4. Порядок формування портфеля цінних паперів

Із врахуванням інвестиційних якостей цінних паперів інвестор здійснює формування портфеля цінних паперів.

Портфель цінних паперів – це сукупність цінних паперів, які належать одному інвестору, але випущенні різними емітентами. Оптимальним вважається портфель, якщо він містить від 10 до 30 типів цінних паперів.

Формування портфеля цінних паперів є результатом диверсифікації вкладень інвестора в цінні папери, яка може здійснюватися як за видами діяльності, так і за окремими територіями, регіонами чи країнами, а також емітентами і видами цінних паперів.

Портфелі цінних паперів можуть бути різних видів:

1. Залежно від поєднання цілей інвестора розрізняють такі портфелі цінних паперів:

- Консервативний – спрямований на надійність вкладень і низький ризик зведений до мінімуму

- Поміркований – забезпечує середні доходи при середньому рівні ризику

- Агресивний (спекулятивний) –забезпечує високий дохід при високому рівні ризику

2. Залежно від способів диверсифікації портфель може бути

- Диверсифікований (збалансований) – відповідає визначеним цілям інвестора

- Недиверсифікований (однорідний)

3. Залежно від різноманітності цінних паперів виділяють

- Ринковий портфель цінних паперів

- Неринковий портфель цінних паперів

4. Залежно від способів одержання доходу розрізняють

- Портфель, орієнтований на одержання доходів у вигляді процентів чи дивідендів

- Портфель, орієнтований на приріст курсової вартості цінних паперів.

Порівняно з портфелем реальних інвестиційних про­ектів портфель цінних паперів має ряд позитивних моментів, а са­ме: можливість формування портфелю з великої кількості фінан­сових інструментів; більш висока ліквідність; більша можливість бути керованим. Разом із тим недоліками є: високий рівень ризи­ку, бо існує не лише ризик на доход, але й ризик на весь інвесто­ваний капітал; відсутність можливості впливати на рівень доходності; низька інфляційна захищеність; обмежені можливості ви­бору окремих фінансових інструментів.

У зв'язку з цим, формування портфелю цінних паперів для більшості не інституціональних інвесторів є доцільним лише в тому випадку, якщо нема достатньо ефективних проектів реально­го інвестування або інвестиційний клімат не сприяє їх ефективній реалізації. Що стосується інституціональних інвесторів, зокрема, інститутів спільного інвестування та банків, то для них формуван­ня ефективного та збалансованого портфелю має велике значення. Процес формування портфелю цінних паперів здійсню­ється після того як конкретизовано цілі формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфелю та оптимізували пропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.

Основними етапами формування портфелю цінних паперів є:

1. вибір оптимального типу портфеля;

2. оцінка прийнятного співвідношення ризику та доходності;

3. визначення початкового складу портфеля;

4. вибір схеми управління портфелем.

З метою формування оптимального портфеля цінних паперів використовують два способи управління ним:

• Активне управління портфелем цінних паперів, за якого утримання в портфелі видів цінних паперів залежить від строків користування (володіння) ними;

• Пасивний спосіб управління базується на формування диверсифікованого портфеля із заздалегідь визначеними ступенем ризику, доходності і утримання портфеля тривалий час у незмінному стані.