1.4. Принципи організації місцевих фінансів та склад місцевих фінансових інститутів

Місцеві фінанси як система економічних відносин, функціонують на основі певних вихідних засад, закріплених у відповідних законодавчих документах, що регламентують діяльність органів місцевого самоврядування. До найважливіших законодавчих актів слід віднести Конституцію України, Бюджетний кодекс України, Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про систему оподаткування”, щорічні закони про Державний бюджет України, Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” тощо.

У Конституції України, прийнятій Верховною Радою України 28 червня 1996 р., дається тлумачення поняття “місцеве самоврядування”, окреслено складові матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування, вказано основні підходи до формування і використання коштів місцевих бюджетів.

У законі “Про місцеве самоврядування в Україні”, прийнятому 21 травня 1997 р. у розвиток положень Конституції України та відповідно до вимог ратифікованої Україною у 1996 р. Європейської хартії місцевого самоврядування, визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні і засади його організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

У Бюджетному кодексі України від 21 червня 2001 р., визначено низку важливих питань, які стосуються місцевих фінансів, це: розподіл доходів і видатків між бюджетами всіх рівнів і видів, процес розрахунку бюджетних трансфертів - дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з державного бюджету, відповідальність всіх учасників бюджетного процесу і контрольні повноваження владних органів, в тому числі органів місцевого самоврядування. Крім того в кодексі встановлено порядок здійснення місцевих запозичень.

В щорічних законах Про Державний бюджет України проводиться уточнення складу доходів загального та спеціального фонду місцевих бюджетів, визначається механізм надання додаткових дотацій місцевим бюджетам з державного бюджету, встановлюються розміри коефіцієнтів вирівнювання.

В Декреті Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” (1993 р.) та Законі України “Про систему оподаткування” (1997 р.) визначено перелік місцевих податків і зборів, а також основні положення механізму їх справляння, граничні ставки і права органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження.

Аналіз чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місцевого самоврядування Україні, дає можливість виділити наступні основні принципи організації місцевих фінансів, що передбачають:

 обов’язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням;

 чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами;

 надання відповідних власних дохідних джерел місцевому самоврядуванню;

 самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;

 державну фінансову підтримку не самодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;

 стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів;

 раціональне і економне використання матеріальних і фінансових ресурсів;

 здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;

 гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Головним призначенням місцевих фінансів є забезпечення фінансовими ресурсами діяльності органів місцевого самоврядування, пов’язаної із здійсненням ними своїх функцій і повноважень; найбільш повне задоволення потреб населення територіальних громад та якісне надання локальних суспільних послуг; формування стимулюючого механізму щодо раціонального використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів, пошуку додаткових джерел доходів.

Сутність місцевих фінансів, як економічної категорії, та зміст їх функцій знаходять свій прояв у складі місцевих фінансових інститутів, до яких належать: місцеві бюджети, місцеві податки і збори, цільові фонди органів місцевого самоврядування, комунальний кредит, місцеві позики, об’єкти комунальної власності (див. рис. 1.5).

М ісцеві фінансові інститути

м ісцеві бюджети

місцеві податки і збори

ц ільові фонди органів місцевого самоврядування

комунальний кредит

місцеві позики

о б’єкти комунальної власності

Рис. 1.5. Склад місцевих фінансових інститутів.

Центральне місце у системі місцевих фінансів займають місцеві бюджети, яких в даний час є близько 12 тисяч. Згідно Бюджетного кодексу України, місцевими бюджетами визнаються наступні: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу бюджети місцевого самоврядування - це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

У місцевих бюджетах протягом останніх років зосереджується приблизно третина бюджетних ресурсів країни, за їх рахунок проводиться задоволення потреб населення відповідних територіальних формувань. У доходи місцевих бюджетів надходять кошти з державного бюджету у вигляді дотацій і субвенцій, які призначені для фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування і проведення фінансового вирівнювання.

Частина доходів місцевих бюджетів обов’язково формується за рахунок місцевих податків і зборів, перелік яких визначений у чинному законодавстві і в даний час включає 2 місцевих податки (з реклами і комунальний) і 12 місцевих зборів (за припаркування автотранспорту; ринковий; за видачу ордера на квартиру; курортний; за участь у бігах на іподромі; за виграш на бігах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за право використання місцевої символіки; за право проведення кіно- і телезйомок; за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; з власників собак).

Органи місцевого самоврядування мають самостійні права щодо запровадження місцевих податків і зборів, встановлення розмірів ставок і надання пільг окремим платникам. Не зважаючи на доволі значний перелік місцевих податків і зборів в Україні, вони не відіграють відчутної ролі у формуванні як доходів місцевих бюджетів, так і загалом фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Проектом Податкового кодексу України передбачено здійснити деякі зміни у місцевому оподаткуванні.

Ще одним місцевим фінансовим інститутом є цільові фонди органів місцевого самоврядування, практика функціонування яких в Україні є досить суперечливою. Справа в тому, у законодавчих актах, які ознаменували відродження місцевого самоврядування (1990-1992 рр.) було передбачено право органів місцевого самоврядування утворювати і використовувати позабюджетні фонди. Проте у послідуючі роки (з 1995 р.) відбувалося поступове згортання сфери їх функціонування шляхом включення до відповідних бюджетів. В даний час згідно Бюджетного кодексу України створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Самостійним інститутом місцевих фінансів є комунальний кредит, як сукупність економічних відносин, що виникають між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними та юридичними особами - з другого боку, при яких місцеве самоврядування виступає в якості частіше усього позичальника, рідше - кредитора.

Діючим законодавством передбачено можливість створення місцевими радами комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ. Проте серед більш ніж 180 банків України немає ні одного, утвореного за участю органів місцевого самоврядування.

Найбільш поширеною формою залучення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування є випуск місцевих позик. У зарубіжних країнах практика місцевих запозичень досить поширена, а облігації органів місцевої влади користуються попитом і довірою у населення, держава всемірно сприяє здійсненню місцевих запозичень. Місцеві позики за кордоном є повноцінно діючим і самостійним інститутом місцевих фінансів. В Україні випуск місцевих позик поки що має не систематичний, а епізодичний характер. Діяльність місцевих рад у сфері місцевих запозичень значного поширення не набула з багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин. Але починаючи з 2003 р. можна відзначити позитивну тенденцію відновлення практики випуску облігацій місцевих позик.

В розпорядженні органів місцевого самоврядування знаходяться чисельні об’єкти, на які виникає право комунальної власності, зокрема це – рухоме і нерухоме майно, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування тощо. Більшість цих об’єктів (головним чином соціально-культурного призначення) утримується за рахунок коштів місцевих бюджетів, окремі об’єкти (комунального і житлового господарства) - отримують дотації з бюджетів. Суб’єкти господарювання комунальної форми власності є платниками як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, тобто вони наповнюють доходну частину місцевих бюджетів.