2.1.3.Основні показники бойових можливостей засобів повітряно-космічного нападу.

Під бойовими можливостями розуміють такі показники засобів повітряно-космічного нападу, що характеризують їхні спроможності по виконанню бойових завдань.

Основними показниками бойових можливостей балістичних ракет (БР) є: дальність і висота польоту, швидкість, вражаюча здатність, точність стрільби.

Дальність польоту балістичних ракет визначається їхнім бойовим призначенням і складає: для балістичних ракет оперативно-тактичного призначення до 1000 км, для балістичних ракет середньої дальності 1000-5500 км, для міжконтинентальних балістичних ракет понад 5500 км.

Великі дальності польоту (більш 11 000 км) дозволяють уражати об'єкти практично в будь-якій крапці Земної кулі.

Максимальне значення висот залежить від характеру траєкторії і складає 1000 км і більше. Балістичні ракети, що знаходяться на озброєнні, мають великі швидкості польоту (до 7,6 км/с), що дозволяє досягти об'єкта удару за незначний час. Усі стратегічні ракети призначені для доставки до мети ядерних боєприпасів.

Вражаюча здатність стратегічних ракет визначається типом головної бойової частини, кількістю боєголовок у ній, видом боєприпасів і їхньою потужністю.

Головна частина ракети складає 2-4 % стартової ваги ракети. Головні частини бувають моноблочні і такі, що розділяються. Відповідно до цього вони являють собою один чи більше (до 10-14) бойових ядерних зарядів (боєголовок).

Вражаюча здатність ракет з  головними частинами, що розділяються, вище, ніж у ракет з моноблочними головними частинам за рахунок розподілу ядерних боєголовок на порівняно великих площах і можливості їхнього наведення на різні цілі.

Тротиловий еквівалент моноблочных головних частин знаходиться в межах 0,15-10 Мт, а тротиловий еквівалент боєголовок  головних частин, що розділяються-0,01-0,4 Мт.

Головні частини оперативно-тактичних ракет можуть оснащуватися і звичайними вибуховими речовинами.

Точність стрільби балістичними ракетами характеризується круговим ймовірним відхиленням (КЙВ), що представляє co6oй величину такого промаху, при якому імовірність помилок більше, ніж величина, рівна 0,5. Інакше кажучи, у коло з радіусом рівним КЙВ й описаним щодо крапки прицілювання, попадає 50 % усіх випущених по меті балістичних ракет. Кругове ймовірне відхилення сучасних балістичних ракет складає 100 м (МХ). 250 (Трайдент-2).

Основними показниками бойових властивостей аеродинамічних засобів нападу є :

швидкість польоту;

діапазон висот бойового застосування;

дальність (радіус) польоту;

маневреність;

озброєння та бомбове навантаження.

Сукупність перерахованих показників, за винятком двох останніх, прийнято називати льотно-тактичними характеристиками літальних апаратів.

ЛТХ літаків залежать від величини їхніх основних технічних параметрів, до яких відносяться: навантаження на 1 м² площі крила; навантаження на 1 кг тяги реактивного двигуна та зворотна їй величина, називана енергооснащеністю літака; коефіцієнти піднімальної сили та лобового опору; аеродинамічна якість літака; витрата пального на 1 кг тяги в годину й ін.

Найважливішим з цих параметрів є енергооснащеність літака, що являє собою відношення сумарної сили тяги двигунів до польотної ваги літака. Чим вона вище, тим вище максимальна швидкість літака, практична стеля, маневреність, вантажопідйомність та ін. У зв’язку з цим при створенні перспективних літаків, особливо тактичних і палубних винищувачів, збільшенню їхньої енергооснащеності приділяється особливе значення. Ці типи літаків вважаються гарними, якщо їхня енергооснащеність досягає одиниці, і дуже гарними, якщо вона перевищує одиницю. У сучасних тактичних винищувачів F-15 і F-16 енергооснащеність перевищує 1,4.

Розглянемо коротко відзначені вище показники бойових властивостей аеродинамічних засобів нападу.

Швидкість польоту. Висока швидкість польоту літаків є одним з найважливіших бойових властивостей, тому що вона сприяє досягненню противника, знижує уразливість тактичної раптовості, скорочує час перебування літаків над територією від вогню повітряного і наземного противника, забезпечує перевагу в повітряному бою. У різних умовах бойової обстановки виникає необхідність розвивати різну швидкість польоту, що досягається різними режимами роботи рухової установки літака. При одній і тій же тязі рухової установки літака значення його швидкості зростає зі збільшенням висоти польоту. Діапазон можливих значень швидкостей і висот польоту кожного типу літака обмежений так званими граничними висотно-швидкісними характеристиками, що характеризують динамічні можливості літака цього типу. Літаки зі змінюваною геометрією крила мають більш широкий діапазон висотно-швидкісних характеристик у порівнянні з іншими літаками того самого класу.

Розрізняють максимальну, крейсерську й економічну швидкості польотів.

Максимальна швидкість (V_max) – швидкість рівномірного прямолінійного горизонтального польоту літака при роботі рухової установки з найбільшою тягою, що дозволяється (без форсажу).

Крейсерська швидкість (V_кр) – швидкість горизонтального польоту, за якої досягається мінімальна витрата палива на кілометр шляху й отже, найбільша дальність польоту літака.

Для дозвукових літаків крейсерська швидкість визначається за формулою

V_кp = (0,7 ... 0,8) V_max . (1.1)

Для швидкостей польоту літаків і вертольотів установлена така градація діапазонів швидкості:

до 100 м/с – малошвидкісні;

від 100 до 300 м/с – дозвукові;

від 300 до 640 м/с – швидкісні;

більше 640 м/с – високошвидкісні.

Крейсерська швидкість застосовується під час виконання маршрутних польотів до входу в зону дії вогневих засобів ППО.

Найвигідніша (економічна) швидкість – швидкість польоту на мінімальній тязі двигунів, необхідній для горизонтального польоту, що забезпечує мінімальну витрату палива в одиницю часу та максимальну тривалість польоту.

Економічна швидкість використовується бойовими літаками, що здійснюють чергування в повітрі, літаками РЕБ, ДРЛВ й У в зонах баражування, повітряними КП.

Слід зазначити, що мінімальні швидкості польоту літаків істотно залежать від висоти польоту. Найменші значення вони мають при польотах літаків на малих і середніх висотах, найбільші – на великих висотах.

На швидкість польоту також істотний вплив роблять бомбове навантаження, варіанти зовнішньої підвіски зброї та засобів РЕБ.

Швидкопідйомність літака – визначається максимальною швидкістю набору висоти за одиницю часу або часом набору заданої висоти. Висока швидкопідйомність літака дає перевагу у виконанні вертикального маневру, у занятті вихідного положення для атаки. Сучасні винищувачі мають швидкопідйомність біля землі 10 ... 15 м/с. Зі зростанням висоти внаслідок зменшення щільності повітря швидкопідйомність падає.

Дальність польоту літака – це шлях, що проходить літак до витрати наявної кількості палива. Дальність польоту від аеродрому вильоту прийнято характеризувати дальністю перегоночною, тактичною, а також бойовим радіусом дії.

Дальність польоту максимальна (перегоночна) (Д_max) – максимальна відстань, яку пролітає літак без бомбового й іншого навантаження з максимальним заправленням паливом. Максимальна дальність забезпечується при крейсерських режимах польоту літака.

Максимальна дальність польоту може бути досягнута на крейсерській швидкості та найвигіднішій висоті польоту. Для збільшення дальності польоту на літаках установлюють підвісні баки, а також використовують дозаправлення в повітрі.

Одне дозаправлення пальним в повітрі збільшує тактичну дальність на 40 %, два дозаправлення – на 70 %.

У бойовій обстановці використання літаків на повну дальність може здійснюватися лише при “човникових” польотах, якщо вони, виконавши завдання, перелітають через територію противника, що залишилася, і роблять посадку на аеродроми союзних держав. При веденні бойових дій з поверненням і посадкою на аеродроми вильоту літаки можуть віддалятися від них на величину бойового радіуса дії.

Дальність польоту тактична (Д_т) – максимальна відстань, що пролітається літаком з одним заправленням палива при штатному озброєнні й нормальному бомбовому навантаженні на оптимальній висоті:

Д_т = (0, 7 ... 0, 8) Д_пер . (1.2)

Бойовий радіус дії (R_бд)  найбільша відстань, на яку може віддалитися літак для виконання бойового завдання при штатному озброєнні й нормальному бомбовому навантаженні та повернутися без проміжної посадки та дозаправлення на аеродром вильоту:

для груп літаків

R_бд = 0,3Д_т; (1.3)

для одиночних літаків на великих висотах

R_бд = 0,4Д_т. (1.4)

Величина радіуса дії на малих висотах зменшується приблизно в 2 ... 2,5 рази через збільшення витрат палива, а при польоті з перемінним профілем вона залежить від відстаней, що пролітаються саме влітку на малих висотах. Знання бойових радіусів дій дозволяє побудувати рубежі досяжності конкретних АЗПН на різних напрямках і висотах польоту та з урахуванням цього спланувати організацію прикриття об’єктів.

Для збільшення бойових радіусів дії на літаках використовуються підвісні баки з паливом і застосовується дозаправлення в повітрі. Одне таке дозаправлення дозволяє збільшити бойовий радіус на одну третину.

Бойові радіуси дій тактичної і палубної авіації в залежності від типів літаків і висот їхнього польоту складають 600 ... 2100 км.

Діапазон висот бойового застосування характеризується мінімальною й максимальною висотами, у межах яких АЗПН можуть здійснювати політ і виконувати бойові завдання. Чим більше діапазон висот бойового застосування АЗПН, тим менше засобів ППО може впливати по них.

Мінімально безпечна висота польоту АЗПН залежить від рельєфу місцевості на шляху маршруту польоту (рівнина, горбкувата, гірська), типу засобу нападу, наявності на борту системи забезпечення безпеки польоту на малих висотах, а також від підготовки льотного складу.

Максимальною висотою бойового застосування АЗПН є практична стеля, що визначається як найбільша висота польоту, на якій вертикальна швидкість набору висоти, відповідно до прийнятого в США стандарту, складає 2,5 м/с і зберігається керованість.

Окремі зразки закордонних літаків мають практичну стелю до 25 км. Ракети класу ”повітря – поверхня” в основній своїй масі діють у діапазоні висот носіїв, але окремі зразки можуть робити політ по балістичній чи напівбалістичній траєкторії зі стелею до 40 км (наприклад, ракета SREM).

Розрізняють також бойову стелю та динамічну.

Практична стеля літака (Н_пр) – найбільша висота польоту, на якій у нього ще є можливість при наборі висоти зі швидкістю не менше 5 м/с.

Бойова стеля (Н_б) – висота польоту літака, на якій він здатний виконувати горизонтальний маневр із креном до 15 ... 20° без утрати висоти та швидкості.

Динамічна стеля (Н_дин) – висота, у момент виходу на яку літак має мінімальну швидкість, необхідну для збереження керованості.

Для висот польотів установлена така градація:

політ на висоті менше 200 м – гранично малі висоти;

від 200 м до 1000 м – малі висоти;

від 1000 м до 4000 м – середні висоти;

від 4000 м до 12000 м – великі висоти;

від 12000 м до 40000 м – стратосферні висоти.

Маневреність – здатність літака змінювати з визначеною швидкістю параметри польоту: швидкість, висоту, напрямок. Маневреність характеризується перевантаженнями, що складають для бомбардувальників 2 ... 3 одиниці, для винищувачів – до 10 одиниць.

Ефективна площа розсіювання цілі – розмір еквівалентної металевої поверхні, від якої потік вторинного випромінювання створює в місці прийому такий саме потік, як і від реальної цілі.

Ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) цілі є основною енергетичною характеристикою цілі. Вона впливає на дальність виявлення цілі РЛС і якість радіолокаційної інформації.

Величина ЕПР залежить від електричних властивостей матеріалу конструкції літака та його покриття, співвідношення його геометричних розмірів і довжини хвилі, ракурсу опромінення, поляризаційних характеристик атмосфери й антен радіолокаційних станцій.

Таблиця 2.1.1

^{Усереднені значення ЕПР ЗПН, м}2

Тип ЗПН	Діапазон хвиль, см
	5 – 10	10 – 100	100 – 200
Стратегічний бомбардувальник	6 – 10	10 – 15	15 – 30
Середній бомбардувальник	5	10	15
Тактичний винищувач	2 – 3	3	5
Палубний штурмовик	3	5	7
Гелікоптер	0,5 – 1	1 – 1,5	2 – 3
Крилата ракета	0,1 – 0,4	0,5 – 0,8	1 – 2
Безпілотний літальний апарат	0,01 – 0,1	0,1 – 0,3	0,3 – 0,5

Вимірюється в метрах квадратних і складає приблизно до 10 м² для винищувачів і більше 10 м² для бомбардувальників.

Маса порожнього літака – маса конструкції силової установки, систем з робочими рідинами та газами, незнімного устаткування, мастила і залишків, що не зливаються, палива.

Маса спорядженого літака – маса порожнього літака, екіпажа з багажем і знімним устаткуванням.

Злітна маса – маса спорядженого літака з паливом і бойовим навантаженням.

Озброєння та бомбове навантаження літака є найважливішими показниками, що визначають можливості цього типу літака щодо нанесення ударів і пораження різних об’єктів.

Озброєння літака містить у собі засоби пораження та системи, що забезпечують їхнє бойове застосування. До авіаційних засобів пораження відносяться: авіаційні кулемети та гармати з боєприпасами, керовані й некеровані ракети, звичайні і ядерні бомби різних типів, керовані авіаційні бомби, бомбові касети, торпеди, міни, баки з напалмом та ін.

Системи, що забезпечують застосування засобів пораження, включають установки та пристрої для розміщення засобів пораження, а також для прицілювання та керування стрільбою (скиданням, пуском). У залежності від принципів дії, розрізняють такі види авіаційного озброєння: стрілково-гарматне, ракетне, бомбардувальне, мінно-торпедне і спеціальне (ядерне, хімічне, запальне, з виливними авіаційними приладами).

Бомбове навантаження – це маса підвішених на літак бомбардувальних засобів пораження. Під час підготовки бойових дій літак може бути споряджений максимальним і нормальним бомбовим навантаженням. Максимальним називається найбільше бомбове навантаження, обмежене конструкцією цього типу літака, його вантажопідйомністю, міцністю бомботримачів і вузлів їхнього кріплення. Величина її може доходити до 25 % максимальної злітної маси.

Бомбове навантаження, за якого досягається розрахункова дальність польоту літака для заданих висот і швидкості, називається нормальним.

Крім відзначених вище показників, важливе значення для оцінки бойових властивостей АЗПН має їхня здатність до постановки завад і дій уночі в складних метеорологічних умовах.

Зараз практично всі сучасні ударні літаки оснащені апаратурою створення активних і пасивних завад радіоелектронним засобам ППО.

Для успішних дій у складних метеорологічних умовах авіація обладнується системами забезпечення злету та сліпої посадки, витримування необхідних інтервалів і дистанцій у польоті, виявлення необхідних інтервалів і дистанцій у польоті, виявлення цілей і нанесення по них ударів під час відсутності візуальної видимості. Подібні системи мають більшість бойових літаків.

Контрольні питання по Тем.2.1.

2.1.1.Можливий розподіл суасних конфліктів? Локальна війна її зміст?

2.1.2.Можливий розподіл суасних конфліктів? Збройний конфлікт його зміст?

2.1 3.Причини і джерела виникнення воєнних конфліктів?

2.1.4.Які форми може набувати воєнний конфлікт по відношенню до національних інтересів? Зміст поняття «агресія»?

2.1.5. можуть Поділятися Воєнні конфлікти за характером політичної мети ? Їх зміст?

2.1.6.Як можуть поділятися агресії (війни) виходячи з політичних цілей ворогуючих сторін ?

2.1.8.Як можуть поділятися воєнні конфлікти за стратегічних показників ?

2.1.9.