2. Форми та види податкового контролю

Податковий контроль за економічним змістом є явищем досить багатогранним та різноплановим. Тому виникає не­обхідність його класифікації з виділенням організаційних та методичних характеристик. У найзагальнішому плані податковий контроль поділяєть­ся на зовнішній і внутрішній контроль. Зовнішній - здійсню­ють контролюючі органи, визначені законодавством. Це - податкові, митні органи та органи державних цільових фондів. Внутрішній контроль здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні та фізичні особи - платники податків. Залежно від ступеня охоплення об'єктів податковим конт­ролем можна відокремити комплексний, тематичний, повний, частковий, суцільний та вибірковий контроль. Комплексний контроль - це контроль, що охоплює всю ді­яльність суб'єкта. Тематичний податковий контроль охоплює окремі сторони діяльності суб'єкта. Повний податковий контроль - це контроль, який всебічно вивчає фінансову діяльність об'єкта з максимально можливим застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного переліку питань про фінансову діяльність суб'єкта оподаткування. Суцільний контроль передбачає вивчення усіх первинних документів і записів у формах аналітичного й синтетичного обліку. Вибірковий контроль передбачає перевірку або всіх документів певного періоду звітного року, або частини доку­ментів за увесь звітний період. За джерелами інформації податковий контроль можна поді­лити на документальний і фактичний. Зрозуміло, що докумен­тальний контроль ґрунтується на вивченні даних фінансової до­кументації, а фактичний - на даних фактичної перевірки у натуральних показниках. Наступним видом податкового контролю у загальній схемі є контроль за цільовою спрямованістю контрольних дій. Тут виді­ляються: стратегічний податковий контроль - він спрямовуєть­ся на вирішення питань стратегії розвитку підприємства чи організації, і тактичний - з питань поточної фінансової діяльності. За місцем здійснення податкового контролю його поділяють на контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії без­посередньо на підконтрольному об'єкті, та дистанційний, коли об'єкт контролюється на відстані за допомогою інформації, яка передається через засоби зв'язку. Суттєвою ознакою класифікації податкового контролю є форма його здійснення, за якою виділяють: попередній конт­роль, поточний і наступний. Попередній контроль здійснюється до формування платни­ком податків об'єктів оподаткування (реєстрація платників податків та відповідної інформації щодо їх діяльності). Поточний (оперативний) контроль здійснюється в ході формування об'єктів оподаткування. Він покликаний поперед­жати помилкові або незаконні дії за операціями, які вже про­вадяться платниками податків і впливають на формування об'єктів оподаткування. Наступний контроль починається після формування плат­ником податків об'єктів оподаткування і здійснення розра­хунків податків у відповідних податкових деклараціях (розра­хунках) та інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. Для здійснення наступного контролю вико­ристовують інформацію, зафіксовану у відповідних облікових, податкових і звітних документах, та дані про фактичний стан майна і зобов'язання платника податків на дату складання по­даткових декларацій і проведення перевірки. Попередній, поточний (оперативний) та наступний конт­роль тісно пов'язані й часто взаємодоповнюються. Поточний контроль оперативно доповнює попередній, наступний - попе­редній і поточний, що значною мірою сприяє поліпшенню всієї системи податкового контролю. Проте такий розподіл є дуже умовним, тому що ті самі кон­трольні заходи можуть бути одночасно попередніми, поточни­ми і наступними щодо різних, пов'язаних з виконанням по­даткових зобов'язань дій. Наприклад, камеральна перевірка розрахунку податку на прибуток за перший квартал: стосовно моменту обчислення податку за перший квартал - це наступний контроль; стосов­но моменту сплати податку - попередній контроль; стосовно процесу виконання зобов'язань по сплаті податку за весь по­датковий період (рік) - поточний контроль. Основними процедурами податкового контролю є: ♦ реєстрація й облік платників податків; ♦ облік податків та інших обов'язкових платежів; ♦ масово-роз'яснювальна робота і консультації платників; ♦ проведення податкових перевірок (камеральних і виїз­них), в тому числі спільні перевірки, що здійснюються де­кількома державними контролюючими органами; ♦ аналіз фінансової звітності платників податків та інфор­мації, отриманої з інших джерел; ♦ одержання пояснень від платників податків та інших осіб; ♦ огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку); ♦ обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з такими органами в об­ласті контролю. Як бачимо з наведеного переліку, весь набір контрольних дій орієнтовано на забезпечення повного збирання податків і зборів, оскільки виконання кожним платником своїх податкових зобо­в'язань - необхідна і достатня умова виконання державного бюджету (у випадку реальної обґрунтованості останнього). Усі перераховані вище контрольні дії активно застосовують­ся на практиці, однак ефективність їхнього використання ще не досягла оптимального рівня. Вимагають удосконалювання як організація і методи контролю, так і законодавча база. В цілому, ефективність податкового контролю багато в чому залежить від методичної якості податкових законів. Чим склад­ніше, заплутаніше, суперечливіше буде податкове законодав­ство, тим важче здійснювати податковий контроль. У цьому плані прийняття законів прямої дії повинне сприяти підвищен­ню ефективності податкового контролю.