, внуирішньопорожнинні крововиливи, шок ІІІ-ІV ступеня, термінальні стани.

3 етап. Після проведення необхідних лікувальних заходів легко потерпілих піднімають із шахти в супроводі фельдшера (один фельдшер може супроводжувати 2-3 потерпілих)

Далі евакуюють потерпілих помірного ступеня важкості, для надання ЕМЕ яким потрібно більше часу. Кожного такого потерпілого супроводжує досвідчений фелдьдшер або лікар.

Важкі і вкрай важкі потерпілі затримуютьтся на підземній медичній базі на період, необхідний для проведення реанімаційних і протишокових заходів. Їх евакуюють до стаціонару з першою нагодою у супроводі лікаря.

4 етап. Під час надходження потерпілих до лікарні завдання ЕМД і лікування мають узгоджуватися з планом роботи даної лікувальонї установи за НС.