Політичний устрій

США - федеративна республіка, до складу якої входять 50 штатів та федеральний округ Колумбія. Діє Конституція Сполучених Штатів Америки, яка була прийнята 17 вересня 1787 року. Глава держави - президент. Президент та віце-президент обираються строком на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік одночасно з виборами у конгрес. Строк перебування президента на посаді обмежений 8 роками. У разі усунення президента з посади, його смерті або відставки віце-президент стає президентом та має право призначати нового віце-президента за умови схвалення кандидатури більшістю голосів в обох палатах Конгресу США.

І. Загальна характеристика збройних сил сша, їх склад

Збройні сили (ЗС) США мають у своєму складі: сухопутні війська (СВ), військово-повітряні сили (ВПС) і військово-морські сили (ВМС). Кожний вид ЗС складається із регулярних військ та резервних компонентів (в СВ і ВПС - Національної гвардії (НГ) і резерву, у ВМС - резерву).

Загальне керівництво збройними силами здійснює Президент США, який згідно з конституцією є Верховним головнокомандувачем (ВГК). Міністр оборони є головним радником та помічником Президента з військових питань .

Президент та міністр оборони складають національне військове керівництво. Їм та Конгресу надано право прийняття найбільш важливих рішень у військовій галузі.

Президент вирішує більшість питань з підготовки країни та її ЗС до війни і їх застосування, включаючи участь у небойових операціях (боротьбу з тероризмом та наркобізнесом, припинення громадських безладь, ліквідацію наслідків стихійних лих тощо). Президент щорічно подає конгресу доповідь “Стратегія національної безпеки США”, у якій формулюються та визначаються напрямки діяльності уряду у всіх сферах. Законодавче оформлення ресурсів, що виділяються на забезпечення національної безпеки за конкретними програмами, здійснює Конгрес прийняттям закону про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік.

Правову основу повноважень Президента США з використання військової сили усередині країни закріплюють відповідні положення конституції. При введенні надзвичайного стану у країні він може призвати на дійсну військову службу особовий склад організованого резерву на строк не більше 24 місяців. При цьому загальна чисельність призваного контингенту не повинна перевищувати 1 млн. чол. (часткова мобілізація).

Президент США, при виникненні у будь-якому штаті стихійного лиха або безпорядків, спрямованих проти уряду цього штату, може на прохання законодавчих зборів або губернатора штату використовувати НГ та регулярні війська такої чисельності та у таких межах, які він вважає необхідними.

Президент США особисто, без відповідного запиту керівництва штату, може використовувати НГ та регулярні війська на території будь-якого штату, коли, на його думку, там виникли перешкоди функціонуванню державної влади та виконанню законів, створюються та активізуються незаконні об'єднання або здійснюються заколоти, спрямовані проти федеральної влади. Йому надається право, використовуючи НГ або ЗС (іноді разом), вживати таких заходів, які він вважає необхідними для придушення повстань, заколотів або дій незаконних об’єднань, якщо вони перешкоджають реалізації конституційних прав громадян, виконанню законів США або здійсненню правосуддя.

Закон про військові повноваження, що був прийнятий у 1973 році, визначає дії Президента США, який “має консультуватись з Конгресом щодо участі ЗС у військових діях або виконання інших завдань та після кожного такого застосування він повинен регулярно консультуватись з ним до того часу, поки ЗС братимуть участь у військових діях”. У всіх випадках, коли до оголошення війни Президент відправляє війська на закордонний ТВД або істотно збільшує контингент військовослужбовців США, вже розміщених на даній території, він зобов’язаний протягом 48 годин надати спікерові палати представників та тимчасовому голові Сенату письмову доповідь з викладенням обставин, що викликали необхідність залучення ЗС США, конституційних та інших підстав законності їх використання, дати оцінку масштабам та передбачуваній тривалості військових дій або знаходженню контингенту ЗС США у даному регіоні.

Президент повинен надавати також іншу інформацію, яку Конгрес визнає за необхідне запитати, стосовно оголошення стану війни або використання ЗС за кордоном. Протягом всього періоду військових дій Президент повинен періодично і не менше одного разу у шість місяців доповідати Конгресу про їх хід, масштаби та передбачувану тривалість.

Крім того, закон визначає дії Конгресу, який повинен розглянути доповідь Президента та прийняти відповідне рішення. Згідно з ним, по закінченні 60 календарних днів з моменту подання доповіді, Президент повинен припинити використання ЗС США, якщо Конгрес не оголосить війну або не санкціонує використання ЗС США спеціальним законодавчим актом та не продовжить законодавчим порядком 60-денний термін або буде не в змозі зібратись у результаті збройного нападу на США. Цей 60-денний термін може бути продовжений не більше як на 30 днів, якщо Президент обгрунтує та у письмовій формі проінформує Конгрес, що подальше використання ЗС США викликано військовою необхідністю, пов’язаною із забезпеченням безпеки американських військ при подальшому їх виведенні з бойових дій.

Згідно з законом про надзвичайний стан від 1976 року, Президентові надається право оголошувати (вводити) надзвичайний стан в країні. В такому випадку Конгресу має бути негайно доведено до відома, а заява Президента - офіційно оприлюднена у пресі. При цьому Президент бере на себе надзвичайні повноваження, які надають йому практично необмежені права. Введення надзвичайного стану дозволяє йому встановлювати контроль над всіма галузями промисловості, засобами транспорту та зв’язку, торгівлею та експортом, а також вилучати нерухомість, продукти харчування і паливо, вводити цензуру та навіть інтернувати деякі групи населення. Надзвичайний стан може бути відмінено у випадку прийняття Конгресом відповідного рішення роздільно обома палатами або скасування його самим Президентом.

Законом визначається відповідальність і звітність урядових структур, посадових осіб при оголошенні війни або введенні надзвичайного стану. Зокрема, Президент несе відповідальність за доведення своїх указів та розпоряджень до Конгресу. Президент повинен передавати Конгресу протягом 90 діб після кожних шести місяців, з дня оголошення надзвичайного стану, доповідь про сумарні видатки, здійснені урядом США та до закінчення 90 днів після його відміни або після закінчення війни - доповідь про всі видатки.

В сучасних умовах, коли ЗС США широко залучаються до миротворчих операцій під егідою ООН, застосовується закон 79-264 “Щодо участі в операціях ООН”, прийнятий конгресом у 1945 році. Президентові надане постійно діюче право одноразово виділяти контингент американських військовослужбовців чисельністю до 1000 чоловік для виконання не бойових завдань в операціях ООН з підтримання миру.

Документи, що видаються Президентом та федеральними органами (декрети, директиви, плани, програми, інструкції тощо), є підзаконними актами, які набувають сили закону для відповідних інстанцій після їх підписання. Нетаємні документи цієї категорії об’єднані у Збірник федеральних законоположень (Code of Federal Regulations), який має декілька розділів. Збірник федеральних законоположень поновлюється та перевидається щорічно.

Сили закону після розгляду та затвердження Конгресом набувають 10-річні плани будівництва ЗС, щорічні доповіді у Конгресі міністра оборони та голови КНШ (роздільні), міністрів та начальників штабів видів ЗС.

Міністр оборони, міністри та начальники штабів видів ЗС (СВ, ВПС та ВМС) у рамках своїх функціональних обов’язків видають накази та директиви, затверджують статути та настанови, які мають силу закону для підлеглих їм органів управління, з’єднань, частин, установ та всього особового складу.

Міністр оборони США є однією з головних осіб виконавчої влади країни, у віданні якого знаходяться питання будівництва та підтримання боєготовності ЗС, розробки і реалізації військової та окремих аспектів зовнішньої політики з метою захисту інтересів країни та забезпечення національної безпеки. Він призначається Президентом зі складу цивільних осіб та затверджується Сенатом. Міністр оборони здійснює керівництво ЗС у повному обсязі та несе відповідальність за їх будівництво, використання, боєготовність, керівництво науково-дослідними, дослідницькими та конструкторськими роботами (НДДКР), матеріальне та технічне забезпечення. Міністр оборони є головним радником Президента з військових питань, членом РНБ, а у випадку загибелі або хвороби Президента стає одним з його правонаступників. Міністр оборони має право у межах своїх повноважень видавати накази та директиви, які набувають для ЗС сили закону, а також за потребою змінювати структуру МО, чисельність особового складу його органів управління, не виходячи за межі, встановлені Конгресом.

Важливу роль в забезпеченні діяльності національного військового керівництва в галузі воєнної політики та керування ЗС відіграють Рада національної безпеки (РНБ) та Комітет начальників штабів (КНШ).

РНБ призначена для розгляду найважливіших питань внутрішньої, зовнішньої та військової політики США, напрацювання рекомендацій з цих питань для прийняття Президентом відповідних рішень. Членами РНБ є: Президент (голова), віце-президент, державний секретар та міністр оборони. Постійними радниками РНБ є голова КНШ та директор ЦРУ.

КНШ є колегіальним консультативним та виконавчим органом Президента і міністра оборони з військових питань. До складу КНШ входять голова (головний військовий радник Президента, РНБ та міністр оборони), заступник голови та чотири члени комітету - начальники штабів СВ, ВПС, ВМС та комендант морської піхоти. Робочим органом голови КНШ є об'єднаний штаб, що розробляє стратегічні та оперативні плани використання ЗС, а також рекомендації для КНШ з основних напрямків будівництва і використання ЗС США.

Члени КНШ є військовими керівниками відповідних видів ЗС і відповідають за інформування своїх міністрів з питань діяльності комітету. Головнокомандувачі об'єднаними командуваннями видають накази та директиви головним чином з питань бойового використання військ, розробляють плани маневрів та навчань, що проводяться США самостійно або спільно із союзниками.

Комітет начальників штабів несе відповідальність за розробку планів ведення війни на різних театрах воєнних дій, визначає та надає рекомендації вищому воєнно-політичному керівництву з питань національної безпеки.

За своїм цільовим призначенням та характером вирішуваних завдань об'єднання та з'єднання збройних сил США з оперативної організації зведені у дев'ять об'єднаних та три спеціальних командування, які мають свої зони відповідальності.

До об'єднаних командувань відносяться:

стратегічне командування ЗС США;

командування ЗС США в Європейській зоні;

командування ЗС США в зоні Атлантичного океану;

командування ЗС США в зоні Тихого океану;

Південне командування ЗС США;

Центральне командування;

космічне командування;

командування спеціальних операцій;

командування стратегічних перекидань.

До складу спеціальних командувань входять:

бойове авіаційне командування (БАК);

військово-транспортне авіаційне командування (ВТАК);

командування Сухопутних військ на континентальній частині.

Крім того, існує американо-канадське командування повітряно-космічної оборони Північноамериканського континенту, яке оперативно підпорядковане КНШ і узгоджує свої дії зі штабом оборони Канади.

З липня 1973 року збройні сили США комплектуються добровольцями.