Умови раціонального прийому

Лікувальна практика глікозидотерапії включає дві фази:

Дигіталізація (фаза насичення), яка буває швидкою, середньою та довготривалою, триває від 1 до 5 і більше днів. Препарати вводять до отримання вираженого терапевтичного ефекту без ознак інтоксикації. Добова доза препаратів наперстянки складає 2-2,5 мг, строфанту - 0,6-1 мг.

Підтримуюча фаза забезпечує стабілізацію досягнутого рівня терапевтичного ефекту шляхом призначення препарату в підтримуючій дозі (підтримання стабільної концентрації в крові).

Побічні ефекти

Порушення серцевої провідності та ритму: брадикардія, аж до самої зупинки серця, аритмія. Погіршення скоротливої можливості міокарда. Зростання СН, біль за грудиною, ішемія міокарда. Неврит зорового нерва (змінення нормального зору).

Протипоказання

Глікозидна інтоксикація, шок, виражена брадикардія, шлункова екстрасистолія, ІХС.

Фармакологічне «лице» сердечних глікозидів

Препарати	Шляхи введення				кумуляція	всмоктування в кишечнику
	внутрішньовенний		перорально
	Початок (хв.)	тривалість (дн)	Початок (год.)	Тривалість (дн)
Дигоксин	15-40	5-6	1,5-3	5-6	+	+
Дигітоксин			2-4	14-21	++	+
Ланатозид	10-30	5-7	1-2	5-7	+-	+
Строфантин	5-10	2-3
Корглікон	5-10	3-4
Адонізид			15-40	3-4		+

Перелік препаратів

INN (Торгова назва)	Форма випуску
Адонізид	р-н 15 мл
Дигітоксин	табл. 0,0001; супоз. 0,00015
Дигоксин	р-н д/і 0,025%; табл. 0,0001
Корглікон	р-н д/і 0,06%
Ланатозид	табл. 0,00025
Строфантин G	р-н д/і 0,05%

Глосарій

Атриовентрикулярний вузол - один з водіїв ритму серця, частина його провідної системи. Кардіоміоцит – клітина міокарда. Преднавантаження – тиск на клапани серця при венозному поверненні крові до серця.

Антигіпертензивні засоби (гіпотензивні)

Це препарати, що понижують АТ та застосовуються для лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) або симптоматичної артеріальної гіпертензії. Величина АТ залежить від еластичності судинної стінки, загального периферичного опору судин (ЗПОС), роботи серця та нирок.

Об’єкт фармакологічної дії гіпотензивних ліків – різноманітні ланки механізму регуляції судинного тонусу, які включають пресорний (вазоконстрикторний) та депресорний (вазодилятуючий) компоненти, які реалізуються за участю нейрогуморальних факторів.

Табл. 3

Нейрогуморальні фактори регуляції тонусу судин

ВАЗОКОНСТРИКТОРИ	ВАЗОДИЛЯТОРИ
Звужують судини	Розширюють судини
Адреналін Ангіотензин ІІ Дофамін Горадреналін Вазопресин (АДГ)	Монооксид азоту Ацетилхолін Брадикінін Гістамін

Механізм дії антигіпертензивних засобів зв’язаний з їхнім впливом на різноманітні ланки регуляції АТ (мал. 6):

• на нервову систему: кору великих півкуль, гіпоталамус, судиноруховий центр, вегетативні ганглії, симпатичні постгангліонарні нерви та адренорецептори;

• поза нервовою системою (периферичні судинорозширювальні засоби): на не посмуговані м’язи стінок судин, міокард, ендокринну систему, нирковий діурез та тканинний метаболізм.

Враховуючи це, класифіковані засоби для лікування ГХ.

Класифікація антигіпертензивних засобів

Засоби, що пригнічують активність симпатичного відділу нервової системи	Вазоприлятори прямої та непрямої* дії, не впливають на тонус парасимпатичної нервової системи (периферичні судинорозширювальні засоби)	Засоби для комплексного лікування ГХ
Центральної* та периферичної дії
1.Стимулятори центральних а2 – АР* 2.Селективні агоністи імідіазолінових рецепторів* 3. а – адреноблокатори 4. в – адреноблокатори 5. а + в - адреноблокатори 6. Гангліоблокатори 7. Симпатолітики	8. Антагоністи кальцію 9. Інгібітори АПФ* 10. Блокатори ангіотензинових блокаторів* 11. Активатори калієвих каналів* 12. Периферичні вазодилятори 13. Міотропні спазмолітики	14. Діуретини 15. Засоби, які пригнічують ЦНС