Київський національний університет імені тараса шевченка

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри тактики та

оперативного мистецтва

полковник С.А.ШВОРОВ

“ ____ ” ______________ 2007 р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення заняття з курсантами

ВОС – всі спеціальності

Дисципліна Тактика

Тема № 20. Організація і ведення розвідки в обороні частин і з’єднань.

Заняття № 2. Ведення розвідки в обороні.

Розроблена у відповідності до навчальної програми 200_р.

Розглянута на засіданні кафедри тактики та оперативного мистецтва і рекомендована для використання в навчальному процесі

Протокол № від “ “ 200 р.

Рекомендована для використання в навчальному процесі

Протокол № від “ “ 200 р.

КИЇВ – 2007 р.

Заняття № 2. Ведення розвідки в обороні.

Навчальна мета: Поглибити знання основних вимог та задач розвідки в обороні

Здійснити підготовку тих хто навчається до практичного

заняття з теми №20.

Виховна мета: Формувати професійну компетентність у тих хто навчається.

Час: 4 години

Місце: аудиторія

Метод (вид) заняття: групова вправа

Матеріально-технічне забезпечення:

Схема «План розвідки»;

Бланки формалізованих документів з розвідки;

Слайди

Література:

1. Підручники: «Тактична розвідка»;

2. БССВ ч.ІІ, вид. К., Варта 1998 р.

Навчальні питання і розподіл часу:

І. Вступ - 10 хвилин

ІІ. Основна частина - 145 хвилин

1.Робота офіцера-розвідника при організації оборони - 35 хвилин

2.Вивчення ситуації і рішення командира на

організацію оборони - 110 хвилин

ІІІ. Висновки - 5 хвилин

Організаційно-методичні вказівки

Заняття проводиться методом розповідь-бесіда у вивченні матеріалів теми №20 з запропонованих питань. Загально незрозумілі питання, а також положення теми, не розкриті в рекомендованій літературі, доводить викладач.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Вступ -10 хвилин

• Прийняти рапорт від чергового по взводу про прибуття та готовність до занять;

• перевірити наявність особового складу;

• провести контрольне опитування по темі лекції;

• нагадати основні вимоги до ведення робочої карти;

• довести тему мету і учбові питання заняття.

ІІ. Основна частина -145хвилин

1. Робота офіцера-розвідника при організації оборони 35 хв.

Правильне розуміння і визначення цілі і задач розвідки, а також вибір об'єктів для неї багато в чому обумовлюють успішне проведення всього комплексу розвідувальних заходів. Тому в рішенні даного питання беруть участь усі посадові особи, відповідальні за організацію розвідки, - командир, начальник штабу і начальник розвідки.

Так робота посадових осіб по визначенню цілі, задача об'єктів розвідки включає:

• встановлення об'єму даних про противника, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення і виконання військами бойових задач;

• визначення ступеня розкриття його найважливіших об'єктів у залежності від їхнього місця в бойовому порядку і ступені планованої вогневої поразки з врахуванням можливостей наявних сил і засобів розвідки;

• визначення конкретних задач по розвідці, термінів і послідовності їх виконання.

Самий командир може обмежитися постановкою лише загальних задач по розвідці. Начальник же штабу конкретизує поставлені задачі, уточнює напрямки або райони особливої уваги, встановлює ступінь розкриття найважливіших об'єктів противника, періодичність їхнього перегляду, а також терміни і послідовність виконання цих задач.

Начальник розвідки визначає, які сили і засоби доцільно призначити для розвідки кожного об'єкта, - на цій основі підраховує загальні потреби в силах і засобах розвідки (по етапах бою) з врахуванням ступеня розкриття, установленого командиром або начальником штабу, а також враховує можливості одержання розвідувальних даних від вищестоящого штабу, сусідів і взаємодіючих штабів.

У результаті проробленої роботи він визначає ймовірний ступінь виконання задач по розвідці наявними в з'єднанні (частини) силами і засобами, а також потребу в додатковому їхньому виділенні. Свої розрахунки і пропозиції начальник розвідки доповідає командиру. У випадку розбіжності потреб у силах і засобах із їхніми можливостями просить командира про виділення додаткових сил і засобів, а якщо це неможливо - то про скорочення об'єму поставлених задач.

Начальник розвідки управляє розвідувальними підрозділами (органами) особисто, через офіцерів-розвідників штабу, використовуючи засоби зв'язку, які призначені на пункті управління для керування розвідкою.

До складу пункту управління розвідкою входять офіцери-розвідники, особовий склад, командно-штабні, спеціальні машини і радіостанції, що виділяються підрозділом зв'язку.

Обов'язку між офіцерами розвідувального відділення штабу розподіляються начальником розвідки з врахуванням підготовки офіцерів і їхніх ділових якостей. Виходячи з обстановки, начальник розвідки ставить їм конкретні задачі по розробці необхідних документів і керує їхньою роботою по організації розвідки і управлінню її силами і засобами.

При створенні передового командного пункту або запасного командного пункту один із помічників начальника розвідки очолює роботу сил і засобів пункту управлінню розвідкою, виділених у його розпорядження.

Військовий перекладач бере участь у допиті полонених і перебіжчиків, опиті місцевих жителів, вивченні захоплених у противника документів; веде журнал розпоряджень і донесень, картотеки по командному складу, озброєнню і бойовій техниці і формуляри на з'єднання (окремі частини) противника, а також здійснює взаємодію з виховними і органами військовой контррозвідки.

При розгляді цього питання треба мати на увазі, що послідовність розгортання військ противника в різних видах бою буде неоднаковою. При розгортанні дивізії з ходу артилерія буде займати вогневі позиції звичайно заздалегідь - за 1,5—2 години до початку наступу. У цьому випадку розгортання противника буде здійснюватися послідовно. На розгортання тільки загальновійськових частин дивізій буде потрібно приблизно 1— 1,5 години. Розгортання після здійснення маршу здійснюється під прикриттям органів похідної охорони, передових загонів, тактичних повітряних десантів чи підрозділів аеромобільних військ. Основна частина артилерії буде розгортатися з попередженням загальновійськових частин дивізії, але попередження це буде обчислюватися усього лише хвилинами.

Час готовності до початку бойових дій визначається по можливості розрахунковим шляхом. Для цього необхідні вихідні дані. Наприклад, противник у складі дивізії робить марш по трьох маршрутах і в 6.00 __.__ голови його колон знаходилися в 60 км від ймовірного рубежу зустрічі. Для здійснення маршу зі швидкістю 30 км/год буде потрібно дві години і для розгортання — біля двох годин. Отже, час готовності противника до початку дій буде близько 10.00 __.__.

Час готовності противника до бойових дій може бути оцінено і по таким непрямим розвідувальним даним, як час пророблення проходів у мінних полях, готовність артилерії противника до проведення артилерійської підготовки, завершення підвозу матеріальних засобів для ведення бою та інш.

Дуже важливо правильно оцінити можливості і наміри противника по застосуванню засобів ЗМУ, бойовому використанню польової артилерії, тактичної авіації, а також сил і засобів армійської авіації.

Однак з огляду на розкриті мету і задум дій противника, начальник розвідки знову повертається до своїх попередніх висновків, погоджуючи їх із ймовірним задумом противника. Не виключено, що в ході виконання поставленої мети противник змінить бойовий порядок у майбутньому бою. Оцінюючи ймовірний бойовий порядок противника, начальник розвідки спирається на висновки про мету і задум противника, на положення його тактики, а також враховує реальне угруповання його сил і оцінку умов місцевості.

У цілому при оцінці ймовірного характеру дій противника начальник розвідки уточнює можливі тактичні щільності противника в майбутньому бою та оцінює його сильні і слабкі сторони.

Для розкриття сильних і слабких сторін противника потрібно насамперед детально розібратися в угрупованні загальновійськових частин і з'єднань і в засобах ЗМУ. Тому оцінка сильних і слабких сторін починається і продовжується паралельно з оцінкою противника по всім переліченим вище питанням (підрозділам). Остаточні висновки про сильні і слабкі сторони робляться тільки після розкриття мети і загального задуму противника на майбутній бій. Визначивши, наскільки створене угруповання відповідає умовам обстановки, характеру місцевості і задуму противника, начальник розвідки робить остаточні висновки про його сильні і слабкі сторони.

У сучасному бою від начальника розвідки вимагаються - висока мобільність і чітка робота зі збору й обробки розвідувальних зведень, доведенню даних про противника до командира, начальника штабу і військ. Досвід усіх воєн показує, що успіх розвідувальної діяльності залежить не тільки від кількості і змісту добутих розвідувальних зведень, але і від того, як вони оцінені і використані.

Дуже трудомісткий і складний процес дійсно об'єктивної і якісної оцінки противника жадає від начальника розвідки великої напруги, уміння і майстерності. Крім того, від начальника розвідки потрібно уміння чітке організувати роботу підлеглих йому офіцерів розвідувальних підрозділів по аналізу і узагальненню великої кількості розвідувальних даних.

Планування розвідки включає:

• деталізацію задач і об’єктів розвідки;

• визначення районів особливої уваги (РОУ);

• розрахунок доцільної періодичності огляду елементів угрупування і найбільш важливих об’єктів противника;

• розподіл сил і засобів розвідки по задачам, об’єктам, РОУ у відповідності з їх можливостями і прогнозування результатів їх дій;

• визначення часу, потрібного на виконання, задач і підготовку С і З розвідки до майбутніх дій;

• вибір основних і запасних позицій (районів, напрямків) для розгортання (дій) С і З розвідки при підготовці і під час бою, визначення порядку їх розгортання, переміщення;

• виділення резерву С і З розвідки.

На підставі існуючих даних і розроблених документів з розвідки начальник розвідки доповідає командиру за приблизною схемою:

1. Загальний склад і характер дій противника в смузі оборони та перед сусідами.

2. Бойовий склад, угруповання, боєздатність і характер дій противника безпосередньо в смузі свого з'єднання (частини):

- Загальновійськові частини і підрозділи;

- Засоби ЗМУ;

- Артилерія, що застосовує звичайні боєприпаси;

- Протитанкові засоби і система протитанкової оборони;

- Авіація;

- Система управління та наведення;

- Тактичні щільності противника;

- Характер оборони противника;

- Характер місцевості.

В залежності від засобів і умов ведення бою можуть вказуватися і інші відомості.

3. Імовірний (можливий) характер дій противника.

4. Основні задачі розвідки і заходи щодо їх виконання.

Основним документом, що відображає організацію розвідки є план розвідки. План підписується начальником штабу й начальником розвідки та затверджується командиром з'єднання.