Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Полтавский национальный технический университет им. Ю. Кондратюка

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Кума практика.doc

Скачиваний:

Добавлен:

15.08.2019

Размер:

378.88 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 34 / 44

4. Документальне забезпечення руху виробничих запасів

Від правильно організованого первинного обліку господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності. Існують типові первинні документи з обліку руху запасів. Проте, головний бухгалтер на свій розсуд повинен визначитися з тим, які документи доцільно використовувати на його підприємстві, враховуючи розміри та специфіку підприємства (матеріальне виробництво, будівництво, транспорт тощо).

Первинними документами, що підтверджують вартість придбаних матеріалів підзвітними особами є товарний рахунок і акт (довідка), які складає підзвітна особа за участі інших посадових осіб підприємства.

Цінності, що надходять на підприємство, приймаються за кількістю та якістю.

ТОВ ВКФ «СЕН» у своїй практичній діяльності застосовує наступні форми первинних документів:

Довіреність ф. М-2 (М-2а);
Прибутковий ордер ф. М-3 (М-4);
Акт про приймання матеріалів ф. М-7;
Лімітно-забірна картка ф. М-8;
Картка складського обліку ф. М-12;
Журнал обліку виданих довіреностей ф. М-26.

Приймання виробничих запасів у місцевих постачальників здійснює працівник господарства (експедитор), якому видається довіреність.

Придбані (отримані), виготовлені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.

Зберігання отриманих виробничих запасів на досліджуваному підприємстві здійснюють на складі.

На складі матеріальні цінності розміщують по секціях, а в середині них – по групах, типо- та сорторозмірах в штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах, полках, комірках, піддонах, що забезпечує швидке їх приймання, відпуск та контроль за відповідністю фактичної наявності встановленим нормам (ліміту).

Складський облік організують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження запасів.

Облік матеріалів на складі здійснюється комірником, який є матеріально відповідальною особою. Його приймають на роботу за згодою з бухгалтером підприємства. З комірником укладено типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Бухгалтер підприємства у встановлені строки здійснює приймання і обробку первинних документів на сировину, матеріали тощо. Всі документи сортуються і перевіряються. Прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, приймальними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляються з іншими примірниками, одержаними від споживачів, накладні на переміщення матеріалів, здані складами-відправниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів-одержувачів.

Основним документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (ф. М-8), накладні-вимоги.

Відпуск матеріалів на сторону здійснюється на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск матеріалів стороннім підприємствам оформлюють накладними на відпуск матеріалів на сторону.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів оформлюють також накладною-вимогою (ф. № М-11).

Для обліку надходження та використання виробничих запасів використовується активний рахунок 20 «Виробничі запаси», призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів, сировини і матеріалів.

У ТОВ ВКФ «СЕН» облік розрахунків із постачальниками ведеться у журналі та у відомості аналітичного обліку.

Фінансову звітність господарство складає у відповідності до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Звітність ТОВ ВКФ «СЕН» (річна і квартальна) складається з двох форм: Баланс (ф. № 1-М) і Звіт про фінансові результати (ф. № 2-М). Обидві форми значно скорочені порівняно з формами фінансової звітності, які здають підприємства, що не підпадають під визначення суб’єктів малого підприємництва. Скорочення здійснено шляхом об’єднання декількох статей в одну, при цьому коди рядків збережені.

5.Значення і завдання обліку дебіторської заборгованості по нетоварних операціях.

В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємствах постійно виникає потреба в проведені розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, воно, як правило не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту находження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО10 «Дебіторська заборгованість» від 8.10.1999№237

Відповідно до якого поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за можливістю погашення класифікується за трьома напрямками (табл.2)

Таблиця 2

Класифікація поточної дебіторської заборгованості

Вид дебіторської заборгованості	Товарна	Нетоварна
1	2	3
Нормальна	Дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість у погашеній її боржником.
	Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»	Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
Сумнівна	Дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у погашеній її боржником
	Пов’язана зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів.	Резерв сумнівних боргів не нараховується.
Безнадійна	Дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість у її непогашенні боржником і недостатність майна боржника у разі визнання його банкрутом, для форс-мажорних обставин, смерть або за якої минув строк по давньої давності.
	Перехід пов'язаний із списанням з балансу дебіторської заборгованості , оскільки вона перестає відповідати визнанню активу.
	Списується за рахунок резерву сумнівних боргів (метод поправок).		Списується на витрати періоди( метод прямого списання).

Згідно П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» затверджено Міністерством фінансів України від 1.10.1999 №237

-Дебітори-юридичні та фізичні особи, як внаслідок минулих подій заборгували під-ву певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

- дебіторська заборгованість –сума боргованості дебіторів підприємству на певну дату.

- сумнівний борг-поточна дебіторська заборгованість за продукцію товари, роботи , послуги , щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

- дебіторська заборгованість визначається активом , якщо існує ймовірність отримання підприємство майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

- Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

- Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за по передні звітні періоди.

Коефіцієнт сумнівності , як правило , зростає із збільшенням строків непогашене дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків по точної дебіторської заборгованості.

Облік дебіторської заборгованості по не товарним операціям відображається на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», який має такі субрахунки :

371-«Розрахунки за виданими авансами»

372-«Розрахунки з підзвітними особами»

373-«Розрахунки за непохованими доходами»

374-«Розрахунки за претензіями»

375-«Розрахунки за відшкодуванням завданих битків»

376-«Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»

377-«Розрахунки з іншими дебіторами»

За дебетом 37-відображається виникнення дебіторської заборгованості , за кредитом її погашення.

5.Документальне оформлення та облік розрахунків з підзвітними особами

5.1 Витрати на відрядження

Підприємство з метою вирішення виробничих потреб, може видавати працівниками під звіт грошові засоби.

Особи, що одержали готівку під звіт (враховуючи видану готівку на відрядження у межах України), зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства звіт про витрачені суми. Готівка, що видана під звіт, але з якихось причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом (додаток Д) не пізніше наступного робочого дня після видачі її під звіт (за відрядженням – не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини – не пізніше 80 робочих днів з дня видачі її під звіт). Якщо працівнику підприємства з каси одночасно видано готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих або господарських питань, то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих питань та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.

Нормативним документом, який регулює питання порядку відрядження працівників підприємств усіх форм власності є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордоном» затверджена наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року.

Інструкцією визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває у трудових відносинах з платником податку, включається до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої зберігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження: укладеного договору (контракту) та інших документів, які регулюють або засвідчують бажання встановити цивільні правові відносини.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видані на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи) норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Добові витрати в межах України відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Днем вибуття з відрядження вважається день відправлення транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження – день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24 – ї години включно, днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше – наступна доба.

Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Якщо працівник відбував у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи та середній заробіток за час відрядження.

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та мети використання коштів, наданих на відрядження. Вказані обмеження встановлюються наказам (розпорядженням) керівника підприємства.

5.2 Порядок відрядження в межах України

Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням із зазначенням:

пункту призначення;
назви підприємства куди відряджається працівник;
строку і мети відрядження.

Строк відрядження працівників не може перевищувати 30 календарних днів.

Рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади приймається відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2002 р. №337 «Про службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України».

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в Посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Якщо працівника відрядженно до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою якою користуються у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи (додаток Е).

Підприємство що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження у «Журналі реєстрації посвідчень про відрядження» (додаток Є).

За кожен день (включаючи день вибуття та прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові і неробочі дні, то час перебування в дорозі йому виплачуються добові в межах граничних норм, зокрема:

якщо до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відрядження у межах України – 25 гривень;
якщо до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на:
одноразове харчування – 20 гривень 00 коп.;
дворазове харчування – 15 гривень 00 коп.;
триразове харчування – 10 гривень 00 коп.

Для працівників підприємства, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, добові відшкодовуються у відсотках від норм добових витрат (80% від 25 грн. при одноразовому харчуванні, 55% - при дворазовому, 35% - при триразовому).

При відрядженні працівника строком на один день, або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за кожну добу.

Підприємство за наявності підтверджувальних документів відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення у розмірі фактичних витрат з урахуванням послуг.

Працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш, як 50% його вартості за одну добу, згідно з поданими підтверджувальними документами в оригіналі.

Витрати на наймання приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджується відповідними документами, відшкодовується в порядку й розмірах визначених вище.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядження.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування відповідно до маршруту, погодженого керівником.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на оплату ПДВ за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлового приміщення. (2, ст.334)

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання жилого приміщення і списуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженого працівника на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні непрацездатності не включаються до строку відрядження.

Відрядженому працівникові перед виїздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов’язаний подати авансовий звіт про витрачену у зв’язку з відрядженням суму.(додаток Д).

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Витрати у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Витрати у зв’язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин при наявності документа, що підтверджує витрати:

відрядженому працівникові за наявності підтверджуваних документів відшкодовуються витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання , чистка і т.д ), але не більш як 10% норм добових витрат за всі дні проживання;
відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводяться в розмірах, погоджених з керівником.

Наприклад, для вирішення виробничих завдань у відрядження до м.Харкова відправлено працівника ТОВ ВКФ «СЕН» Щербину Ю.М.

Термін відрядження з 11.09.2008р. по 20.09.2008р. включно.

Працівнику 10.09.2008р. видано аванс у сумі 2700 грн.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або звіт, працівник подав до бухгалтерії 21.09.2008р( термін не порушено) ( додаток Д).

До звіту додано такі документи:

Посвідчення про відрядження (дод. Е)
Рахунок готелю за проживання в сумі 2160 грн. ( в т.ч. ПДВ-360грн)

До рахунка готелю включено вартість одноразового харчування (8 днів).

Залізничні квитки на проїзд до Харкова і назад -124 грн., у т.ч. ПДВ-19.60 грн.
Чек за телефоні переговори – 48.80 грн., в т.ч. ПДВ 8.13 грн.
Квитанція за користування постільними речами – 16 грн.

Підлягають відкошдуванню добові в розмірі:

20.0 х 8 +25 х 2=210.0(грн.)

Усього витрат 2160+124+48.8+16+210=2558.8.

Аванс затверджено керівником у повній сумі.

Надміру витрачені кошти(141.2) повернено працівником до каси 27.09.2008 р (порушено триденний термін).

Сума штрафу становитиме

141.20 х 15%=21.18(грн.)

На підставі цих даних заповнимо:

прибутковий касовий ордер(Дод. Ж)
Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт(Дод. Д)
Видатковий касовий ордер(Дод. З)

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунок 372 в розрізі фізичних осіб, яким видано гроші під звіт.

Дебетові сальдо показує суму заборгованості, за якою не подано в бухгалтерію авансового звіту.

Видача із каси коштів під звіт і відшкодування перевитрат підзвітною особи оформляється записом

Дт 372 Кт 30

2.Придбання через підзвітних осіб матеріальних ціностей

Дт 201 Кт 372

203

207

Суми, використані на відряджені списуються на ті рахунки , з якими було пов’язано відрядження :

Д 92 К 372

Видача під звіт експедитору чекових книжок

Д 372 К 331

Перераховано гроші підзвітній особі в іншу місцевість

Дт372 Кт 31

Утримання підзвітних сум із з/п

Дт66 Кт 372

Суми, виплачені понад установлені норми граничних добових й оплата проїзду без подання документів із дозволу керівника

Дт 949 Кт 372

Придбання через звітних осіб необоротних і нематеріальних активів, які не вимагають монтажу

Дт 10 Кт 372

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами ведеться у відомості 3.2, з якої загальна сума переноситься, як кредитовий оборот рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» в журналі 3 (додаток Ч).

Записи у відомості 3.2 відображається на підставі звітів касира (дебет субрахунка 372) та авансових звітів (кредит 372). Сальдо на кінець місяця виводиться за алгоритмом:

Сальдо поч. Дт + Об. Дт – Об. Кт = Сальдо кін. Дт

У випадку якщо сальдо буде кредитовим:

Сальдо Кт + Об. Кт – Об. Дт

Сальдо за субрахунком 372 може бути, як дебетовим, так і кредитовим, тому в балансі його треба відображати окремо в активі (дебетове) і пасиві (кредитові).

5.3 Порядок відрядження за кордон

Відрядження за кордон здійснюються відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.

Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

Підприємство направляючи працівника у відрядження за кордон, забезпечує його коштами в національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні витрати в розмірах, які обумовлені реальними потребами в країні перебування з дотриманням вимог НБУ щодо вивезення іноземної валюти за кордон.

Згідно зі змінами з 1 січня 2006 року розмір добових витрат збільшився і становить:

Не включаючи вартості харчування – 280 грн.
З одноразовим харчуванням – 224 грн.
З дворазовим харчуванням 154 грн.
З триразовим харчуванням – 98 грн.

Як відомо ділові контакти основа будь-якої діяльності. Щоб їх налагодити доводиться їхати у відрядження країною і за її межі. Звичайно при цьому не уникнути грошових витрат, що лягають на плечі підприємства.

Для того щоб використовувати корпоративну банківську платіжну картку (КБПК) для видачі авансу на відрядження, підприємству необхідно звернутися до банку, укласти договір і відкрити картрахунок у гривнях або в інвалюті (для закордонних відряджень євро, канадські, австралійські та долари США, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські йєни і ін.

У поїздці відряджений зможе знімати готівку або розраховуватися за допомогою КБПК, у т.ч. у валюті відмінній від валюти картрахунка. У подібному випадку уповноважений банк перераховує суму за операцією у валюту картрахунка за визначеним курсом.

Інформація про те, як його встановлюють, має бути зафіксована у договорі між клієнтом та уповноваженим банком-клієнтом. Перед тим як укладати договір, потрібно обов’язково переконатися, що банк – емітент КБПК вправі обслуговувати картку за кордоном, щоб працівнику уникнути неприємних несподіванок.

Такий спосіб видачі авансу вигідний усім. Керівнику не доведеться везти із собою значну суму готівки.

6. Документальне оформлення та облік розрахунків за претензіями

В процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, взаємодії з контрагентами підприємство може виявити порушення договірних умов (невідповідність цін, арифметичні помилки в розрахункових документах, нестача понад норми природного убутку, інші порушення умов договору про асортимент, упаковку і т.д., виявлені при отриманні цінностей, що надійшли, невідповідність якості таких цінностей стандартам, технічним умовам і т.д.).

Але перш ніж звернутися до суду слід вжити заходів доарбітражного врегулювання суперечок (таблиця 6)

Підприємство, якщо його права порушені, звертається до порушника з письмовою претензією, яка підписується керівником і надсилається адресату рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

Претензія – вимога кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи.

Якщо претензія відхилена або залишена без відповіді у встановлені терміни, то до арбітражного суду подається позовна заява.

Строком позовної давності є певний період в часі, який вимірюється роками, місяцями, тижнями, днями, годинами.

Терміном є певний період в часі, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яке неминуче повинно наступити.

Позивна давність – ці строк, в межах якого особа може звернутися в суд з вимогою про захист свого громадянського права або інтересу. Позовна давність в новому цивільному законодавстві поділяється на загальну і спеціальну. Загальна позовна давність, як і раніше, встановлюється тривалістю в три роки.

Цивільним кодексом встановлений перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Позовна заява повинна бути прийнята судом до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності. Якщо відповідач до винесення рішення судом заявить про закінчення строку позовної давності, то суд може відмовити позивачу в позові і на цій основі. Якщо суд при наявності такої заяви визначає причини пропуску позовної давності поважними, відмови позивачу не буде.

Претензія повинна містити:

Повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та юридичної особи, до якої вона пред’являється, дату пред’явлення і номер претензії;
Обставини, на підставі яких пред’явлена претензія, докази, що їх підтверджують, посилання та відповідні нормативні акти;
Вимоги заявника;

Суму претензій та її розрахунок (якщо претензія підлягає грошовій оцінці), в яку включаються сума основного боргу (з Інд. Інфляції)
Пеня за прострочку
Розраховані 3% річних (якщо в договорі не передбачена пеня і якщо вимога грошова)
Сума штрафу
Сума завданих збитків
Платіжні реквізити заявника
Перелік документів, що додаються до претензій та інші докази (додаток К).

При задоволенні претензій у відповіді зазначають визнану суму, номер і дату платіжного доручення на перерахування визначеної суми або інших спосіб задоволення претензій. Якщо в задоволенні претензій відмовлено або не був дотриманий строк відповіді на претензію, заявник має право подати позов до арбітражного суду.

Облік розрахунків за претензіями, які пред’явлені постачальником, підрядником, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм і визнаними штрафами, пенею, неустойками і ведеться на рахунку 374 «Розрахунки за претензіями».

Підставою для запису операцій на рахунку 374 «Рахунки за претензіями» є акти приймання вантажу, рішення судових органів (арбітражу), письмова згода постачальників на пред’явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.

Аналітичних облік ведеться в розрізі постачальників транспортних організацій та інших юридичних осіб і пред’явлених до них претензій.

За Дт рахунку 374 «Розрахунки за претензіями» обліковують суми пред’явлених підприємством претензій:

При виявленні перевіркою в рахунках постачальників невідповідностей цін і тарифів, передбачених договорами, арифметичних помилках у кореспонденції з рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»

Якщо завищення цін або арифметичні помилки виявились після здійснення записів на рахунках обліку ТМЦ або витрат за цінами, вказаними постачальником, то в такому випадку 374 «Розрахунки за претензіями» за дебетом кореспондує з кредитом рахунків обліку відповідних ТМЦ або витрат:

При виявлені невідповідності якості ТМЦ постачальників технічним вимогам, зумовленим у договорах, в кореспонденції з кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;
При нестачі вантажу постачальників у межах норм природного убутку, в кореспонденції з кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;
За брак або простій, , що виник у сумі визнаній платниками або присуджених арбітражем у кореспонденції з рахунком 24 «Брак у виробництві», 92 «Адміністративні витрати»;
За сумами помилково списаними установами банків з рахунків платників у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів;
За сумами штрафів, пені, неустойки, що стягуються з постачальників замовників за недотримання договірних обов’язків, у розмірах, визнаних платником або присуджених арбітражем, у кореспонденції з рахунками фінансових результатів.
Суми пред’явлених, але не визнаних платниками претензій, на рахунках бухгалтерського обліку не відображаються.
Рахунок 374 «Розрахунки за претензіями» кредитується на суми платежів що надійшли, в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів: Дт 30 «Каса», 31 «Рахунки в банку» Кт 374 «Розрахунки за претензіями».

У випадку, якщо пред’явлені претензії не визнані судовими органами та та стягненню не підлягають, їх суми, як правило, відносять на ті рахунки, з яких вони були списані: Дт 63 Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 24 «Брак у виробництві», 92 «Адміністративні витрати» Кт 37 «Розрахунки з іншими дебіторами.

При відмові у задоволенні позову рішенням суду: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 374.

Синтетичний облік ведеться у журналі 3, аналітичний у відомості 3.2 в розрізі постачальників, транспортних організацій та інших юридичних осіб і пред’явлених до них претензій.

6. Податковий облік

Податок на додану вартість справляється з підприємств на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997р. №168/97-ВР.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок що є частиною новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до ціни продажу на товари (роботи, послуги), яку сплачує кінцевий споживач.

Платниками податку Згідно із Законом є такі особи:

будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі:

коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ);
особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають в наслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв’язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальної комп’ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;
особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона суми операцій з поставки товарів (послуг) у сумі 300000гривень, чи ні, а також незалежно від того , який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб – ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, незареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень;
у разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують ПДВ під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Згідно із Законом об’єктом оподаткування є такі операції:

поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю);
ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

База оподаткування ПДВ залежить від виду поставки, а саме:

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичними особами, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.
Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митну територію України. Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.
Якщо після продажу товарів (робіт, послуг) відбувається будь-яка зміна компенсації за продаж товарів (робіт, послуг) або випадок повернення проданих товарів, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується згідно до зміни бази оподаткування.
Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається (крім випадку неповернення її відправнику протягом терміну позовної давності).
При продажу товарів, отриманих за договорами комісії, поруки, доручення довірчого управління та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати продаж товарів без права власності на такі товари, то базою оподаткування є продажна вартість цих товарів як для комісіонера, так і для комітента.
При здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які не є об’єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов’язань, наданого у формі векселя, випущеного покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість товарів без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу векселя.
При здійсненні ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку, безоплатної передачі особі, не зареєстрованій платником ПДВ або переведення основних засобів до складу невиробничих, такі операції для цілей оподаткування розглядаються як продаж основних засобів за звичайними цінами, а для основних засобів групи 1 – за звичайними цінами, але не менше від їх балансової вартості.

Не підлягають оподаткуванню наступні операції:

випуск (емісія), розміщення в будь-якій формі управління та продаж за кошти цінних паперів, що випущені в обіг суб’єктами підприємницької діяльності, НБУ, МФУ, органами місцевого самоврядування;
передача майна орендодавця (лізингодавця) – резидента у користування орендареві а (отримувачу) згідно з умовами договору оренди і його повернення орендодавцеві після закінчення дії такого договору;
надання послуг із страхування і перестрахування передбачених законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування;
обіг валютних цінностей (в тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів та інші операції, пов’язані з випуском державних лотерей, виплатою грошових призів тощо;
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу тощо;
надання і оплата державних платних послуг, які надаються органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, обов’язковість отримання (надання) яких встановлена законодавством;
виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій та інших грошових або майнових виплат фізичними особами за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових засобів; виплата дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів;
надання комісійних (брокерських) та ділерських послуг з торгівлі або управління цінними паперами на ринку цінних паперів України;
передача основних засобів як внеску до статутного капіталу юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу;
продаж за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку;
безоплатна передача у державну власність (чи комунальну) об’єктів власності, якщо такі операції здійснюються за рішенням КМУ, органів виконавчої влади;
надання позашкільним навчальним закладом і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Об’єкти оподаткування, що визначені Законом, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з Законом, оподатковуються за ставкою 20%.

Податок становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;
продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами території України, в тому числі надання послуг з туризму на території України, за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів і безготівкових розрахунків;
продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані за межами України у зонах митного контролю за порядком, встановленим КМУ;
надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;
продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

1. Облік особистого складу та використання робочого часу

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об’єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов’язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу : по сфері застосування праці - промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу - робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони. Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах, як для цього використовується єдина документація по прийому, звільнення та переміщенню робітників та уніфіцировані регістри обліку особистого складу. Регістри обліку особистого складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи переводі на іншу роботу реєструється у особистій карточки на основі приказу. По даних картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває лицевий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами : жетоном - з приміненням табельних марок; карточним - при використанні контрольних годинників; пропуску - шляхом здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних засобів. На багатьох підприємствах безпосередньо передається введення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого часу (форма № Т-12 або форма № Т-13). По формі № Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок заробітної плати, а форма № Т-13 - тільки для обліку робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки - повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп’ютера. Пізніше повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

2. Побудова синтетичного і аналітичного обліку праці та її оплати

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» - пасивний, балансовій, розрахунковий.

66 1- «Нарахована заробітна плата»;

662 - «Депонована заробітна плата»;

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконуваність роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

Облік розрахунків з робітниками та службовцями по операціях, не пов’язаних з оплатою праці (розрахунки за товари, які продані в кредит), ведеться на рахунку 39 «Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях», який має слідуючи субрахунки :

1 - за товари, продані в кредит;

2 - позика на індивідуальне житлове будівництво;

3 - позика на будівництво садових будинків;

4 - позика молодим сім’ям;

5 - на формений одяг;

6 - по акціях;

7 - заборгованість учасників по підписці на акції.

По кредиту даного рахунку відображається заборгованість робітників по виданих позиках, а по дебету - погашення цієї заборгованості.

Розрахунки з працюючими при ручному способі обробки документів вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості.

Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються із розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Схема відображення операцій по рахунку 66 субрахунок 1 «Нарахована заробітна плата».

№ п/п

Найменування господарської операції

Бухгалтерська проводка

Дт Кт

1. Нарахована заробітна плата за ремонт основних засобів робітникам основного і допоміжного виробництв та ін .

23 661

2. Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.

91,92 661

3. Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів.

39 661

4 . Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.

93 661

5. Нарахована оплата, пов‘язана з виправленням браку прдукції.

24 661

6. Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств.

92,93,94 661

7. Нараховані суми оплати праці, пов‘язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.

972 661

8. Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).

652 661

9. Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства.

92 661

10. Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.

23 661

11. Нараховані суми оплати праці (премії) за рахунок Фондів економічного стимулювання, Фондів спеціального призначення і доплат.

-- --

12. Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.

48 661

13. Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів. 47 661

14. Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо).

65 661

15. Нарахована вихідна допомога передбачена діючим законодавством. 23,91,92 661

16. Депонована заробітна плата

661 662

17. Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов‘язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо.

991 661

18. Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата)

30 661

19. Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.

661 30

20. Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і збір на випадок безробіття.

661 641

21. Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих 1 % - 2% до Пенсійного фонду.

661 651

22. Відраховані із заробітної плати проф.внески, 1%

661 685

23. Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми.

661 372

24. Сплачено за подарунки.

68 31

25. Видані подарунки працівникам підприємства, речові призи та матеріальна допомога (придбані з урахуванням ПДВ):

а) що не перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати в розрахунку за рік:

- видані подарунки працівникам підприємства

661 68

- списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства.

48 661

- нарахування на вартість подарунків до Пенсійного фонду 32% . 91 651

б) що перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку за рік:

- видані подарунки працівникам підприємства

661 68

- списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства

48 661

- нарахування на вартість подарунків, речових призів та матеріальну допомогу

91 651

- прибутковий податок (у складі сукупного оподатковуваного доходу працівника за місяць

661 641

- відрахування із сукупного оподатковуваного доходу. до Пенсійного фонду

661 651

- збір на випадок безробіття 0,5%

661 653

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на балансовому рахунку 66“Розрахунки з оплати праці“. Рахунок 66 має два субрахунки:

661 “Розрахунки з оплати праці”

662 “Розрахунки з депонентами”

По кредиту рахунку 661 відображаються нараховані суми. По дебету рахунку 661

відображаються суми, утримані з усіх видів оплати праці, і виплата заробітної плати. За лишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових

рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.1995 року №253 та від 22.05.1996 року №144.

Зміни внесені новим Планом рахунків, торкнулися джерела нарахування виплат.

В умовах дії Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (дані-НСБО)

відсутні такі поняття, як фонди економічного стимулювання і виплати за рахунок прибутку. Субрахунок 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” призначено виключно для формування резервного фонду згідно з установчими документами і для розподілу прибутку між власниками. Усі виплати, крім дивідендів, відносяться на витрати підприємства. Структуру витрат значно змінено з двох причин:

введено класифікацію діяльності підприємства;

визначено більш глибоку деталізацію витрат;

Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці.

При формуванні витрат за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 “Витрати на оплату праці” передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

811 “Виплати за окладами і тарифами”. Відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

812 “Премії та заохочення”. Відображається витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років тощо);

813 “Компенсаційні виплати“. Узагальнюється інформація про витрати на компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (компенсація за час простою не з вини працівника, за несвоєчасну виплату заробітної плати, за незаконне звільнення, за заподіяну шкоду тощо);

814 “Оплата відпусток“. Враховуються витрати на виплати за відпустку або нарахування резерву відпусток. Рішення про створення резерву відпусток повинно відображатися в наказі про облікову політику підприємства, що видається щороку;

815 ”Оплата іншого невідпрацьованого часу“. Враховуються виплати, передбачені за невідпрацьований час (за виконання державних обов’язків, за час навчальної відпустки, за час навчання в системі підвищення кваліфікації з відривом від виробництва тощо);

816 “Інші витрати на оплату праці”. Враховуються інші виплати, що визнаються елементами витрат на оплату праці (допомога при виході на пенсію, плата за навчання дітей співробітників, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо).

Склад витрат на оплату праці встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Мінстату України від 11.12.1995року №323.

Облік обов’язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65”Розрахунки по страхуванню” на відповідних субрахунках:

651 “По пенсійному забезпеченню”;

652 “По соціальному страхуванню”;

653 “По страхуванню на випадок безробіття”. По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету – перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 “Відрахування на соціальні заходи”;

821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”;

822 “Відрахування на соціальне страхування”;

823 “Відрахування на випадок безробіття”. Якщо підприємство використовує рахунки лише класу 9, то нарахування витрат на оплату праці та обов’язкових зборів буде відноситися в дебет відповідних рахунків:

Оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у виробництві товарів (робіт, послуг) і відрахування на неї.

23 “Виробництво“.

Оплата праці ІТП виробничих цехів і дільниць і відрахування на неї.

91 “Загально виробничі витрати “

Оплата праці апарату управління і відрахування на неї

92 “Адміністративні витрати”

Оплата праці продавців, персоналу відділу збуту, торгових агентів і відрахування на неї

93”Витрати на збут“

Оплата праці працівників об’єктів соціально-культурного призначення

і відрахування на неї.

949 “Інші витрати операційної діяльності”

Облік витрат можна здійснювати трьома методами: із застосуванням рахунків класу 8, класу 9, класів 8 і 9 одночасно. Ці варіанти наведені нижче.

Облік із застосуванням рахунків класу 8

№

п/п

Зміст операцій

Дт

Кт

1. Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами.

811 661

2. Нарахування премії

812 661

3. Нарахування збору на пенсійне страхування

821 651

4. Нарахування збору на соціальне страхування

822 652

5. Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття

823 653

Облік із застосуванням рахунків класу 9

№

п/п

Зміст операцій

Дт

Кт

1. Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами:

Робітникам службі збуту, АУП, працівниками виробництва

23, 93, 92 661

2. Нарахування премії:

Робітникам службі збуту, АУП, працівниками виробництва

23, 93, 92 661

3. Нарахування збору на пенсійне страхування: робітникам (32%), службі збуту (32%), АУП (32%)

23, 93, 92 651

4. Нарахування збору на соціальне страхування. Робітникам (4%), службі збуту (4%), АУП (4%)

23,93,92 652

5. Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття: Робітникам (!.5%), службі збуту (1.5%), АУП (!.5%)

23, 93,92 653

Облік із застосуванням рахунків класів 8 та 9

№ п/п

Зміст операцій

Дт

Кт

1. Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами:

Робітникам службі збуту

- АУП