Вхідні дані для порівняльної оцінки інвестиційних проектів

Інвестиції	Проект А	Проект Б
	60 000	65 000
Доходи за перший рік	27 000	40 000
за другий рік	20 000	35 000
за третій рік	12 000	10 000
за четвертий рік	9 000	5 000
за п’ятий рік	7 000	0
Прибуток (інвестиції-сукупні доходи)	15 000	25 000

Термін окупності показує, як швидко фірма зможе перетворити інвестиції й активи назад в гроші. Значною перевагою цього методу є його простота. Разом з тим цей метод має ряд недоліків. По-перше, термін окупності - це далеко не завжди правильна міра вимірювання прибутковості. По-друге, цей метод ігнорує потік доходів після окупності.

Для оцінки капітальних вкладень потрібно визначити інвестиції, дохід і прибуток для декількох альтернативних проектів в часі. Саме на цьому ґрунтується метод розрахунку поточної вартості.

Таблиця 2.

Порядок розрахунку поточної (теперішньої) вартості

Показники	Проект А		Проект Б
	Абсолютна вартість	Вартість після дисконту-вання	Абсолютна вартість	Вартість після дисконту-вання
Інвестиції	-60 000	-60 000	-65 000	-65 000
Доходи за перший рік	27 000	24 545	40 000	36 364
за другий рік	20 000	16 529	35 000	28 926
за третій рік	12 000	9 023	10 000	7 519
за четвертий рік	9 000	6 152	5 000	3 418
за п’ятий рік	7 000	4 375	0	0
Сукупні доходи	75 000	60 624	90 000	76 227
Сукупний прибуток	15 000		25 000
Поточна вартість сукупного прибутку, яку буде одержано в майбутньому		624		11 227

За допомогою розрахунку поточної вартості порівнюється поточна вартість майбутніх грошових надходжень від програми капіталовкладень з первинним відтоком грошових коштів, пов'язаним з капіталовкладеннями. Чисте надходження готівки визначається як різниця між планованим доходом від інвестицій і планованими витратами на них.

Розглянемо цей прийом на прикладі. Інвестиції потрібно робити зараз, тому їх вартість після дисконтування рівна тій величині, яку потрібно вкласти (дисконтуючий множник рівний одиниці). Разом з тим доходи будуть отримані через рік, два або декілька, тому сьогодні доходи, які будуть отримані в майбутньому, вартують менше.

З табл. 2 видно, що якщо оцінювати проекти з погляду прибутку, то доцільний проект Б.

Чиста поточна вартість - це різниця між сумою дисконтованих чистих грошових доходів і інвестиціями. Якщо чиста поточна вартість позитивна, то інвестиції перспективні для фірми, якщо немає проектів з більш високою чистою поточною вартістю.

Показник рентабельності оперує з такими ж змінними, як і чиста поточна вартість, але комбінує їх по-іншому. Показник рентабельності інвестицій (РІ) визначається як відношення поточної вартості до витрат на капіталовкладення:

Якщо РІ більший за одиницю, то інвестиції доцільні.

Внутрішня ставка віддачі визначається як ставка дисконту, яка забезпечує рівність нинішньої вартості чистого потоку доходів від проекту і вартості суми інвестицій.

де г - дисконтна ставка, при якій чиста поточна вартість рівна нулю.

Існує правило, згідно з яким, якщо внутрішня норма рентабельності більше або рівна процентній ставці дисконту, то інвестиції доцільні.

Аналіз інвестицій у цінні папери. Метою виходу фірми на фондовий ринок є збільшення фінансових можливостей, зниження ризику підприємницької діяльності або захист своїх заощаджень від інфляційних процесів. Завдання аналізу в обгрунтуванні рішень з приводу фінансових інвестицій полягають в оцінці доходності та ризику за кожним видом фінансових вкладень та їх середнього рівня, здійсненні порівняльного аналізу альтернативних варіантів інвестиційного портфеля, прогнозуванні ефективності інвестиційного проекту та ретроспективній оцінці результативності фінансово-інвестиційної політики фірми в цілому.

Інформаційною базою зовнішнього фінансового аналізу підприємства (товариства)- емітента є публічна фінансова звітність відкритих акціонерних товариств, проспекти емісії акцій та облігацій, звіти про підсумки випуску цінних паперів і звіти по цінних паперах, що подаються до реєструючих державних органів, звіти до органів державної статистики. Джерелами інформації для проведення внутрішнього управлінського аналізу та прийняття управлінських рішень на рівні організації-емітента крім перерахованих вище є засновницькі документи, статут акціонерного товариства, рішення зборів акціонерів, інші доступні доречні матеріали.

При прийнятті рішення стосовно доцільності придбання чи продажу певного фінансового активу суб’єкти ринку здійснюють їх оцінку. Найпоширенішими показниками оцінки акцій є такі, як розмір дивідендів, дохід на одну акцію, коефіцієнт дивідендних виплат, коефіцієнт співвідношення поточної ціни до доходу на одну акцію, балансова ціна акції, коефіцієнт співвідношення поточної ціни на одну акцію до її балансової ціни. Дуже часто кількісні показники доповнюються якісними, такими як оцінка надійності емітента, його перспективності, репутації і т.д. Іншими словами, оцінка акцій на практиці виглядає не стільки як оцінка цінних паперів емітента, скільки як оцінка самого емітента. Враховуючи те, що акція – це не боргове зобов’язання, а ризиковий вклад, головна цінність якого не у сьогоднішніх дивідендах, а у майбутніх очікуваних прибутках, причому пов’язаних із зростанням ринкових цін на ці акції, слід максимальну увагу приділити збору і аналізу широкого спектру інформації, що стосується обраної інвестором акціонерної компанії, її можливостей та перспектив.

На жаль, за сьогоденних умов достатня інформація про діяльність акціонерних підприємств, яка розкриває їх істинний стан, ще не скоро буде доступною. Фондовий ринок ще не здатний до швидкого реагування на найменші відхилення у роботі окремих компаній, а його інформаційна інфраструктура не постачає інвесторам інформацію, необхідну їм для самостійних оцінок. Водночас слід докладати зусиль для її максимального отримання і опрацювання.

Основними показником для оптимізації вибору облігаціонера є показник сумарного доходу за весь період позики, а основними аналітичними показниками – поточна доходність за облігацією і доходність до погашення.

У випадку необхідності вибору оптимального варіанту інвестування на альтернативній основі доцільно застосувати багатовимірну комплексну порівняльну оцінку фінансового стану та ділової активності підприємств-емітентів (рейтинг). Її складовими етапами є: збір і аналітичне опрацювання даних за досліджуваний період часу; обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану підприємства; їх класифікація; розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки; ранжування підприємств за рейтингом.

Зміст фундаментального аналізу. Він починається з оцінки чинників, що впливають на ринок в цілому. Необхідно визначити, високий або низький рівень даної фірми щодо бізнесу в середньому. Припустимо, що фірма прибуткова, але інші інвестори знають про це. В результаті індекс підіймається. Наступне питання, яке потрібно з'ясувати: чи підвищить бюджетний дефіцит ставку відсотка? Якщо так, то підприємства, які потребують позик, можуть не мати успіху.

Важливо з'ясувати положення галузі на ринку. Бажано обрати ті галузі, які можуть дати якнайкращі результати протягом року. Потім в цих галузях встановлюють компаній-лідерів. Залежно від стадії розвитку розрізняють галузі, що народжуються, ростуть, стабільні, циклічні, спекулятивні і в'януть.

Для диверсифікованих компаній потрібен міжгалузевий аналіз. Після нього необхідний кількісний і якісний аналіз фірми. Кількісний аналіз - це діагностика фінансового положення підприємства, вивчення менеджменту на фірмі.

Суть фундаментального аналізу полягає у вивченні таких основних показників абсолютного рівня масштабів і ефекту від діяльності, як обсяг продажу, чистий прибуток, група показників відносної результативності фінансово-господарської діяльності (рентабельність) та ефективності використання всіх груп задіяних ресурсів. Значна увага приділяється фінансовому стану підприємства та його динаміці (стану та структурі активів, структурі джерел їх формування, фінансовій стійкості, показникам платоспроможності та ліквідності). Додатковий аналіз включає оцінку конкурентного становища фірми, перспектив галузі, в якій діє емітент, умов праці, охорони довкілля, стану засобів, перспектив технологічних та організаційних змін і впроваджень, ступеня залежності від застосування державно-політичних рішень, особистих якостей керівників та ін. Значна частина характеристик, що беруться до уваги при такому ретельному аналізі, не підлягає формалізованому вираженню та виміру.