1.5. Організація навчального процесу

Кожна кафедра пропонує свій графік роботи. Найзагальніші курси, що вивчаються більшою кількістю студентів, можуть повторюватися до чотирьох разів протягом дня і кілька разів на тиждень. Більш спеціальні курси викладаються рідше, зовсім спеціальні — від одного до трьох разів протягом тижня. Студент разом з академічним куратором складає свій розклад навчання на семестр, погоджує його з кафедрами і затверджує в деканаті. Кафедри, складаючи розклад своєї роботи, враховують припустиму кількість студентів усіх спеціальностей, які потенційно можуть відвідувати той чи інший курс (предмет), і так визначають кількість його повторів. Курси, які гарантовано відвідують одні й ті самі студенти, облаштовуються за часом найзручніше для студентів. Мистецтво доцільно планувати навантаження навчальної роботи кафедр є науковим досягненням щодо адміністрування вищого навчального закладу. Така гнучка система планування навчального процесу спонукає обирати найзручніший графік відвідування занять і сполучати навчання з погодинною роботою (студентам денної форми навчання дозволяється працювати за направленням вищого закладу освіти 12-18 годин на тиждень). Студентам денної форми навчання протягом повного семестру необхідно отримати як мінімум 12 кредитних годин (кредитів), кількість яких для кожної дисципліни визначає адміністрація закладу з публікацією в щорічному каталозі. Зазвичай більшість курсів (дисциплін) складається з трьох кредитів, але є курси, що мають два або чотири кредити. Якщо в каталозі зазначено, що її якийсь курс має три кредити + один кредит, то це означає, що студент має пройти три лекційні кредити і один кредит лабораторної та іншої нелекційної аудиторної (контактної) роботи [18].

Як у державних, так і в недержавних вищих закладах освіти США, на аудиторну роботу студентів денної форми навчання відводиться від 20 до 35% загального навчального часу, решта навчального часу планується як самостійна робота.

П’ять астрономічних годин щодня студент витрачає на самостійне навчання. Залежно від обраної спеціальності, типу та форми власності вищого навчального закладу ці п’ять годин самостійного навчання він проводить у читальних залах бібліотек, комп’ютерних класах, експериментальних лабораторіях, майстернях або на виробництві (під керівництвом викладачів-консультантів або повністю самостійно). Отже, кожний трикредитний семестровий курс на 45 годин аудиторного часу вимагає від студента ще 75 годин самостійної роботи. Студент не буде допущений до виконання лабораторної або практичної роботи в аудиторії, якщо він належним чином не підготувався і не працював самостійно.

Державні вищі заклади освіти заохочують велику (більше п’яти) кількість курсів, які студент вивчає в одному семестрі, адже заклад зацікавлений якнайшвидше завершити його навчання. Недержавні ж, навпаки, не схвалюють цього і майже не допускають порушення такого правила.

1.6. Контроль знань і самостійної роботи студентів

Система вищої освіти США комп’ютеризована, контроль навчального процесу досконалий і оперативний. Тестування на заняттях за допомогою комп’ютерів забирає: поточне – 5-10 хв., проміжне (або рубіжне) – 15-20. Крім того, щотижня студенти вдома виконують письмові тести за завданнями викладача (раз на місяць проводиться письмове тестування по 30-50 хв., де студентові зараховуються три кращих результати з чотирьох тестів). Наприкінці семестру вони мають фінальний (підсумковий) іспит або залік з письмовим тестом (на дві-три години).

Сумарний семестровий бал за пройдений курс (предмет) виводиться в такий спосіб. Передусім встановлюється загальна академічна активність і успішність студента (%):

а) відвідування лекцій - 5;

б) відвідування семінарів, практичних та/або лабораторних занять - 25;

в) комп’ютерні або письмові тести (за завданнями викладача) - 15;

г) три кращих результати щомісячних письмових тестів 10+10+10=30;

д) фінальний екзамен або залік із письмовим тестом - 25. Загалом: 100 %.

Курс (дисципліна) може складатися з лекцій, семінарських, практичних та/або лабораторних занять, домашніх завдань, самостійної роботи, контрольних і проміжних (рубіжних) тестів, фінальних екзаменів або заліків з письмовими тестами. Це загалом 100%, при цьому викладач сам визначає кількість відсотків на кожний вид навчальної діяльності. Відповідно до набраної кількості відсотків виставляється фінальна (підсумкова) оцінка за пройдений курс (предмет).

Офіційні підсумки навчальної успішності (результатів наполегливості) студентів підводяться наприкінці кожного семестру. Здебільше використовуються такі оцінки й така система „балів якості знань”: оцінка А — дорівнює 4,00 балам якості знань і є вищою оцінкою знань („відмінно”); А/В = 3,50 — середнє між вищою („відмінно”) та доброю оцінкою; В = 3,00 — „добре”; В/С = 2,50 середнє між „добре” та „задовільно”; С = 2,00 — „задовільно”; СD = 1,50 — середнє між „задовільно” і „курс пройдено”; О=1,00 — „курс пройдено”; O/P = 0,50 — середнє між „курс пройдено” та „курс провалено (не пройдено)”; Р = 0,00 — "курс провалено (не пройдено)" — найнижча оцінка.

Академічне становище студента вважається добрим, коли середній бал не нижчий 3,00. За повних 2,00 балів становище студента ще цілком задовільне. Якщо бал нижчий, то студентові надається академічний випробувальний термін; наприкінці наступного семестру його академічне становище перевіряється.

Академічні ради вищих закладів освіти постійно контролюють академічне становище студентів, прогнозують можливі неуспіхи та намагаються запобігти їх. Коли студент не виконав усієї роботи, аби оволодіти тим чи іншим курсом, і його середній бал нижчий 2,00, він має академічну заборгованість (незавершеність). Для виправлення становища такому студентові надається певний термін, але не більше місяця (30 днів) від початку нового семестру. Студенти повинні мати середній бал за весь період навчання не нижчий 2,00 („задовільно”).