4. Типи економічних районів та їхні цільові функції.

Наука і практика визнають існування галузевого та інтегрального економічного районування.

1. Галузеве економічне районування необхідне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей або .видів господарчої діяльності. Це потрібно для глибокого вивчення закономірностей територіальної концентрації підприємств окремої галузі господарства і пов'язаних з ними обслуговуючих виробництв. Їхня територіальна локалізація залежить переважно від наявності природних умов і ресурсів, споживача продукції, сприятливих транспортних зв'язків, трудових ресурсів. Так, у сільському господарстві виділяються райони виробництва технічних та зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості — райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої, харчової та інших галузей індустрії. Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних, або інтегральних економічних районів. Враховуючи це й фактор, галузеве районування значно посилює наукову обґрунтованість виділення меж крупних економічних районів.

2. Загальне, або інтегральне економічне районування базується на регіоіїальних господарських комплексах, основу яких становить функціонування територіально-виробничих комплексів різного ступеня сформованості.

На території України виділяються три підтипи економічних районів:

А). Крупні макроекономічні райони формуються в результаті науково обґрунтованого поділу території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують декілька адміністративних областей чи адміністративні області з автономною республікою (АР Крим). Головною метою виділення крупних економічних районів є виявлення та розмежування великих ТВК для визначення напрямів їх раціонального розвитку й ефективнішого використання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використовуються для довгострокового планування і прогнозування розвитку та розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах лише однієї адміністративної області.

У макроекономічних районах, крім галузей спеціалізації, розвиваються допоміжні й обслуговуючі галузі з метою більш повного і комплексного використання місцевих ресурсів та зменшення обсягів довізної продукції з інших регіонів.

Б). Середні, або мезоекономічні райони є, як правило, складовою частиною крупних макроекономічних районів. Це може бути територія адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто територіальні одиниці адміністративно-територіального і національно-територіального поділу країни. Об'єктивною основою виділення мезоекономічних районів є територіальний поділ праці як у масштабах країни, так і в межах крупних економічних районів.

Основну районоутворювальну роль при виділенні середніх, чи мезоекономічних районів відіграють великі багатофункціональні міста, які, разом з тим, є найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Цими важливими функціями вони об'єднують периферію регіону в єдине ціле. Мезорайони використовуються як для середньострокового планування і прогнозування розвитку галузей матеріального виробництва й невирооничоїсфери та розробки програм галузевого розвитку, так і для поліпшення управління господарською діяльністю регіону.

В). Малі або мікроекономічні райони — це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з низовим адміністративно-територіальним поділом країни. їх територія відповідає території внутрішньообласних адміністративних районів. У низових адміністративних районах основними галузями виробництва є галгузі рослинниптва і тваринництва та місцевої промисловості, що переробляють сільськогосподарську сировину. Низові чи мікроекономічні райони використовуються для поточного планування і поліпшення оперативного управління розвитком виробництва на їхній території.